Треба ще мати відповіді на такі питання: - Чи обов"язково хобі має містити яскраво- виражену творчо-прикладну складову( з чогось робити щось). Наприклад, художня та технічна творчість її містить (макраме, бісероплетіння, моделювання тощо), а фізкультура, колекціонування, читання, догляд за рослинами та тваринами, ігри ( шахи, карти), вивчення мов - ні. Тепер "часові" складові. В наш час, час (вибачте за тавтологію ) - суттєвий критерій. - Скільки часу треба готувати та прибирати робоче місце ( і чи є можливість цього не робити). Якщо в умовний вівторок у вас є година на хобі, а сам процес триває 15 хвилин, решта 45 - підготовка та прибирання, то запалу надовго не вистачить. Тому квартирна столярка - не варіант. Щоб склеїти якусь шкатулку чи табуретку, треба чимало насмітити. Якщо є окрема кімната, питання вирішується -закрив двері і все. Прибрати можна і раз на тиждень. - Скільки часу треба, щоб завершити процес. Це друга часова умова. Якщо час на підготовку та завершення - мінімальний, то на сам процес лишається більше часу. Якщо є вільні 20 хвилин, у будь- який момент можна цей час можна присвятити улюбленому заняттю. Не чекаючи вихідних, коли можна витратити декілька годин. - Скільки має тривати процес, щоб побачити результат. Навіть якщо сам процес містить складову задоволення, все одно настає момент, коли хочеться отримати результат. Чесно кажучи, я не знаю виду діяльності, яка дає лише задоволення від процесу, не зважаючи на результат. Щоб щось запропонувати, наведу 2 приклади. З технічної творчості - це хіба що електроніка. Мінімум місця - стіл. Відносно чисто, мінімум часу на підготовку. Інша справа в тому, що навряд чи вдається реалізувати щось краще, чим промислове. Черговий годинник (термометр) може не дати задоволення від результату, а більш складний проект потягне і більше часу і більше базових знань. Гра на музичному інструменті. Чисто, мінімум часу - сів, розкрив зошита - грай. Встав, закрив зошита - не треба прибирати. Але цей процес вимагає "жопогодин". Щоб зіграти щось взагалі - треба близько півроку. Щось пристойне - не менше року. А взагалі, людина, що має хобі - щасливіша за тих, хто немає.
Це будь-яка діяльність, тим більш хобі. Пізнання, створення нового стимулюється в мозку гормонами, подібними до опіатів. А результат - це інше задоволення, інший механізм стимуляції. Він полягає у визнанні успіхів соціальною групою. Для отримання задоволення від хизування, не обов'язково щось робити, та й навіть результат якийсь не є необхідним. А задоволення від процессу, без нього не можливе. І саме заради такого задоволення існують хобі.
У мене було хоббі, я мурував паркан з каменю, років 10, післа роботи коли було натхнення. Всі матюкалися довкола, та скільки можна, давай візьмем майстрів.... А мене перло від процесу, перло як колов каменюки на пластини, перло від скамянівших рослин у камені, перло коли підібраний камінь вкладався без підрізки з мінімальними зазорами, коли розколював а там кристалічні прозорі прожилки..... Буває. Вже домурований. І взагалі робити щось нове, що ніколи не робив то прікол ще той.
Я ж написав -"не зважаючи на результат". Давайте уявимо, що паркана не буде. Наскільки вистачить на процес?
взагалі-то людина міняється кожні 7 років (я таке твердження десь прочитав).. Потім ретроспективно оглянув своїх 7раз по 7років і майже погодився з таким т вердженням. Мої хобі деколи переходили в заробітки.. До юнацтва я перепробував з десаток всяких занять, але це скоріше було пошуком, чим би зайнятися.. Зупинився на електроніці, спочатку це було як хобі (в старших класах), поті м перейшло у першу освіту і відповідно професію.. Через сім років я каявся, що не пішов працювати (чи вчитись) на щось інше, бо освоївщи електроніку як фах, я втратив її як хобі. Звичайно, можна було дальше в цьому порпатись, але вже без отримання "конячих" доз ендорфінів.. З електроніки перекинувся на котли, так як системи генерації тепла і холоду керувалися складними на той час електричними автоматами, ці автомати, як вся радянська електроніка, потребували частого ремонту. Відремонтувати електроуправління без знання принципу роботи теплогенераторів нормально і швидко не можна, тому попутньо, як хобі, освоїв і їх наладку. Наладкою теж займався в межах 7 років, поки не закінчились радянські теплогенератори з їх електронікою. Перейшов на суто наладку, оскільки почали возити теплогенератори з заграниці, а їх електроніка не ламалась, а якщо і ламалась - то не часто. Попри наладку котлів, як хобі, прийшлося вивчити роботу всіх інших складових системи, бо як викликали майстра, то малось на увазі майстра до системи опалення, а не тільки одного котла. З'явилось попутнє хобі налаштування мереж опалення. Мережі опалення - це десятки нових складників, їх освоєння, вивчення принципу роботи і їх взаємодії. Так з'явилось хобі по освоєнню всяких вузлів і "вузликів" трубопроводів, енергоконвертерів, і всього, що потрібне для системи інженерних мереж тепло-, водопостачання, водовідведення, кондиціонування і інших комфортоутворюючих складових.. І це знову переросло у заробітки: я почав це все продавати. Місце для хоббі звільнилося, бо неможливо вже було як в молодості: вдень ремонтувати осцилографи на роботі, ввечері патки ПК Спектрум.. Тут у хобі перейшов вітраж - заняття нове, чи добре забуте старе, бо в дитинстві я любив пиляти фанеру лобзиком.. Навчившись добре продавати, я відкрив у собі здібності, про які мені ніяково говорити в голос, але можна ними користатися втихаря.. Це коли за тобою тягнеться сморід шлейф старих подвигів і ти паразитуючи на ньому, заробляєш собі кусок хліба.. Це також тривало 7 років.. разом з хобі.. Розуміючи, що насувається черговий цикл зміни всього (бо вже дістало, досвід є), я перестав продавати і почав виробляти сам. І, як за помахом чарівної палички, з'явилось нове хобі - велосипед! Виробництво (заробіток) тільки розвивається, а разом і з ним росте " мій велосипедизм" і все, що зв'язвне з ним. Ендорфіни качаються з новою силою!.. Так от до чого це все я торочу (ну, щоб не тільки власне піря розпускати): хобі має бути доповненням до основного стилю життя. Краже не шукати хоббі для квартири, а шукати його для вашого кругозору. Воно має бути корисним, щоб підготовлювати (або полегшувати) вашу основну, коштоутворюючу діяльність і працювати у дві сторони: у релаксаційну і у мобілізаційну. Займаючись хобі, має хотітися на роботу, працюючи на роботі, має хотітися до хобі (якщо щось обридло)..
Читаю, радуюсь за других. А себе не могу придумать занятие. И возник вопрос: А может такое быть, что человеку не подходит никакое хобби? Что-то вроде: отсутствие хобби - само по себе уже хобби. Спортзал - заманчиво, конечно, но мне не кажется это хобби. Времяпровождение - да. Но не хобби. Как считаете?