Електросамокат: досвід експлуатації і доробки

Трохи сумніваюсь, чи підходящій розділ для теми, але більш близького не знайшов. Якщо модери вирішать куди перенести, то так тому й бути.
Минув сезон використання, і маючи певний багаж досвіду, буду ділитися в цій темі.
До електротранспорту приглядувався вже давно. Цьому сприйло ще й те, що маршрутки вже, м'яко кажучи, дістали.
Спочатку розглядав варіант встановлення електрокомплекту на велосипед. Це двигун у ступиці або вже заспицьоване колесо плюс контролер з проводами і акумулятор. Але якщо вдома для велосипеда місце є, то на роботі не дуже. Ще й останнім часом у мене чомусь на велосипеді дуже швидко терпнуть руки.
Потім став придивлятися до новинок типу гіроскутерів, гіробордів і навіть моноколеса. На доступних моделях не влаштовувала швидкість і дальність ходу на одному заряді. У моноколес ці показники найбільші, але не було впевненості, що зможу на ньому нормально їздити, а спробувати не було де. Шукав інформацію, і знаходив відгуки від "став і поїхав" до "місяць намагався, та все падав, плюнув і продав". У місті тільки одного разу бачив з вікна маршрутки хлопця "з чимось круглим між ногами" Також викликала сумніви поздовжна стійкість такого девайсу.
Прискорив мій вибір введений весною карантин. Всіх, кого можливо попереводили на дистанційну роботу, а в мене з половину роботи вимагає присутності на місці. А скорочення руху транспорту і обмеження кількості пасажирів в ньому значно ускладнили процес переміщення з дому на роботу і назад.

Тож зупинив свій вибір на електросамокаті. В кінцевому випадку між двома кандидатами Xiaomi і Kugoo зупинився на останньому, як на дешевшому варіанті. Можливо й даремно, але про це далі.
Обрав я собі Kugoo S3 Pro на Розетці за 9 тис.грн.
- швидкість до 30 км/год
- дальність пробігу до 30 км
- потужність двигуна 350 Вт
- ємніть батареї 7,8 А/год
- вага 11 кг, складається для зберігання або переноски.

Щоправда продавець товару (харківський Тіп-Топ) зателефонував, і повідомив, що саме цієї моделі наразі у нього немає, зате є аналогічна азійська версія, тільки іншого заводу (SNS). Відрізняється тільки відсутністю червоних ліхтариків по низу і на рулі. Я згодився, до того ж і ціна була на тисячу менша.
І ось 1-го квітня кур'єр привіз мені замовлення Самокат упакований в дві коробки одна в одній, повністю зібраний, тільки в складеному вигляді.

Розпакував і зарядив, десь за годину заряд закінчився, тобто акумулятор був майже повний. Тим часом попідтягував усі болти, які знайшов. Слабких було лише декілька дрібних. В комплекті були гарантійний талон (заповнений продавцем), інструкція, зарядка і тримач пляшки. Зауважив, що замок складання дуже тугий, навіть боюсь зламати.
Готовий в дорогу!

 

На другий день зранку виїхав на роботу на самокаті. Просто став і поїхав. Тиснеш гашетку, і вперед. До того ж є круїз-контроль. Коли декілька секунд їдеш із стабільною швидкістю, потім відпускаєш гашетку, то продовжуєш іхати на досягнутій швидкості. Зручно, палець не замориться

Сумніваюсь, чи є в ньому передній амортизатор, те місце закрите захисним гумовим чохлом, під ним важко роздивитись.
Перше враження від поїздки містом: коли їдеш по плитці, то сигнал не потрібен
Сигнал взагалі є, одна з кнопок на дисплейному модулі. Тихий писк. Кнопку не одразу знайдеш серед 5-ти однакових.
Гальмо є двигуном, з рекуперацією - інша гашетка симетрична "газу". До цього гальма ще треба призвичаїтись, то не відчуваєш ефекту, то мало не впираєшся в кермо. Є ще й гальмо на задньому колесі - натискаєш п'яткою на крило, а воно накладкою притискається прямо до колеса. Незвично.
Вибирав для руху велосипедні і пішохідні доріжки. Рівних не дуже багато, переходи з доріжки / на доріжку на перехрестях не всюди плавні. Часто доводиться зпішуватись. При цьому відразу ж помітив, що коли ведеш самокат в руках, особливо переставляєш його через бордюр, піднімаючи за кермо (а більше ні за що взятись), він "брикається" задньою частиною. Часто боляче б'є по ногах. Це стало причиною мого падіння на нерівному тротуарі на одному під'йомі, коли обходив машину, що стояла поперек тротуару перед заїздом у ворота. Подряпав собі праве коліно, порвав штани на коліні, і, ймовірно там розбив задній ліхтар і крило Останнього одразу не помітив. Прикро, на майже нульовій швидкості!
Їхав же успішно, особливо там де рівний асфальт. Самокат має три швидкості, поки використовував тільки першу - до 15 км/год. Перейшов для руху по дорозі тільки вже перед роботою, в промзоні, там тротуарів фактично нема, більшість з них просто грунт місцями зі щебнем. Біля самої роботи дорога викладена плитами з великими щілинами, і там я загубив зірваний ліхтар. Можливо він був ще цілий, я не помітив. Пізніше знайшов його уламки, роздавлені колесами авто, корпус і плата - все шматочками Від усіх цих прикростей аж серце розболілося У підсумку поїздка зайняла біля 40 хвилин, відстань склала 6,9 км по одометру самоката (на авто - 11 км).
Ось такий був ліхтар: і так стало в перший же день:
Знайшов тільки дві половинки плати: Світлодіодів немає, залишився один резистор.

Взагалі, їзда доволі жорстка, бо колеса - суцільна гума, передньої пружини не відчуваю. Добре їхати тільки по новому гладкому асфальту. Плитка - то суцільне торохтіння, асфальт з випираючим камінням - теж саме.

 

Далі вже став їздити швидше, перейшов на другу швидкість. Це виходить до 21 км/год по рівному, на спусках до 25-ти. Такі швидкості, звичайно, не для тротуарів. Де можливо їду по дорозі, на великих перехрестях, і там де треба повертати ліворуч, переходжу разом з пішоходами. Все як в ПДР для велосипедистів
Тепер час до роботи складає 25 хвилин. Це проти години, коли їдеш маршруткою, потім пішки
І головне, нікого не чекаєш, і не нервуєш.
Доречі про витрати: зарядку підключав через лічильник, в підсумку за один день витрачаю від 0,18 до 0,22 КВт*год.
Незручно їздити оглядаючись, тому придбав дзеркальце, що вставляється в торець керма. Інші просто затуляються рукою. Ну і звичайно ж, куди без окулярів, бо як щось втрапить у око, то хто на дорогу буде дивитись?
Трохи про конструкцію. Кермова колонка виставляється в 3 положення: повністю опущена, середнє і найвище положення. Я собі виставив у найвище, і рукам дуже зручно. При опущеному вниз кермувати зможе і дитина. Для зменшення розмірів у керма ще й складаються ручки. Але тримати кермо однією рукою дуже ненадійно, сильно виляє. Мабуть такий ефект від маленького колеса, всього 8 дюймів, це біля 200 мм. З таким колесом переїзджати бордюри, навіть притоплені неможливо. Тріщини і дрібні камінці теж досить відчутно трясуть.
Виявив, що одометр самоката показує менше, ніж насправді. Коли він показує 7 км, то Cainax Sport tracker на телефоні в той же час - 8,5 км. І останнє ближче до істини, бо час руху по одометру, наприклад 26 хвилин, в телефоні 32:41. Скоріш за все кварц у контролері не зовсім 32768.
Вирішив випробувати дальність поїздки на одному заряді. Виїхав, як завжди, на повністю зарядженому, і не поставив ввечері на заряд. Другого дня не доїхав пару кілометрів до дому, відстань за два дні по одометру склала 28 км. Відповідає заявленому.
Одного дня скомбінував два види транспорту. Відганяв машину на сервіс нашому автомеханіку, перед задніми сидіннями поставив самокат зі складеним рулем. Потім поїхав на роботу самокатом. Якби ще було потрібно везти пасажирів, то можна складений самокат покласти до багажника. Зручний варіант, коли треба кудись поїхати далеко, а там швидко обернутись, поставивши машину.

 

Живий?

 

Я, чи самокат? Обидва живі

Після тижня поїздок виявив, що загубились декілька гвинтів на М3, що кріплять накладки передньої вилки. Виявилося, що різьба у вилці дуже прослаблена. Підібрав нові гвинти, і закрутив їх з підкладенням ізоляції з витої пари.

Поки не було заднього ліхтаря, почепив велосипедний мигаючий сигнал собі на наплічник. Потрібно бути помітним на дорозі.
Зробив нову платку для заднього ліхтаря, він же стоп-сигнал. По залишкам старої платки зрозумів, що там два світлодіоди і по резистору на кожен, схема підключення проста - на одну пару проводів один світлодіод. Придбав пару червоних ультраяскравих світлодіодів. Хотів SMD, але не було в місцевому магазині, взяв у корпусі 10мм. Один резистор - випаяв рідний, другий набрав із декількох SMD, що знайшов.

Вклеїв платку рідкими цвяхами, і зверху теж залив для герметизації. Працює, красота!
До цого теліпався світлодіод, що припаяв нашвидкоруч прямо на провідники, але він швидко відтеліпався

Одного разу їхав під дощиком, і на роботу прибув із захвицьканим наплічником і штаньми. Із ПЕТ-пляшки вирізав бризковика на заднє крило.

Захищає добре, але торохтить, зараза! Тому через декілька днів під руку трапився старий килимок для мишки, з якого вирізав м'який бризковик. Заодно вирізав і прикрутив передній бризковик. Бо з переднього колеса вода летить на кришку батареї, а значить може попасти і до батареї.


Шукаючи дані по своїй моделі самокату, знайшов один форум у стані ворога. Там ця модель позиціонується як конструктор для любителів помайструвати/переробити, або покататись сезон, і викинути. Ну я викидати не збираюсь, тому повибирав звідти корисне для мене.
Взявся за передній, так би мовити, амортизатор. Так би мовити тому, що там тільки пружина.
До передньої вилки приварений восьмигранний шток, який входить у пластикову теж восьмигранну втулку у кермовій стійці (трубі). В цій трубі всередині приварена шайба, в яку впирається пружина. Шайба, пружина і шток стягнуті болтом. Коли розібрав цю конструкцію, виявив металеву стружку, що прилипла на змазку.

Вичистив то все, змастив густим силіконовим мастилом, під болт поклав сантехнічну гумову прокладку, затягнув. Передня підвіска почала працювати!
--- добавлено: Dec 18, 2020 1:29 PM ---
Окремо хочеться згадати про собак. У промзоні їх по зграї на кілометр. Вони чомусь дуже часто не люблять велосипеди, кидаються, гавкають. З самого початку моїх поїздок самокатом було пару випадків, коли і за мною ганялись. Причому проводжають до перехрестя, або іншого кордону їх території, і спокійно повертаються. Далі - то вже не їхній клопіт
Але їдеш іншого разу прямо під їхнім носом, і нуль уваги! Потім помітив, що у них така активність буває на повний Місяць, але не на кожний.

 

Про собак згадав, тепер про водіїв.
Я сам водій, і ПДР вчив ще в школі, далі знайомився зі змінами. Пам'ятаю, як інструктор в школі вимагав помічати все на дорозі і біля дороги. Навіть їдучи по головній дорозі звертати увагу на другорядні, чи не їде звідти який зівака або, наприклад, спецтранспорт. Тож досі веду себе на дорозі уважно. Чого не скажеш про багатьох сучасних водіїв.
Є невеликий відсоток таких, що мабуть ненавидять малий транспорт, вважають дорогу власністю таких авто, як у них. Вони істерично сигналять позаду, в той час, коли ти їдеш собі по правому краю, а зліва місця на два автобуси. Або в наглу виїзжають з другорядної дороги, і ти на головній вимушений гальмувати.
Є просто неуважні, що помічають тебе в останню мить. Можливо ще й самокат менш помітний, ніж велосипед, або стоячий на самокаті сприймається за пішохода, і невірно оцінюється його швидкість.
Коротше, нашому брату необхідно бути обережним, і бачити все навкруги. Саме тому не вмикаю музику у навушниках під час руху.
До питань безпеки ще повернусь згодом.

Поки був жорсткий карантин, то і дорога була вільна. Особливо зранку.
Під кінець травня, коли трохи відпустили, то транспорту значно побільшало. А коли почали Велике Крадівництво, і для нього стали перекривати окремі вулиці, а потім і виїзд з міста в бік Харківа, то моїм маршрутом поїхали всі, кому треба було об'їхати перекрите. І в нашому провінційному місті з'явилися затори з кілометр довжиною.

 

Тим часом почав боротися з торохтінням мого транспорту.
Після того, як запрацювала передня підвіска, стало їздити трохи м'якіше. Зате при поверненні пружини у початкове положення після стискання болт гучно став стукати по шайбі, навіть не зважаючи на гумову шайбу. Перед просто став вистукувати морзянку, яку я не міг розшифрувати, як не прислухався (а колись же знав!) Але в цілому зрозумів, що йому потрібна допомога
Знайов дуже м'яку гуму - на роботі валялись зношені (лисі) ролики подачі паперу від лазерних принтерів. В них залишилась товщина гуми десь із 5 мм. От із них вирізав пару шайб, вийшов м'який демпфер. Поставив його під головку болта.
Спочатку допомогло, стукіт припинився. Але не на довго. Пізніше, коли розібрав знову, виявив що м'яка прокладка вичавилася зі свого місця, і перескочила через металеву шайбу. Став шукати інше рішення.

 

Бо не повинен самокат і ровер їздити там, де їздять авто. Або має бути доріжка для велосипедів, або нєх@й шастать.
Поєднати їхній рух просто нереально з погляду безпеки.
При сучасній щільності трафіку двоколісні випадають з нього точно так само, як шумахери, і є всі їх власники є потенційними смертниками і каліками.
Краще не ризикувати.

 

Не знаю як щодо самоката, а велосипедист є такий же учасник дорожнього руху , як і самовпевнене бидло на 4-х колесах. Їжджу на електровелі вже 6 років. Кожен день. 26 км туди\назад. Мотаю вже 29-ту тисячу Набачився... Зрозуміло- якщо велодоріжка є то і нєфіг шастать. Але у моєму місті їх всього 3 чи 4. Таке враження, що водії авто сплять і бачать як знайти пригоду на свою попу.

 

Повністю згоден, велосипед прописаний у ПДР, і йому є місце на дорозі. Правила відстають від життя, тому інші двоколісні (а тим паче одноколісні) ще не вписані до ПДР.
Хоча, якщо підходити суворо, то електровелосипед у Правилах - не велосипед:

велосипед — транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому​

Бо рухається не мускульною силою, а скоріше:

мопед — двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;​

Тож і електросамокат підпадає під визначення мопед
До речі, моя жінка так і каже: "Їздиш на своєму мопеді.."

На рахунок велосипедних доріжок: у нас їх теж можна на пальцях порахувати. І зроблені вони виключно як частина тротуару. Добре, коли помітною білою лінією відділені, а коли тротуар - плитка, то деякі плитки іншого кольору майже не видимі. Тож пішоходи просто не звертають уваги, що вони йдуть по велодоріжці. Та і велодоріжка з плитки, це пральна дошка