Загальна теорія властивостей

Колишній президент Польської Академії Наук Тадеуш Котарбінські написав книгу і створив науку.


--- добавлено: 14 тра 2018 у 16:30 ---

http://www.universalinternetlibrary.ru/book/12279/ogl.shtml

 

Та вже цікавіше таке читати ніж про політику

 

Нема нічого цікавішого за політику. Якщо Ви не цікавитеся політикою, то Вона зацікавиться Вами )))
Просторологія і у політиці застосовується.

Спойлер: Просторологія у політиці

Вибори у політиці. Обрання шляхом голосування депутатів у представницькі органи держави, службових осіб тощо.

Виборча географія. Наука, що вивчає політико-територіальну структуру суспільства. Будь-яке суспільство диференційоване в просторі. Електорат, його політичні переваги, нарізка виборчих округів, самі вибори є предметом вивчення виборчої географії.

Маніпулювання формуванням виборчих округів (джеррімендерінг). Термін джеррімендерінг означає перекручення волі виборців за допомогою маніпулювання мережею нарізки округів для голосування. Зацікавлена політична партія за допомогою джеррімендерінгу може отримати більшість голосів не за рахунок свого впливу й популярності, а за рахунок хитромудрої нарізки округів. Якщо знати конкретне розміщення різних соціальних груп, тобто політичну організацію суспільства, то є всі необхідні дані для того, щоб нарізувати мережу округів у своїх інтересах: скоротити вплив одних груп на результати виборів для надання переваг іншим. Так, автори мережі округів можуть, наприклад, згрупувати виборців, що голосують за іншу партію, у межах одного округу, щоб їхній кандидат саме в цьому окрузі отримав "надмірну" кількість голосів, а в інших округах відповідна партія програла. Або розосередити "чужий" електорат по багатьох виборчих округах так, щоб у жодному з них його чисельність не була б достатньою для обрання своїх кандидатів. Термін джеррімендерінг отримав свою назву на честь губернатора штату Массачусетс (США) Джері, який у 1812 р. для перемоги своєї партії на півночі Бостона нарізав виборчий округ у вигляді серпа. У подальші десятиліття число таких порушень почало збільшуватися швидкими темпами, проте рішучі заходи проти джеррімендерінга були прийняті тільки через 160 років. У 1961 р. позов до Верховного суду подали виборці штату Теннессі, які стверджували, що їхнє представництво було понижене через неправильну нарізку округів. Дійсно, з 1901 р., коли була створена сітка округів, що ще діяла до 1961 р., відбулися істотні зміни в розселенні. У результаті один голос у сільській місцевості (протягом цього періоду спостерігалася значна міграція із сільських районів у міста) виявився набагато "сильнішим" за голос у містах. У 1970 рр. ситуація кардинально змінилася. Громадськість і уряд почали здійснювати жорсткий контроль за мережею округів. У 1980 рр. вимоги перегляду мережі округів перед черговими виборами й приведення їх у відповідність із даними переписів стали обов'язковими.

Правила справедливого формування виборчих округів. Завдання формування (нарізки) округів для голосування зводиться до нібито простої процедури: використовуючи дані про конкретне розміщення людей, країну треба розділити на округи, щоб у кожному з них проживала однакова кількість виборців, які б вибирали одного депутата від кожного округу. Проте, нарізка округів - це не суто технічне питання. Суспільство володіє певною територіальною структурою й складається не просто з окремих громадян, а з різних за людністю та площею територіальних спільнот. Межі виборчих округів повинні обов'язково це враховувати. Тому нарізка виборчих округів перетворюється на складне завдання, від вирішення якої залежать політичні результати виборів. Нарізка округів для голосування може вирішальним чином вплинути на результат виборів і політичну ситуацію в країні. Правила нарізки округів покликані протистояти спробам проведення меж округів, які ущемляють інтереси громадян. Правило рівності, обов'язкове при нарізці округів, припускає обов'язкову їхню однаковість за чисельністю населення, незалежно від того, яка його частина володіє виборчим правом. Це означає, що всі громадяни країни повинні мати рівну можливість бути представленими в найвищому державному органі. Правило компактності вимагає, щоб округи мали цілісну територію й не складалися з несуміжних частин. Наприклад, у США забороняється об'єднувати в один округ території, розділені водним простором без моста через нього, або міські райони, що не є сусідами один з одним. Подібні "розірвані" округи, що складаються з декількох несуміжних частин, застосовуються, щоб для одного з кандидатів створити округ тільки з таких ареалів, де його шанси на перемогу особливо високі. Індикатором порушень прав громадян є округи зі звивистими й химерними межами, які виходять при дуже ретельному врахуванні розміщення різних соціальних або етнічних груп. Межі округів повинні в максимальному ступені відповідати межам адміністративно - територіального поділу, оскільки вони в значній мірі відображають територіальну організацію суспільства. Як правило, забороняється порушувати межі крупних адміністративно-територіальних одиниць - республік у складі федерації, штатів, областей. Перш ніж приступити до нарізки округів для голосування, необхідно визначити, скільки округів треба виділити адміністративно-територіальним одиницям, межі яких заборонено порушувати. Потім переходять до нарізки округів усередині кожної з них. До найважливіших політичних критеріїв відноситься вимога мінімізації змін, що вносяться, і спадкоємності мереж округів після їхнього перегляду перед кожними новими виборами відповідно до останніх даних про чисельність населення. Це дозволить вибраним раніше депутатам користуватися підтримкою свого колишнього електорату. Не дивлячись на строгі правила, практика показує, що за бажання й наявності якісної статистики з територіальної організації суспільства можна маніпулювати нарізкою округів при повному дотриманні формальних правил.

Просторова організація політичного заходу. Характеризується місцем проведення політичного заходу та розташуванням його атрибутів. Просторова організація політичного заходу - це важливий фактор психологічного впливу на присутніх. Якщо в структурі масового видовища достатньо просторових порожнин, наповненість людьми сприймається як товкучка. А товкучка знижує тонус урочистості.

Просторові аспекти планів і дій німецьких нацистів у політиці. У 25 пунктах програми нацистської партії містяться короткі формулювання майбутніх основних нацистських дій - планується створення нової німецької держави, і формулюються її цілі. Найбільш зрозуміла і приваблива для населення Німеччини геополітична (просторова) парадигма стосувалася інтерпретації територіальних змін - відновлення кордонів Німеччини і повернення її колишніх колоніальних володінь. Проте нацисти заходили в цих питаннях істотно далі за простий перегляд підсумків Першої світової війни, апелюючи до ідеї Великої Німеччини, яка повинна була об'єднати усіх німців, і просторові межі якої поки-що навмисно не конкретизувалися. Такі розпливчаті формулювання були характерні для багатьох пунктів Програми, що згодом дозволило їх довільно тлумачити. На цьому досить войовничому загальному фоні доречно особливо відмітити агресивний націоналізм маргіналів - жителів пограничних і колоніальних територій. У нацистському русі таких людей було досить багато, у тому числі і серед лідерів: Розенберг був прибалтійським німцем, Гітлер - австрійцем, Дарре народився в Аргентині, Гесс - в Єгипті. Для усіх цих людей характерним було прагнення усвідомлювати себе громадянами сильної національної держави. Їхнім ідейним натхненником став Грімм, другорядний письменник, що в молодості провів декілька років у британській Південній Африці і згодом у багатосторінковому романі "Народ без простору" (1926) описав біди німців у колишніх німецьких колоніях, втрачених через поразку у Першій світовій війні. Незважаючи на низький літературний рівень, роман Грімма став бестселером, а термін "простір" - абстрактною категорією, що означала одночасно і завойовні плани, і національне ущемлення. Згодом, з появою одного із засадничих нацистських творів - книги Розенберга "Міф XX ст." (1930) - цей термін став ще і позначенням фону, на якому розгорталася есхатологічна драма зіткнення рас. Зрозуміло, в Програмі спочатку це було позначено досить поверхнево, хоча пункти 1 і 3 про створення Великої Німеччини у зв'язку з необхідністю розміщення надмірного населення передбачають формулювання і реалізацію тези про "життєвий простір". Основні питання Програми через декілька років були конкретизовані в книзі Гітлера "Мein Kampf". Просторовий показник в судженнях Гітлера орієнтований на расове протиставлення євреїв і німців. Специфіка "єврейської держави", як вважає Гітлер, полягає в її територіальній необмеженості, оскільки євреї живуть в різних країнах, створюючи там своєрідну державу в державі. Національної держави у євреїв бути не може, оскільки вони інтернаціоналісти, їм не властивий прояв ідеалізму, тобто не може бути і властивого цьому ідеалізму солідарного виступу в ім'я спільної мети. Їх спроби створити державу в Палестині, на ділі є, за переконанням Гітлера тільки бажанням мати базу для продовження своєї політики поза контролем інших країн. Насправді їхня держава обмежена лише расово. Іудей, згідно Гітлера, - протилежність арійцеві, його мета - досягнення повного панування над світом, проте його влада неявна - в першу чергу фінансова. Обґрунтовуючи територіальні домагання, Гітлер наполегливо підкреслював невідповідність геополітичного положення Німеччини її світовій значущості. Історія Німеччини, за його словами, протягом майже 2000 років була світовою історією, а країна такого рівня повинна мати іншу пропорцію між територією і кількістю населення. Лише значні розміри займаної території забезпечують безпеку населення, що живе там. Нації ж, що не потурбувалися про достатній простір, приречені. Тому Німеччина у результаті виявилася "уявно" світовою державою. Гітлер повторює відповідний пункт Програми про необхідність територій для надлишкового населення Німеччини, одночасно уточнюючи, що тепер завдання зовнішньої політики полягає в завоюванні вже не колоній, а земель в Європі. У цьому питанні між Гріммом і Гітлером спостерігається істотна розбіжність у поглядах. Необхідний для життя народу геополітичний простір у Грімма традиційний, колоніальний. Порівняно з книгою Грімма, Гітлер робить значний крок вперед, його домагання торкалися суверенних європейських країн. Правда, історик Карстен дещо принижує роль Гітлера, відмічаючи, що проблема "життєвого простору" в міжвоєнний період, починаючи з 1920 рр., була предметом шкільного вивчення, а, отже, ставала чинником свідомості підростаючого покоління, готового в майбутньому померти за цю ідею. Окрім цього, практично відразу після приходу до влади нацистів простір трансформувався з метою підкріплення нової структури нацистського суспільства, що складалася. Ліквідовувалися традиційні межі земель (ландів), у такий спосіб висунена нацистами ідея єдності німецького народу отримувала просторове втілення. Окуповані території також трансформувалися, але в істотно більшому ступені. Якщо німецький простір був підкреслено єдиним, окуповані землі так само підкреслено розчленовувалися. У процесі колонізації захоплених територій повинна була відбуватися расова сегрегація переселенців залежно від міри чистоти їхньої крові. Навколо німецької держави мало бути створене кільце колоній, усе населення яких належить виключно до чистої раси, інакше неоднорідність крові неминуче приведе до недостатньої єдності усього життя цього народу. У результаті утворюється велика суцільна територія, і буде забезпечений постійний зв'язок колоністів з населенням власне Німеччини. З часом расовий принцип розселення повинен був стати єдиним також при освоєнні позаєвропейських просторів. Зокрема, переселення євреїв за межі Німеччини розпочалося вже з перших років існування нацистської держави, проте особливий розмах воно набуло з 1940 р., у процесі реалізації нацистського "нового порядку". Нацисти підтримували сіоністську ідею створення єврейської держави на Мадагаскарі. Здійсненню планів завадили військові дії, особливо підводна війна з Великобританією. Проте, за період свого панування нацистам вдалося практично повністю виселити євреїв з території Німеччини. Передбачалося, що після закінчення війни расова еліта (СС) також отримає просторове оформлення. Перед кінцем війни Гітлер запропонував Гіммлеру обрати Бургундію в якості центру наднаціонального арійського ордену, підтримуваного СС. Туди планувалося з метою максимально швидкого виснаження життєвого потенціалу скорених народів поступово перемістити представників їхніх еліт(груп населення, за тими або іншими ознаками віднесеними до числа "расово прийнятних"). Вища влада належатиме наднаціональній еліті - чистокровним арійцям, у тому числі з інших країн. Для расово неповноцінних представників як німецького суспільства, так і скорених народів призначався замкнутий простір концтаборів або гетто, відокремлений від іншої території. Концтабір ставав особливим типом сакрального простору, де безпосередньо реалізовувалося протистояння надлюдини (охоронця-есесівця) і недолюдини (єврея-ув'язненого). Зіткнення і боротьба між ними набували в цьому випадку характеру есхатологічної драми, а масові знищення ставали свого роду велетенськими жертвопринесеннями. У підсумку мала виникнути бінарна просторова модель з особливими територіями для расової еліти і відповідно расово неповноцінного населення. Категорія простору логічно є провідною при конструюванні кордонів не тільки нацистського "світу", а й будь-якого іншого. При позначенні просторового світу людини найбільш поширеним був лінгвістичний метод, пов'язаний зі зміною географічних назв як власних, так і захоплених територій. Оскільки будь-яка реальність, у тому числі просторова, починається з визначення її імені - у даному випадку назви населеного пункту, вулиці, площі, нацисти здійснюють лінгвістичне перекодування простору. Після 1933 р. на карті Німеччини з'явилися численні перейменування, покликані увічнити лідерів і "героїв" нацистського рейху. З початком реалізації завойовної політики в обов'язковому порядку мінялися назви підпорядкованих територій. Для обслуговування геополітики був пристосований своєрідний обрядовий комплекс, що включав нову назву населеного пункту, апеляції до історичного минулого у вигляді костюмованих ходів, архітектурну специфіку. Універсальним засобом просторового домінування залишалося використання "німецьких" географічних назв (наприклад, "Нового Берліна" у Бразилії), особливо значимі для колонізованих або окупованих територій, де вони створювали різкий контраст з місцевою топонімією і були переконливим свідченням німецької присутності. Німецькі імена повинні були означати нове освоєння простору або зміну його колишнього призначення. На місці колишньої Чехії з'явився протекторат Богемії і Моравії, польська Бжезінка перетворилася на німецький Біркенау. При позначенні назв мінялися навіть колишні зображення букв, оскільки використовувався готичний шрифт. Це повинно було надати новому імені додатковий, магічний сенс, оскільки звернення до готики вважалося апеляцією до самого духу "німецькості" (Deutschtum). У самій Німеччині географічне перекодування простору підкорялося расовим цілям - ліквідовувалися "неарійські" назви. У нацистській Німеччині, на думку Клемперера, імена створювали арійське оточення, мікросередовище. Інший спосіб підпорядкування простору - вже не має відношення до лінгвістики - його архітектурна організація, при якій на певному просторі починали домінувати споруди, що несуть нову символіку. У нацистському підпорядкуванні простору істотна роль відводилася архітектурі - перевага віддавалася так званим "німецьким" будівлям, з характерними гостроверхими дахами, помпезним спорудженням типу імперської канцелярії, покликаним демонструвати велич Німеччини, нарешті, мавзолеям нацистських "героїв", що перетворюють населені пункти на велетенські некрополі. Управління масами як у статичних, так і рухомих просторах постійно удосконалювалося. Нацисти широко використали архітектурні прийоми організації мас : для статичних просторів застосовувалася симетрія, для рухомих - анфіладна побудова. Симетричні форми штучні відносно асиметричної будови людського тіла і за визначенням не припускають повсякденної поведінки. У анфіладних просторах у людини центральний промінь зору домінує над периферійним, що не дозволяє критично оцінювати ситуацію. У нацистській Німеччині шеренга мавзолеїв повинна була розташовуватися по межах країни, мертві герої охороняли простір живих. Таким чином, ідея простору набувала руху, переходячи в позначення часу, забезпечуючи зв'язок з минулим і сьогоденням, гарантуючи безсмертя не лише героям, але й ідеям. Залежно від конкретного змісту ідеології апеляція при цьому могла бути до різних стереотипів. Основною рисою офіційної архітектури була монументальність. Так званий "громадський простір" міст, заселених позаісторичним населенням, ставав суто функціональним і признався для пропаганди величі країни. Маніпуляції з простором на цьому не закінчувалися. Для урочистих маніфестацій з нагоди святкування пам'ятних дат режиму або заходів типу з'їздів нацистської партії особливим чином оформлявся простір, що набував сакрального характеру. Така сакралізація могла бути як тимчасовою, так і постійною. Постійного характеру вона набувала в місцях культових споруд, у першу чергу пов'язаних із смертю, - мавзолеїв, некрополів й іншого роду поховань, покликаних увічнити пам'ять борців за ідеї режиму. Подібне ділення простору на сакральне і профанне традиційне для християнської культури, але в нацистській Німеччині його межі зміщувалися. Зокрема, місця поховань не обмежувалися традиційними кладовищами, некрополь міг стати центром, організуючим простір живих. З іншого боку, вже існуючі традиційні кладовища також набували іншого вигляду, оскільки там допускалися лише "німецькі" надгробні плити особливого зразка. Арійській уніфікації підлягали, таким чином, не лише живі, але і мертві. У цілому нацистський простір по-різному освоюється тими, хто знаходиться в його межах. Усередині концтабірного простору був особливим чином, самодостатньо організований світ, мета існування якого повинна була відповідати спільним цілям таборів. Залежно від конкретного табору, внутрішньотабірний простір може виглядати по-різному. Освенцім, найбільший з таборів знищення, вирізнявся жахливим брудом, який ще посилювався болотистою місцевістю. Цей простір не належав його мешканцям, був чужий їм. Його примусове прибирання - тільки імітація дії, оскільки в ув'язнених немає ні сил, ні можливостей з ним впоратися, іншими словами, підпорядкувати простір собі. До того ж табірний простір неоднорідний, окремі його частини непорівнянні за рівнем небезпеки для ув'язнених. Небезпека ця могла бути тимчасовою, наприклад, перебування в одному просторі з комендантом табору, і постійною. Грундіг одним з таких постійно небезпечних місць називає простір біля воріт табору, де чергує охорона. У цьому просторі Грундіг позначає "куточок самовбивць" - місце біля огорожі, через яку був пропущений електричний струм. Простір апеля (площі, де відбувається перекличка) найнебезпечніший для перших рядів, де ув'язнені також знаходяться у безпосередній близькості від охоронців. Існував ще один простір в таборі, особливий простір знищення, де розташовувалися печі і газові камери. Це - єдиний випадок просторового розділення мертвих і живих. Навіть в Освенцімі район печей і того, що з ними пов'язане, був просторово ізольований, тоді як в інших випадках мертві постійно були сусідами з живими. Відведений ув'язненим простір у першу чергу вражає своєю перенаселеністю, що ще посилює відчуття постійного зовнішнього тиску. Негативну дію справляє також постійна присутність поряд інших людей. Масштаб внутрішньотабірних просторів був різним, наймінімальніше для ув'язненого - це простір сну, нари. Неможливість існування особистого простору. Навіть простір для сну скорочений до мінімуму і характеризується постійним тілесним контактом з іншими людьми із-за скупченості не лише у бараках, але і на нарах. Цей простір обмежений не лише горизонтально, у тому числі за рахунок присутності у ньому мертвих або хворих людей, але і вертикально, оскільки верхні нари постійно психологічно тиснуть. Ще один показник просторового тиску - його жахлива перенаселеність за рахунок скупченості живих і мертвих, останніх ніхто не квапиться прибирати. Частина барачного простору уздовж стін належить щурам. У цих умовах може бути тільки один простір на яке може претендувати людина - простір для сну, але й він у таборі обмежений. Адміністрацією табору робиться усе можливе, щоб особистого простору не існувало зовсім, його нестійкість додатково посилюється за рахунок частих переміщень ув'язнених. Починався цей процес з постійного переміщення ешелонів із заарештованими, їхні складні і заплутані маршрути повинні були завадити людям у пошуках зниклих родичів, ввести їх в оману, а у самих заарештованих викликати почуття неприкаяності, відірваності від колишнього, звичного світу. Увесь цей простір з внутрішніми порядками і особливою системою знищення створював мікрокосм, замкнутий світ з його власними законами, логікою, мораллю, психологією, економікою і соціологією. Відразу була позначена локалізація подібних просторів, особливо таборів знищення: вони розташовувалися на пограничних територіях, що виявилися таким чином маргінальними районами навіть відносно меж нового нацистського рейху. Таким, зокрема, був Терезієнштадт, на межі протекторату Богемії і Моравії. Загалом концтабори розміщувалися на західних і східних кордонах Польщі, утворюючи квадрат. На сході це - Бєлжєць, Собібур, Майданек, на заході Штуттгоф, Хелмно, Освенцім. Освенцім належав Німеччині, але в той же час був максимально зручним чином відсунутий до її меж, що дозволяло направляти туди для знищення ув'язнених як з польського генерал-губернаторства, так і з інших прилеглих територій. Регіони, заселені " недолюдьми", отримували, таким чином, додаткове просторове розмежування. У центрі Польщі, безпосередньо для польського населення, призначалася Треблінка, інші табори приймали ув'язнених і з інших територій. Для посилення цієї маргіналізації реалізовувалися й додаткові заходи: руйнувалися колишні локальні традиції, корінне населення із стійкою, налагодженою системою побуту і активною позицією відносно долі своєї території і її мешканців замінювалося колоністами, байдужими до долі в'язнів таборів. Що ж до зміни функції перейменованого простору, понад усе це проявлялося в назвах концтаборів, коли треба було закамуфлювати призначення табору. Використовувалися в таких випадках найчастіше безликі цифрові позначення, що не несуть іншої інформації, окрім географічної відмітки місця. Ззовні табірний простір, окрім огорожі з колючого дроту з пропущеним через неї струмом був обмежений ще і неприкритою ворожістю населення Німеччини. Нацистські способи просторового освоєння Європи мали декілька параметрів. Першим з них, безумовно, було оформлення власне німецького простору, що досягається за допомогою стирання внутрішніх меж земель і відмежування від визнаних "ненімецькими" підпорядкованих територій. Здійснювалося це поступово, зокрема, райони єврейського населення спочатку ставали гетто, які потім перетворювалися на концтабори, але розташовувалися вже за межами Німеччини, на окупованих територіях. Власне Німеччина призначалася в перспективі лише для арійського населення. Просторово оформлялася ідея єдності німецького народу. У період 1933-1945 рр. формовані простори залишалися досить рухливими. Відкачування еліт скорених народів і переселення за межі Німеччини "неарійців" розвивалося як постійний процес, який не був завершений через крах нацистського режиму. У той же час розпочаті заходи вже дозволяють судити про те, яка була б в остаточному варіанті просторова модель не лише європейського, але і світового масштабу. Ця "модель світу", ґрунтована на ідеологічному показнику расової винятковості, поширилася за період війни майже на всю європейську територію. Таким чином, відразу визначився провідний показник нової моделі - прагнення охопити максимально широкий простір і територіально закріпити расову ідею. Зрозуміло, при цьому підлягала трансформації і доля населення в цьому регіоні. Простір міг бути організований не лише по горизонталі, але і вертикально, для позначення лідерів (трибуна) або при спорудженні будівель, що мали державне значення. Тій же меті вертикальної організації служили велетенські скульптури. Простір для урочистих маніфестацій з нагоди святкування пам'ятних дат режиму також трансформувався відповідним чином (транспарантами, прапорами, портретами, кольорами), набуваючи тимчасового або постійного (для культових центрів) сакрального характеру. Архітектурній організації простору надавалося дуже серйозне значення: як у будь-якому міфологізованому суспільстві, створювалися незліченні проекти "Міст майбутнього", що мали прототипом "град божий" і призначених для представників вищої раси. У випадках підпорядкування завойованої території на перший план ставилося її лінгвістичне освоєння, що означало перейменування населеного пункту і його найбільш значимих просторів - головних вулиць і площ, а також трансформацію його архітектурної і скульптурної характеристики: пам'ятники з яскраво вираженою національною специфікою знищувалися або, принаймні, мінялося їхнє призначення. Нацистський "новий порядок" на практиці виявлявся спробою створення бінарної моделі суспільства, вираженої через просторове протистояння понад- і недолюдини. Європа повинна була набрати вигляду єдиного велетенського концтабору. Усі ці міркування повторюються в книзі Гітлера знову й знову, в різних комбінаціях, створюючи замкнуте коло, в центрі якого - ідея користі для німецького народу, що трактувалася у просторовій і часовій парадигмах. Цей расовий простір у судженнях Гітлера був відверто віртуальним, та й уся боротьба проти євреїв на рівні Всесвіту також далеко виходить за рамки раціонального підходу до питання. Проте не можна не відмітити, що в реальності як найбільш расово повноцінні, з нацистської точки зору, групи (СС), так і неповноцінні розташовувалися не в самій Німеччині, а за межами навіть її нових меж. Територія власне Німеччини залишалася місцем звичайного населення, відповідаючого расовим вимогам, але не принципам бінарності. Модель перетворювалася з бінарної в тернарну. Спроба повного підпорядкування простору за допомогою расової ідеї виявилася приреченою на невдачу.

Територіальна диференціація політичного життя суспільства. Територіальні відмінності в політичному житті суспільства однієї держави.

--- добавлено: 14 тра 2018 у 21:41 ---
Маніпулювання формуванням виборчих округів (джеррімендерінг). Термін джеррімендерінг означає перекручення волі виборців за допомогою маніпулювання мережею нарізки округів для голосування.

 

не хочу повторюватись тому процитую

я говорив про політику а не про політиканство...

 

@Энки, @Энки. ... Геометрія це лише бездушний інструмент. Це так само як колись філософія була замість усіх інших наук, а потім виявилося, що основою лише усіх наук є.

 

@Энки, Ви хочете сказати, що загальної теорії властивостей бути не може?