Може це "властивості" оцінювання своєї праці малоосвіченими малайцями, китайцями, мексиканцями.., абощо. Все економічне, воно ж наче більше соціологічне, ніж там топологічне чи геометрічне.. математичне загалом. Економіку роблять люди, речі - вже другорядне. Є гарна ілюстрація сюди - анекдот про ліжка в борделі.
Я вже постив тут з цього приводу байку Глібова "Музики". --- добавлено: 12 січ 2017 у 17:42 --- Ну властивості є не лише фізичні та хімічні... Юридичний статус ділянки теж властивість. Але юридична.
Щось я заплутався. Треба мати базу, на якій можна змінювати властивості "речей", міняючи розташування "речей" в просторі? А тут скрізь виходить, що саме "речі" міняють властивості простору. В одну сторону. Це ніби хочемо навчитись міняти причину, впливаючи на наслідки?
@Энки, @Энки, Ви справжній картезіанець... Картезіанство (латинізоване ім'я Декарта). Термін, що використовується для позначення вчення самого Декарта та його послідовників. Характеризується чітким поділом світу на дві самостійні (незалежні) субстанції - просторову (res extensa) та думаючу (res cogitans). Для картезіанства характерний також розвиток раціоналістичного математичного (геометричного) методу. Заперечувало порожній простір. --- добавлено: 13 січ 2017 у 18:09 --- Пояснення. Знаходження, розкривання причин, мотивів чогось. Каузальне (причинне) пояснення в науці. Взаємний зв'язок явищ, коли одне є причиною іншого. Як правило, про причинний зв'язок явищ можна говорити, якщо: 1. Дві події є близькими в просторі та часі; 2. Одна подія передує іншій; 3. Друга подія, мабуть, би не відбулася, якщо б не відбулася перша. Фіналістське (теологічне) пояснення в науці. Пояснення в науці з релігійної точки зору типу "А відбувається заради В".
Не знаю чи справжній. Ті три пункта, то від Макса Борна. А як це робить сучасне світило Степан Яструбенко. Припустимо, можна змінювати причину впливом на наслідки. Це прямо значить, що можливі подорожі в часі в минуле (див. "конус світла"). Подорожуючи в часі в минуле, ми не можемо нехтувати фактом наявності навколо скрізь радіації, найрізноманітнішого випромінення, яке визначає середню по Всесвіту температуру. Нехай наявне випромінення буде = С. Нехай С в минулому буде = См. Згідно законам збереження, См = С. За будь якої подорожі в минуле, якась частка випромінення з сьогодення потрапить у минуле, нехай це буде х. Тоді вже випромінення минулого буде См+х. А значить в ту ж мить сучасна радіація стане С+х+х. А значить в туж мить См+х+х+х. А значить в ту ж мить С+х+х+х+х. А значить в ту ж мить См+х+х+х+х+х. А значить в ту ж мить С+х+х+х+х+х+х... ну зрозуміло.. Тобто, як но тільки з'явиться у нашому Всесвіті можливість міняти причину впливом на наслідки, в ту ж саму мить температура Всесвіту сягне безкінечної величини. Всесвіт спалахне весь яскравіше найяскравішої зірки. Ну загине, одним словом. Тобто, поки ми маємо можливість думати про причини та наслідки, писати там щось, і поратись в побуті, до тих пір принцип причинності є непорушним. Як тільки но він перестане діяти, то нікому вже буде зацінити ту подію.
