Ремонт дерев’яного будинку в Карпатах

Не всё продаётся за деньги.
--- добавлено: Aug 23, 2022 9:47 AM ---
Чем халупу перестраивать, лучше б хоть и маленькую но новую построили. А по новым правилам, так и с бомбоубежищем.

 

Перебудовую старе, бо я тут лише 20 липня-20 вересня. Дерево здорове - старовіцке. Майстри казали, що краще поправити те що є - ще 200 років простоїть. Підвал-бомбосховище тут є - я саме там після Незалежності буду впорядковувати - кину фоти.
--- добавлено: 23 сер 2022 у 13:05 ---

Значить не вмієте )))

 

https://krainamaystriv.com/threads/29838/#post-752145

 

Ну тут підлога у дровітні цілком інше робиться. Треба натягати великі рівні камені, щоб на них лягли лаги. А підлога - то вже діло техніки.

 

Це я вчора ввечері - 50 метрів нижче хати межи малими березами.

А це нині мій брат Тарас десь за 1 км від хати.

 

Зробили кам'яну стежину, бо при дощах болото під ногами. Каміння місцеве - натягав зі струмка за 200 метрів від хати. Оскільки каміння масивне - основа земляна.

 

І як тут вода може не литися під хату?

 

Коли йде злива, то вода рікою припливає з горба - і тече собі під хату, бо є спеціальні ходи на таку воду з горба. А та, що з даху - то просто дрібниця.

 

Моя Буковина пахне яблуками й чорнобривцями, гіркими вербами біля річки,
завиванцями з маком і парою з кулеші.
Мої ранки на Пасху холодно-росяні, а ночі на Петра тихі і теплі. Моє Різдво
хрустить морозом під ногами, а на Головосіки хто-зна яка погода, бо всі
думки зайняті страхом порізати хліба чи з'їсти горіха.

Мій голод втамовує рондель галушок, зупа із кістом, студінец, цвіклі,
запражка і барабуля в мундирі. Я нап'юся квасного дзеру, робленого молока
чи солодкого узвару.

Тут дітей хрестять до місяця, на крижму беруть довге біле полотно, не
менше, як в людський зріст — на довголіття, меду дівчинці— щоб солодка для
хлопців була, і ніж під ліжко, щоб не зурочили.
Тут весілля справляють протяжно та пишно — в четвер через колач рвуть
барвінок, в п'ятницю роблять браму з ялинки і молода йде за капцями, у
суботу свашки і матка вінок шиють, у неділю клонять, вінчають, гуляють, у
понеділок справляють другий день весілля — батькові й матці несуть курку, а
у вівторок "третій день для кухарьок".
Тут ховають шанобливо і в строгих традиціях — відчиняють ворота, застеляють
всі дзеркала і скляні відображення, приходять зі свічкою, кидають гроші на
тіло, дають за поману через гріб під хатою, не переходять дорогу процесії,
заметуть за тілом і до 40 днів побілять у домі — щоб душа не повернулась
забрати хатних.

Тут розбиті коліна загоєні заспиртованим цвітом білої лілії, від болю у
зубі привитий платинкою часник до лівого зап'ястку, а страх від сусідського
індика підкурили, спаливши його пір'я на свічці.
Тут діти не показують зуби жабі — бо вона своїх не має і твої вкраде — і
вона таки забирає... молочні.
Тут дзвоники додому не приносять, бузину не палять у пічці, а любисток і
липу беруть на маїня. Тут кіт на порозі вмивається до гостей, ропуху до
хати наслали, а пес на смерть виє.
Тут болячки на собі не показують, а поганий сон "най йде з ніччю".
Тут за непроханими відвідувачами відмітають сліди віником на віґлі, а після
хорошої гостини прощаються: "Бувайте здорові!", "Ідіть здорові"!
Тут на Юрія ставлять кицку трави на воротях, на Здвиження йти до лісу не
можна, бо гадє в землю заходить, на Андрея хлопці дівчатам фіртки
здоймають, на Святий вечір розносять вечерю, а на Василя засівають хлопчики
"Сійся-родися, жито, пшениця, усяка пашниця!", дістаючи зерно із мохнатої
рукавиці.
Тут дитині, яка принесла води, бажають "Рости велика", високо піднявши
горнятко вгору.
Тут біля себе на весні всюди носять гроші — щоб зозуля закукала на цілий
рік достаток.
Тут у чужій хаті завжди сідаєш, щоб квочка з яєць не вставала.
Тут шапку на стіл класти гріх, а хліб, що упав на землю, цілують.

Це мій край, мої вірування й мої традиції! Тож, якщо така багата моя
Буковина, що є однією із тисяч граней держави, то хіба ж тобі, моя Україно,
буде 31? Тобі ж — вічність!

Вічність!

#НаталіяМатюшина

 

Результати 2-годинного походу недалеко від Путили-хавс.