Химические удобрения - это и ваши эмочки, и мульча из сидератов. Химия она одна, и нет другой. Азот он везде азот, хоть в сенной палочке, хоть в порошке кристаллов. Просто имея в мешках порошок, гораздо удобнее определить каких удобрений в земле не хватает, для данной культуры, и в нужном количестве их внести. А интересно, как без яда-инсектицида, у Вас картошка растёт? Жуков руками собираете? И какой смысл в сертификате о неприменении? Вот смотрите, ядовитый очень для живого аммиак превращается одними бактериями в нитриты, которые уже не так, но ядовиты. Нитриты превращаются другими бактериями в нитраты, которые для живого опасны в огромных дозах, а в малых дозах жизненно необходимы. Мульчирование даёт вот нитратов. Далее превращение - денитрификация с высвобождением азота газом в атмосферу, уже тяжёлый процесс, долгий и энергозатратный. Можно сказать на нитратах цепочка превращений останавливается. Если нитратов в почве недостаточно, или они шкалят, то какой глубинный смысл в сертификате о неприменении? Продукция возможно низкокачественная, и/или вероятно опасна. Чтоб почва была нужных кондиций, то к ней как правило нужно что-то применять - подгонять тот или другой параметр. Иначе условия для культуры не подходящие, и оно растёт фигово, с низкой пищевой ценностью, и опасное для здоровья. Нужен сертификат о соответствии нормам содержания веществ в продукте. А применяли при этом что-то, или не применяли, - какая разница. Главное чтоб пища была не вредной, а не как её получали. В сезон любая вся картошка дешёвая. Берёшь сто баксов, и загружаешь полный погреб. Разного сорта, разного вида, для жарёхи, для варки.. выбираешь себе лучшую. И в спеку не рачкуешь, и на огороде приятно глазу от топиарных фантазий, газончика, магнолий, и пионов в полтора метра.
Шановний @Энки, є люди, для котрих сад, город - не економічна категорія. І я, і моя дружина серед тих, хто буде останніми, котрі відмовляться від можливості "поковирятись" в землі. Ось від сьогоднішній врожай, вирощений власними руками. Ніколи смак цієї картоплі не зрівняється з тим, що Ви купите на базарі. А головне, я знаю скільки і якої тут "хімії". Ось виноград сорту Валентина (посаджений моєю дружиною Валентиною), котрий в цьому році дав перший врожай. Взагалі їх було більше 40 кущів, котрі в цьому році "просигналили" - дали перші грона. Це щось із області фантастики - пробувати на смак кожне гроно. Вперше! Я відправив доньці посилку і попросив її більше не купувати виноград на базарі. Ну, хіба що у знайомих. Після всього лише однорічного досвіду вирощування сонячної ягоди я тепер знаю скільки в ній може бути "хімії". Сьогодні вона (хімія) стала легкодоступна і використовується "безбашено". Для ілюстрації. Стоїмо в черзі в магазині. Перед нами бабуся просить:"Дай, дитинко, щось, а то гоїрочки поспіли, а якась біда на них напала...". І "дитинка" дає бабусі препарат. в котрого термін очікування 30 днів. Дружина не витримала і "взмолилась" : " Та що ж Ви робите? Вона ж завтра, післязавтра тими огірочками бути онуків пригощати!" Я вважаю, що при найменшій нагоді, потрібно вирощувати продукти харчування для себе, щоб вберегтись від того непотребу, котрим "забитий" ринок сьогодні. Так що, кожному-своє...
@Михайломаломитницький, якщо Ви не робите аналізи, то не знаєте яка хімія присутня. Тобто становище на рівних з тією бабусею, що не читає інструкцій. Проста ілюстрація. Грунтова вода ходить ніби течіями, і не завжди так, як с горбочка поверхнею. Будь з якої вигрібної ями, типу септика, під землею вода може розноситись в будь яку сторону. Поки не виміряєш, не дізнаєшся куди. Яма - пристрій для виготовлення нітратів. Там на виході два продукти, якщо не враховувати гази, - сухий мінеральний осад мул, і нітратна вода. Ви просто можете не знати чого і звідки на огород занесло. Поки не зробите аналізи. Є в мене знайомий, не те щоб великий, але виробник, фермер. Що має свої землі, і орендує. Він каже, що безбашенно "хімію" не будеш використовувати, бо вона коштовна. Якщо будеш лити бездумно, не по тех системам, то ефекту не буде, а на гроші влетиш. Хімію лиють тільки коли дуже треба, і не більше ніж треба. Не просто так, а в межах комплексу заходів. Як ні, то просто продукція буде не конкурентна, заплатиш більше ніж продасиш. Технології ті розробляють в странах з жорстким підходом до безпеки. Найефективнішими є останні покоління, які кожне наступне безпечніше для споживача, із зменшеним ризиком, відносно попередніх поколінь. Вони ж є найдорожчими. А з продукцією вирощеною за технологіями минулих поколінь, виробник стає не конкурентним на ринку. Там всьо схвачено. Купуєш останнє, строго виконуєш інструкцію, і маєш продукцію європейсько-американської якості, й трошки прибутку. А крок вліво, крок вправо - вилітаєш з бізнеса зі збитками. Смак вирощеного своїми руками - то психологія. Її так само легко перестроїти, як і налагодити.
Комментировать бредовую писанину всезнайки себя не уважать. Зайдите в любой супермаркет и посмитрите на помидоы. Вы там видите не полностью зрелые, неправильной формы? А теперь посмотрите на свои, разницу видите? Понюхайте те и другие, разницу ощущаете? А на вкус пробовали? Сколько штук магазинных вы сможоте съесть без ничего, так в охотку? Может себе производитель позволить выбросить значительную часть урожая потому что он не удался? Удовольствие чтонибудь стоит? Чем его измерить? Посмотрите на яблоньку. Червивые яблоки замечаете? В крапинку? Может себе производитель такое позвольть? Да он вылетит в трубу. Потому и прыскает и льет, чтоб наверняка. Я у одного знакомого спрашиваю чем обрабатываешь сад. Ничем. ??? Понимаешь, говорит. У меня в саду почва настолько удобренная, что яблоки ветки обламывают, приходится часть урожая вручную обрвыватт, если прыскать. А так вредители уничтожают излишнюю часть урожая и деревья не отягощены. Бурьяны в огороде и червивые яблоки это не агротехническая а психологическая проблема. И то и другое с удовольствием поедают куры.
Аналіз грунту не робив, бо дорого та й не бачу в цьому потреби. Город дістався від стареньких господарів, котрі навряд чи довели його бездумним господарюванням до стадії отрути. Він не оточений септиками чи вигрібними ямами. Якщо в них не вистачає котрихось мікроелементів, то дуже часто рослини це покажіть, виноград так зразу ж. Тепер з приводу хімії. Яка дорога і яку без потреби не застосовують. Лють і застосовують. Вибирають між додатковими затратами і загрозою втрати врожаю цілком в стадії його дозрівання. Приклад. Грона наливаються соком і набирають кольору. Ще тиждень і на реалізацію. А тут тиждень другий підряд дощ, як було в моєму випадку цього року. Мілдью рясно вкрила листки майже на всіх кущах. Для ягід вона в цій фазі їх розвитку не страшна, а листя спалить за десяток днів і пошкодить лозу. Кущ може не перезимувати -врожаю наступного року не буде. Нормальні люди в цьому випадку застосовують біопрепарати, котрі ще дорожчі, ніж хімічні, але "капризні" і не такі ефективні. Їх використання вимагає розуміння процесу, терпіння і... везіння. (Це без деталей, то інша тема.) Здогадайтесь, що зробить "жлоб", а таких серед дрібних виробників не мало. Правильно-обробить хімпрепаратом і поборить заразу за один день. Сам їсти виноград не буде, а на базарі когось "ощасливить". Якщо помідора куплена Вами не гниє тижнями, то як цього досягнуто? І ніяк не можна перестроїти психологію людини, щоб бути байдужим і не розрізняти смак картоплі з власного городу від смаку "дерев'яної", купленої в Ашані. Хіба що постійно їсти лише останню. Тоді-так, різницю не відчуєш, бо немає з чим порівняти. Коли до нас (це про Вінниччину, де я раніш мешкав) прийшли новітні технології і господарство почало їх застосовувати при вирощуванні зернових, то люди зразу ж помітили: кури перестали їсти пшеницю, котра була отримана "на паї". Шлях від розробки технологій і до їх використання (застосування) дуже великий. Ідея може бути прекрасна, але її втілення може мати плачевний результат. Бо часто до її втілення причетні не освідченні і без залишків сумління суб'єкти. Ви це прекрасно знаєте. Але головне ми пропустили. Я ж казав: є люди, для котрих свій клаптик землі це продовження їх єства. Такі, як правило, в міських "курятниках" не живуть.
А я то думаю, почему мои куры купленную пшеницу не едят а вырощенную на участке из колосков выдалбливают.
Каша з суміші дешевих круп на бульйоні ( кістки, обрізки, курячі шийки, гортані з свинячих туш і т. п.) На смак не пробував...
@Михайломаломитницький, аналіз не тільки грунту, а ще продуктів. Колись набавився з "нітратоміром" на батарейках, і з експрес смужками, яких різних повно. Це не дорого. Тесть цього року купив саджанці томатів не в людей на базарі, а фірмові. Якісь кругленькі, жовтенькі, і чері. Видно промислові сорти, бо майже не хворіють, добре вродили, хоча зазвичай пропадають, на смак як ото в магазині, і не псуються - два тижні в холодильнику лежать і наче щойно зірвали. Це досягається закріпленням в сорта ознаки працюючого гена, що відповідає за грубість мембран клітин. Коли стигле і коли їсте, менша кількість клітин руйнується, і менше до смаку потрапляє глутаматів (солі нейромедіатори, яких в томатах дуже багато, через що їх смак всім подобається). На харчову цінність це ніяк не впливає. Тверді помідори можуть бути як кращими за м'які, так і гіршими, це від умов культивації залежить. Однак обидва види після обробки (термічної, квашеня, абощо) коли там і там більшість клітин зруйновано, на смак однакові. Можете перевірити. Криві негарні томати йдуть на сік і кетчуп. Туди ж йдуть криві негарні яблука - на кетчуп і соки: мультифруктові, манго, апельсин.. Коли в діда на Вінничині були кури, то вони жерли всьо як дінозаври, і пісок і мушлі і будь чиї кишки з м'ясом, зерно любе, ще й на людей кидались. Не знаю шо то за люди, і шо то за кури, що в них пшеницю не їли.. То якісь байки.
