Колона, ії напрямні пошабровані. Чавун колони і консолі приємно здивував - шабер притуплювався скоро. Ластохвіст колони мав увігнуту сферичну форму з під фрези. Тому так довго все шабрилося. Консоль частково теж пошабрована. Але тепер потрібні вимірювання для продовження ремонту. Треба, щоби консоль щільно прилягла до колони. Перехожу до елемента, що ущільнює - до клина. Його я наростив текстолітом і пошабрую по лекальній лінійці зпочатку. Лінійка і клин: Початок: За 3 години проміжний і кінцевий результати: Тепер шабрую текстолітовий бік клина, встромляючи його на місце. Клини треба підігнати щільно, бо це є жорсткість верстату.
Міряю ластівчаний хвіст - розбіг 5 соток. Вимірами відносно шпіндєля (через скалку) вияснив яку частину треба рівняти і вперед: Попередньо вирівняним крестовим столом вирівнюю площини ластівчаного хвосту консолі: Ластівчані напрямні в моєму верстаті не є прямими, якісь грубо шабровані із заводу - виробника. Здається на фарбу прикладали до них не лінійку а банан. Виправляю.
Тепер треба переходити до геометрії крестового столу. Задля вимірів зробив таку оправку повєрочну з самопальної скалкі КМ3 і поверочної лінійкі: Спочатку краї лінійкі виводяться в 0 по індикатору, а потім індикатором при русі столу визначаємося з відхиленнями. Той самий випадок, коли в токарному виставляється супорт в перпендикуляр до шпіндєля. Клин (рідний) навіть в крайньому затягнутому положенню не вибирав люфта стола. А як я раніше того не помічав? Вирівнюю клин стола: На заводі робили ці верстати лише щоби школярам показати, а мені ж працювати ним треба. Шабрую далі.
Далі роблю ластівчані напрямні крестового столу по напрямним консолі. Наношу фарбу і за відбитками пришабрюю: Далі перехожу до напрямних стола. За плиту в мене лінійка: Початок на середніх шарах фарби: Кінець на найтонших шарах фарби: Далі йду до напрямних рухомого столу. Заміри мікрометром ластівчаного хвосту:
Справа йшла до завершення, верстат збирався, все було проміряно. І тут раптом, при установці хобота виявилося, що його клин не підходить. Як то могло статися? Виявляється я переплутав клини. Той, що від хобота я припасував до столу та ще й вкоротив його, бо він був довгий. В голові пронеслися можливі сценарії відновлення клина. Найскорше що можна було зробити - доварити відпиляний шматочок до укороченого клина і покласти його на місце в хоботі. Так я і зробив. Тепер шабрую орігінальний клин столу... Може взавтра припасую його на місце. Дійсно, не помиляються ті хто нічого не роблять.
Більше намагаюся використовувати фрезер з горизонтальним валом: Але фрези теж якось від нього треба зберігати. Єдине, що спало на думку ось так то зробити: Одна корисна доробка горизонтального вала - лискі під рожковий ключ біля конуса, що входить в шпіндель: Тепер легко можна затягнути фрезу або відпустити двома ключами.
Вникаю у фах фрезерувальника, вчуся виставляти лещата за індикатором: Стався випадок, коли забракло ходу. Лещата впиралися і деформували гофру. Довелося опустити той гофрозахист: Так зміг все зробити.
Саморобні шпіндєльні цангі виявилися дуже зручними: Але є одне "але". Цангів хочеться побільше і бажано з кроком в 0,1 мм. Це так щоби і на свердла всілякі іх вистачало. Ризикую "захворіти цанговою хворобою".
