Вітаю. Давно виникла потреба у фрезернму верстаті. Але брати промисловий фрезер вагою в 1 тону і великою ціною можливості немав. Тому шукав маленькі фрезерні верстати. Ринок пропонує кітайські і шкільні радяньського періоду. Кітайські виглядають нежорсткими і ціна в них не мала. Тому підгледів на OLX фрезер НГФ-110. Верстатик вагою 240 кг. Має горизонтальні і вертикальні фрезерні можливості. Вертикальні за рахунок вертикальної фрезерної голівкі Ціна були невисокою, бо продавець хотів скорше продати. Йому потрібен більший - промисловй фрезер. Пересилався верстат мені з дніпропетровської області через ТК "Інтайм". Завантажив в машину і привіз його в гараж : Вже в машині почав розбирати, щоби вивантажити самому, бо підняти 240 кг., самостійно не можу. І так поступово все витяг. Лишилась колона і підошва. Вагою вони приблизно по 70 кг., кожна. Їх витягав вже за допомогою сусіда. Тепер буду перебирати, бо верстат весь в оливі.
не поганий верстатик прикупил))) напевне, будете його вдосконалювати? З задоволенням буду спостерігати за Вашою темою!
Дякую. Дійсно верстатик непоганий. В середині є повноцінна механіка переміни швидкостей зі сталевими шестернями. Чавунний важкій корпус. Особливістю цього верстату є його шкільнє призначення. Тобто він головно розроблявся для демонтрації школярам процесів металообробкі, фрезерування. Щоби працювати необхідно (мені особисто) внести ряд модерніцацій, все очистити, замінити зношені підшипникі. Розібрав коробку переміни швидкостей, промив всі підшипникі - всі мертві крім шпіндельних радіально-підпірних. Навіть привідний двигун має вбиті підшипникі. Така була якість підшипників і збиральних робіт в кінці існування ссср. Верстат підключений на 380 вольт. Схема підлучення і кінематична: 380 вольт в мене є, тому переробляти живлення на 220 немає змісту, бо втрачаеться потужніть.
Так виглядала коробка переміни швидкостей: Змащування шестерен і підшипників відбуваеться розбризкуванням мастила по внутрішній порожнині і подальшим стіканням і капанням на шестерні і підшипникі. Виглядає непевно, але практика доводить достатність такого методу. Розбризкує мастило ота лопать на нижньому валові. В процесі вдосконалень внесено систему каналів для подавання мастила в ластохвости крестового столу і під"ємної консолі: Далі провірив геметрію напрямних на колоні за допомогою лекальної лінійкі і 2 мікронних шупів. Геометрія не пошкоджена, шабрування не знадобиться. Зварив тумбу на поворотніх колесчатках і готую до фарбування: Колеса кітайські, без підшипників на вісях. Але покі тримають верстат із тумбою. Застосування поворотних коліс дозволяють розвертати верстат на місці, без бічних маневрів. Є таке бажання пофарбувати в темно-сірий молотковою фарбою. Ось так воно виглядатиме: Дана фарба краща для верстату, бо стійка до мастил і подряпин, не марка, добре маскує масні плями .
Проконсультувався в інтернеті щодо молоткової фарби і способів ії нанесення. Виявляеться що краскопультом вона наноситься лише на горізонтальні поверхні. На вертикальних поверхнях молотковий ефєкт не проявляеться при аєрозольному накладанню. Шкода. Доведеться звертатись до звичайних фарб. Шукатиму чогось подібного:
Вітаю. Нарешті все розібрано. Вертикальна фрезерна голівка також. Виявилося що в ній встановлені не ті підшипникі. З заводу стоять 4 радіально-підпірни. Але насправді всі були - звичайними радіальними. Хоча продавець завірив що перебирав ВФГ. Також внутрішні порожнини ВФГ були забити консистентною змазкою. По троху зібрав необхідні підшипникі і перейшов до фарбування верстату. Фарбу обрав звичайну- Чернівецького хімзаводу. Вона дешева і добре переносить механічні навантаження. Для верстату оптимальний варіант. Фарбування розпилювачем, добре розвівши фарбу: Внутрішня порожниниа валів коробкі переміни швидкостей фрезера вигладає подібно до кімнати, побіленою: Трохі довго відбуваеться реновація верстату, бо хочеться передбачити необхідні вдосконалення для подальшої роботи. Верстат все ж такі шкільний. Треба його наблизити до промислового, наскількі це можливо.
Шкільний вестат ростовського (та і інших) заводу це не лише чавун низької твердості, а до того ж купа всіляких недоопрацювань, які треба усунути на єтапі збирання верстату. Отже - коробка переміни швидкостей. Проміжний шліцєвий вал з шестернями: Так він встановлений в коробці. Але ручкі перемикання фіксують шестерні з розбігом зачеплення з супутніми шестернями: Довелося розбирати перемикачі і пересверлювати лункі фіксації кулькі. Але обмежувачів бічного хода перемикачів немає і блокі шестерен вільно можуть рухатись в обидва бокі від крайніх положень. Тому довелося виточити спеціальні обмежувачі хода шестерен: Тепер шестерні на валові обмежені і чітко встають навпроти супутної шестерні первинного валу або шпіндєля: Також на тильну частину шліцевого валу виточив капролонову втулку, щоби не впирати шестерню у тильну стінку: Тепер, вже можна було збирати кришкі коробкі. Все збиралося на маслостійкому герметику, навіт гвинти, щоби мастило не протікало назовні. По троху набір деталей, що мешкає по всій майстерні збирається у верстат:
Зібрав електрику, заповнив КПП мастилом: Мої три фази живлення верстатику сподобалися. Моторчик одразу запустився, навіть в штатному напрямі. Міняти фази не довелося. Запустив верстат на середніх обертах для оцінки шуму від КПП: Шум впритул до верстату не гучний. Загалом верстатик тихий. Двигун 1,1кВт - 3 фази. Наступного дня виявилося, що бічні кришкі дали підтікання мастила. Довелося знімати, щоби додати герметику. Про всяк подивився розбризкування мастила по порожнині КПП: Мастило розбризкуеться добре, всюди краплі, шестерні також змащені.
Під кріплення ВФГ в колоні було засверлено зайві отвори, їх довелося заглушити гужонами на клею-фіксаторі різьби. Після прикрутив флянець: Для подавання мастила в зони тертя стола використаю кулькові оливниці: Для них на ринках є спеціальні гумові ковпачкі, щоби їх на бруднити Корпус ВФГ також готовий до заповнення деталями: Шпіндєльний підшипник потребував невеличкої додаткової деталі - кільця. З його виготовленням допоміг токарний КП-69 - посилання. Шпіндельний підшипник вдалося придбати доволі якісний, 2 класу. Заповнювати його консистентної змазкою не хотілося. Такі радіально-підпірні підшипникі люблять мастило. Тому у кришку шпіндєля я врізав гумовий сальнік і саму кришку проклеїв герметиком, щоби мастило не витікало: Це дозволило залити мастило згори в шпіндєльнй підшипник ВФГ: Тепер підшипничок купатиметься в мастилі. Також прикрутив задню стінку. Довелося прокрутити додатковий отвір для виступаючої частини шківа мотора: Це зручно, бо дозволить ворушити вали рукою , щоби зубці шестерен входили в зачеплення при перемиканні швидкостей. Попередній власник заднею кришкою не користувався , щоби прокручувати шпіндель рукою коли перемикав швидкості. Вага верстату росте і колісчаткам вже важче його утримувати, тому перевів верстат на брускі з деревини На сьогодні із верстатом закінчив, лишивши його в такому стані: Далі буде...
Щоби продовжити зберання НГФ-110 Ш4 мені треба накрити кришкою ВФГ: Але є одна проблема. Маю бажання зробити подвійну систему змащування: Під шестерню треба подавати мастило періодично, бо там радіально-підпірні підшипникі. Далі, опускаючись те мастило має омивати конічну зубчасту пару первинного валу і підпірний підшипник на первинному валові. Тобто періодичне подавання мастила є необхідним. В заводському варіанті оливниця має бути вгорі, над вторинним валом. Мастило мало спершу омивати косозубі шестерні і далі розтікатись під шестерні, омиваючи піднипникі. Але це добре для шкільного варіанту, нетривалого використання верстату. Отже треба то змінити.
