Чюдо-министр Министерства инфраструктуры Украины Омелян анонсировал Гиперлуп в Украине Интернет второй день ржет Міністерство інфраструктури України за підтримки партнерів запускає проект транспортних інновацій HypeUA, - Володимир Омелян 22 Лютого 2018, 16:37
Там де кришталево чесний некурупціонер Геєць - там успіх ))) Він колись обіцяв Кучмі з Мертведчуком всі мости поміняти.
Yurii Pylypenko Вчера в 17:09 · 6 МІФІВ про утилізацію батарейок 1) Батарейки/акумулятори токсичні для довкілля, тому потребують спеціального поводження, такого ж як з ртуть-вмісними лампами 2) Всі види батарейок і акумуляторів які здають на пункти прийому переробляють 3) Батарейки які попали на завод з переробки, не попадають потім в грунти (поля) і води, а з них робляться нові батарейки або інші товари. 4) Технологія переробки батарейок має невеликі викиди токсичних речовин (набагато менші ніж токсичність самих батарейок) 5) Відновлені в ході переробки матеріали зменшують потребу в добуванні таких же матеріалів в кар’єрах, хіміко-металургічних комбінатах і тому зменшують сумарні витрати і викиди людства 6) Батарейки є небезпечними відходами (в т.ч. згідно закону «Про відходи»), поводження з ними потребує ліцензії, а заводи які її переробляють мають відповідну ліцензію, яка гарантує що завод поводиться з ними правильно Спойлер 1) Строго кажучи токсичні види батарейок і акумуляторів існують. Але у вас їх немає, ви їх не купуєте або не можете купити (навіть якщо захочете). В батарейках і акумуляторах які здають на пункти прийому батарейок токсичних майже не буває. Навіть якщо задатися ціллю і знайти навмисне шкідливу батарейку (ртутну батарейку або кадмієвий акумулятор) вона пройде непоміченою для заводу з переробки, бо завод з переробки справедливо допускає що таких не існує (перед зняттям заборони на викидання в сміття перечекали 10 років після заборони на виробництво), а якщо 1 на мільйон попадеться – то так вже й буде. Коріння цього міфу йдуть до 1996 року, тоді в світі справді вироблялися ртуть-вмісні лужні батарейки (в СРСР не було, але на заході це був основний тип побутових батарейок) а домінуючим типом побутових акумуляторів були кадмієві. З 1996 року виробництво обох типів припинене, а з 2009 заборонене. Ртутна амальгама використовувалася в ранніх версіях алкалайнових батарейок для компенсації їх недосконалості. Після 1990 року вдалося так покращити процес виготовлення, що додавання амальгами не покращує споживчі якості. Кадмієві акумулятори були витіснені дешевшими і ємнішими метал-гідридними акумуляторами (NiMH). З Китаю ще можна заказати кадмієві (ввіз в ЄС заборонений з 2009 року) але сенсу немає, вони програють NiMH у всьому. Свинцеві (автомобільні) акуми ніхто в сміття не викидає бо за них дають хороші гроші. Ви їх не знайдете ні на смітнику ні на полігоні. Якщо ви прийдете в пункт прийому батарейок і перелопатите вміст контейнерів - там не буде свинцевих, кадмієвих і ртутних. 2) Переробляють лише 1-2 типи – сольові/алкалайнові батарейки та NiMH акуми. Всі інші типи (зокрема літієві) відсортовують і вивозять на полігон. Інтерес представляють залізо, цинк, марганець, нікель і калій. В усьому світі та в Україні в грунтах великий дефіцит цинку (≤80 мг/л в ґрунті, ≤15 мг/кг в листі), заліза (міжжилкове пожовтіння в молодих листках через порушення роботи хлоропластів), марганцю (≤200 мг/л в грунті, ≤20 мг/кг висушеної рослини. Бліде, кульгаве листя, точковий некроз, оскільки марганець важливий елемент в антиоксидантних функціях), нікелю (≤0,1 мг/кг в сухому листі, некроз кінчиків листка через порушення метаболізму карбаміду) 3) Батарейки переробляють в суспензію/жижу яка продається фермерам. Фермери купують на хіміко-металургічних комбінатах залізо, цинк, марганець, нікель, калій. Якщо завод з переробки батарейок запропонує конкурентну ціну – фермер купує ті ж самі компоненти з батарейок. Вони розпилюються в грунт або для обприскування листя та в теплицях. До 1990-их років фермери купували цинк, бор, залізо і т.д. в формі мінеральних сполук (солей або оксидів) для посипання грунту (зазвичай одночасно з основним добривом, щоб зря трактор не ганяти). В 2000-ні хімічна промисловість освоїла водорозчинні хелати цинку, заліза, марганцю, міді. Це сполуки з етилендіамінтетраоцтовою кислотою (ЕДТА). Фермер купує жижу і прискає нею на листя (фертигація) тому витрати (фінансові) менші ніж закопувати оксид цинку чи марганцю в землю. 4) Найдорожчий і найбрудніший етап переробки батарейок – транспортування/логістика. Другий брудний етап – це очистка від пластикової і паперової оболонки термічним обжигом. Використовуючи путінський газ обсмалюють як кабана батарейки, всі гадості від горіння йдуть в трубу (в США/ЄС вимагають скрубер промивки і нейтралізації вихлопних газів, в Україні йде просто в трубу). Згідно розрахунків МІТ (Масачусетський універ) викиди СО2 (використання енергії) і викиди забруднюючих речовин в сумарному процесі вищі ніж виробництво тої ж кількості цинку, марганцю, нікелю кар’єрним самосвалом. 5) Іноді залізо, цинк – продають металургійним комбінатам. Частіше продають фермерам (вони готові дати вищу ціну). Для металургії це просто крапля в морі. По масі цинку і марганцю в батарейках дуже мало (основна маса залізо і графіт). Річний обсяг виробництва від такого заводу металургійний комбінат переплавляє за секунду. Також солі (сульфати цинку, марганцю) може купувати косметологія чи фармацевтика. 6) Батарейки не є відходами. В Японії The Battery Association of Japan (BAJ) recommends that alkaline, zinc-carbon, and lithium primary batteries can be disposed of as normal household waste. Згідно сучасних законів України батарейки не є відходами. Ні для їх викидання, ні для їх переробки (якщо схочете збудувати свій завод з переробки) не потрібна ліцензія як на поводження з небезпечними сполуками (яка необхідна якщо схочете займатися ртутними, кадмієвими чи свинцевими матеріалами) На сьогодні єдиним діючим переробником батарейок (з численних пунктів збору і громадських акцій по всій Україні) є ТОВ "Екоспецпроект" (Біла Церква). Вони купують в активістів сольові+алкалайнові батарейки за 500 грн за тону. Ніякої ліцензії не мають (бо не потрібна), технологічний процес тримають в секреті. В Львові є недіюче ДП "Аргентум". Раніше вони за допомогою кислот робили «мокру жижу» - отримували чистий, колоїдний цинк і марганець. Але це дуже дорогий процес, тому Аргентум перейшли на «суху» переробку: перемелюють батарейки на млині, сепарують і отримують порошок, який продають металургам для збільшення текучості металів при плавці. Процес все рівно глибоко збитковий бо металурги не готові за це переплачувати, тому ДП Аргентум не працює. Q: Чому ж тоді в ЄС і деяких штатах США заборонено викидати батарейки в урну, якщо вони безпечні? A: Поводження батарейками не можна відривати в цілому від поводження зі сміттям: - Після того як відсортують вторсировину і органіку - не все сміття йде на полігони. Оператор чи місцева влада можуть прийняти рішення збудувати спалювальний завод. Батарейки та інші металовмісні предмети не можна по технології пхати в піч. Їх треба відсортовувати, а це додаткові витрати, тому доцільно щоб це робило населення відразу на етапі роздільного збору. Але оскільки батарейки не відносяться до жодної вторсировини, кидати їх в сині і зелені урни не можна. - ЄС/США перейшли на роздільний збір сміття. Хоча батарейки і можна дозволити кидати в ту урну яка йде на захоронення, але з виховною метою краще цього не робити. По "теорії розбитих вікон" якщо дозволити графіті на стінах - то завтра поб'ють вікна. Такий дозвіл буде працювати як сильний демотиватор до ідей роздільного збору. - в майбутньому хімія батарей може змінитися. можуть з'явитися такі матеріали які доцільно пускати на рециклінг. на горизонті є кандидат - кобальт з літій-кобальтових батарей. Гігантські обсяги таких батарей в електричному транспорті і енергетиці ймовірно стимулюватимуть будівництво крупних заводів рециклінгу. В побуті літій теж витіснить цинк. Бажано щоб до того часу люди привчилися здавати всю електрохімію в окремі урни
Перед тим як викинути батарейки в пластикову фляжку від кефіру ,спочатку я продовжую термін придатності батарейки , коли батарейки сіли // три штуки в ліхтарику // і ліхтарик світить слабенько , я зробив саморобний ліхтарик і додаючи до трьох батарейок ще одну і ліхтарик знову світить як з трьома новими батарейками ,довго , і ще один спосіб підзарядити батарейки // не на довго // це поколотити батарейки молотком постукуючи по кругу , так я продовжую термін роботи батарейки в настінному годиннику .
Це дуже неправильно. Найдовше вистачає заряду (ккд використання) коли всі батарейки однакової ємності залишкової. А так, Ви сівші не поліпшуєте, а від свіжої отримуєте значно менше енергії.
За даними Євростату у 22 з 28 держав-членів ЄС встановлено мінімальну заробітну плату. Данія, Італія, Кіпр, Австрія, Фінляндія і Швеція не мають подібної практики. У січні 2018 року Болгарія мала найнижчу загальну мінімальну заробітну плату серед всіх країн ЄС – 261 євро. Дев’ять держав-членів, також розташовані на сході ЄС, мають мінімальну заробітну плату від 400 до 500 євро на місяць Литва (400 євро), Румунія (408 євро), Латвія (430 євро), Угорщина (445 євро), Хорватія (462 євро ), Чехія (478 євро), Словаччина (480 євро), Естонія (500 євро) і Польща (503 євро). У п’яти інших країнах-членах, розташованих на півдні ЄС, мінімальна заробітна плата становила від 600 до 900 євро на місяць: Португалія (677 євро), Греція (684 євро), Мальта (748 євро), Словенія (843 євро) і Іспанія (859 євро). В інших семи державах-членах, які розташовані на заході і півночі ЄС, мінімальна заробітна плата перевищувала 1400 євро в місяць: Великобританія (1401 євро), Німеччина і Франція (1 498 євро), Бельгія (1563 євро), Нідерланди (1578 євро), Ірландія (1614 євро) і Люксембург (1999 євро). Для порівняння, мінімальна заробітна плата в США в січні 2018 року становила 1048 євро на місяць.
Мінімальні МІСЯЧНІ зарплати в США обкладені таким ворохом вимог, що порівнювати їх із історично зрозумілими .... пожилим українцям, просто не виходить. У них є мінімальні почасові оплати, при цьому в кожному штаті розмір індивідуальний, а вже звідти, при дотриманні багатьох складових, можна розраховувати звичну в наших краях місячну зарплатую А так у традиційно існує поняття річної зарплати та погодинної ставки. Місячні зарплати - то вже переклад для наших читачів
