Минув тиждень... Завершив виготовлення корпусу паливного відсіку. Робота таки була справді цікавою, хоча й кропіткою. Замість одних великих дверцят вирішив зробити дві менші. Це рішення додало клопоту, але має бути зручнішим у використанні: якщо тільки підтоплювати, то стануть у пригоді нижні дверцята, а якщо робити повне завантаження - то й верхні також. Крім того, менші дверцята - то менше жару випромінюватиметься у приміщення при довантажуванні паливом. Після обробки антикорозійною сумішшю передня частина виглядає так: Дверцята зольника зробив з нержавіючого листа, бо їхнє кріплення буде приварено до нержавіючої основи, а я проти зварювання чорного з нержавіючим металом. Єдине, де я відійшов від такого принципу, то захисні екрани великих дверцят - там нержавіючі шпильки приварені до чорного металу, не хотів робити кріплення на різьбі чи чомусь подібному. Самі екрани ще не приварені до шпильок, то буде зроблене після фарбування та вклеювання шару теплоізоляції на внутрішню поверхню дверцят. Середня шпилька дещо довша за інші - то потрібно, щоб екран мав деякий вигин в бік вогню, це значною мірою вбереже його від деформації при нагріванні. Ось так це виглядає зсередини при закритих дверцятах: Замки класичні, перевірені часом. Як на мене, то вони, мабуть, й одні з найзручніших у використанні. Ще й місця займають небагато. Звісно, важелі замків потім вдягну в якісь пластикові трубки - то має вберегти користувача від опіків. Регулювання, як таке, відсутнє - все виставлено та зварено з точністю, що значно перевершує вимоги допусків ущілюнюючого матеріалу, який має ізолювати контур дверцят. Брак запасів нержавіючої сталі змусив переглянути конструкцію кришки паливного відсіку. Спочатку я планував зробити її накшталт дверцят - з таким самим екраном на шпильках та шаром вогнетривкого фетру зверху того екрану. Тепер і стеля буде мати цегляну футировку. То, мабуть, й на краще. Цегла буде вкладатися в таку ось рамку: Над шаром цегли буде розташовано лист фетру, а потім це буде притиснуте до корпусу кришкою з чорного металу. Кришка буде змонтована на гвинтах. Саму кришку ще не робив - складності в ній ніякої немає, залишу наостанок. А так виглядає задня частина агрегату. Мабуть, зверху паливної частини змонтую щось, щоб там сушити дрова при необхідності. Однак, місце вільне, а складати паливо просто долі - не за феншуєм))) Ось місце остаточної приписки котлу. Труби, крани змонтовано. А поки що я тут висушую чергові деталі з вогнетривкої кераміки перед тим, як везти їх до печі. То вже не собі, а людям роблю, як вільний час знаходиться. На цьому завершую свою доповідь. І до нової зустрічі за тиждень.
Цього тижня втратив 2 робочих дні: спочатку РЕСівці світло на цілий день вимкнули, а на наступний день церковне свято. Ще й сусіда радік прихватив - скористатися аргоном не вийшло. Але дещо таки встиг. Підготував обидва відсіки до фарбування. Фарбу буду робити сам, на рідкому склі, заради вогнетривкості. Пофарбую все в веселий жовтенький колір, а дверцята у чорний. Має бути досить непогано за сумісністю кольорів. Майже доробив верх теплообмінного відсіку стосовно нержавіючих елементів. Ось таке на вигляд: Верх знову буде складатися з шару цегли, шару фетру та кришки з чорного металу. Вісі клапану для розпалювання та димаря дещо зміщені відносно один одного заради простоти конструкції клапану - керуватися клапан буде з допомогую тяги, що вийде просто крізь кришку вгору, паралельно до димаря. На сам клапан та на основу для димаря взяв листа 3мм нержавійки - в цих місцях при відкритому клапані можливі високі температури, то така пересторога буде на зайва. А ось і клапан: Ущільнення буде з вогнитривкого фетру (не знайшов ліпшого матеріалу, щоб витримував значні температури). Це саме жарке місце в котлі - просто під клапаном буде вихід керамічної труби. Простір між пластинами буде щільно заповнено теж цим фетром. Ось кришка без клапану: Ох, й нарізався я округлих отворів болгаркою на цьому тижні, та ще й з "трійки" металу. Розумніше було б відвезти на лазер чи плазму, але то зайвий час - день у день вони не роблять. Не зважайте на колір деталей, то таки нержавіюча сталь, просто з чорною поверхнею. Яку вже знайшов. Хто не знає, що таке вогнетривкий фетр, то виглядає він так: Мішок 15 кг фетру зі Славянську обійшовся трохи більше 700грн. Пошта... скажімо так, несподівано не дешево. Ще подоварював деякі деталі, котрі залишив "наостанок", зробив кришку паливного відсіку та бокову панель теплообмінного, насвердлився різних дірочок... Робота переходить у завершальну стадію, у стадію доробки важливих, але забарних дрібниць. Як завжди))
Не мав вдосталь часу, щоб докладно відзвітувати про хід робіт. Але коротко, то різнокольорове фарбування не мало успіху, алюміній у складі фарби звів наніваець всі тонуючі домішки. Тому котел таки буде повністю сіренько-сріблястий. Фарбував з пульта, ще й у сильний вітер, висихало миттєво. Тішить, що тепер робота стала чистішою - руки вже не брудняться від чорного металу. Досушувув вже в приміщенні: Фотографував всі етапи подальшого складання конструкції, але то занадто багато зображень для цього повідомлення буде, уривками дещо таки покажу: Знадвору виглядає ось так. Знизу вхід первинного повітря, потім вторинне, а зверху поітря, що буде додатково надходити до приміщення після підігрівання у профілях котлу. Пізніше зроблю якийсь захист для цих входів, щоб там сніг не збирався та миші не плодилися)) Далі займався вклеюванням утеплювача під футировку, та встановленням самої футировки. Поки що в процесі - діло забарне та кропітке. Фото теж уривками: Нарешті встановив теплообмінника: ось такий "агрегат" для подачі вторинного повітря безпоссередньо в керамічну трубу: Монтаж кераміки: Обклеювання дверцят: Поки що все. Час бігти знову до роботи - зима не за горами.
Знову свято, знову не працюю сьогодні. То маю нагоду щось надрукувати тут. Тиждень видався досить плідний, та ще й оселився нарешті з котлом у теплому приміщенні, в теплі-добрі якось зручніше працюється. За вчора змонтував верхню кришку теплообмінника з клапаном: Зробив завершуючі перетинки рамок, що тримають цегляну футировку: Перетинки не приварені до рамки, тримаються на простому механічному кріпленні. В приміщенні не хочу варити, та й розібрати можна буде при необхідності без болгарки: Передня частина футировки. Додатково закріплював, використовуючи зварну сітку та дріт: Далі шар утеплювача. Для монтажу користувався звичайним сіліконом - аби тримався поки передню панель не пригвинчу. І, нарешті, панель: Так само майже монтується утеплювач для паливної частини. Єдине, що біля зони горіння (низ відсіку) використав лише вогнетривкий фетр, а вище буде поєднання фетру та мінеральної вати. А, ще ж яка це ракета без стабілізатора? Ось такий стабілізатор. Він втримує керамічну трубу в центрі теплообмінника та захищає її верхню частину: Їздив щойно замовляти димар з нержавійки, обіцяли на вівторок зробити. Саме час, бо майже на фініші. Якщо з погодою в понеділок буде добре, маю завершити все з цеглою - і футировку паливного відсіку, і кришки обох відсіків. Залишиться лише підключити до водяної системи та встановити димар. Ну ще важіль верхнього клапану зробити. Поки що не маю гадки, як той важіль буде виглядати, вирішу в процесі. Так що маю реальну сподіванку на наступному тижні довести котла до робочого стану і почати думати, де знайти гроші на дрова)))
Наперед скажу, що в моїй хаті вже досить спекотно - сьогодні агрегат запрацював, та ще й як! Але про все по черзі. Доробив паливний відсік. Вигляд зсередини: Верхня частина складалась так: Верхня частина теплообмінного відсіку приблизно так само: Далі встановив невеличкий димар та деякі водопровідні елементи: Знадвору димар ще піднімається десь на півтора метри і також обмотаний мінеральною ватою. Згодом зроблю фото всього цього господарства та такого іншого. Вибачте, так поспішав все доробити, що про фото геть забув. Тому далі лише на словах поки що. Так, димар встановив, потім приєднав котла до водяної системи опалення, докачав у систему потрібну кількість дистильованої води (це заради того, щоб і мій електродний котел міг працювати при необхідності), знайшов пружину для верхнього клапану... та пішов по дрова) У якості палива мав лише обрізки дошок, які лежали просто неба та були несподівано надто вологими. Тому розпалювання затяглося години на півтори. Волога деревина ніяк не бажала займатися. Згодував цим дровам декілька старих зошитів та якусь пляшечку пропіленгликолю, котра потрапила під руку, поки нарешті трісочки зголосилися горіти. Звісно, диму була повна хата. Дим був не смачний((( Але процес потроху пішов. Я розумію, що не добра то справа - топити дровами, з яких майже тече вода, але бажання було занадто сильним. Вмовив я й такі дрова горіти. Проблема №2 - вкрай вологий пічний газ дуже повільно прогрівав ракетну трубу, тому я мав проблему з тягою. Розтоплював при відкритому клапані, щоб дим йшов зразу тільки вгору, до димаря, але це ніяк не допомогло. Дим не бажав йти догори, він бажав йти в приміщення. Спересердя закрив клапан, та пішов плакати (жартую, замість плакати спожив чарочку горілки та доброго шматка сала з цибулею). На диво, тяга виникла й при закритому клапанові. Таки здивувало - прямо дим йти не бажав, а по довшому шляху (вгору-вниз-вгору) пішов. Не тільки пішов, а ще й встиг нагріти воду в теплообміннику майже до кипіння. Не очікував я такого від декількох шматочків вологих дошок. Увімкнув насоса та потороху почав пускати гарячу воду у систему опалення. Зазирнув у паливний відсік. Відсік став чорним від кіптяви, а дрова перетворилися на вугілля та помалу тліли. Завантажував я десь з відро колотих дошок, а вугілля вийшло щось з половину відра, і те вугілля, тліючи, продовжувало мені гріти воду. Було й два неприємних сюрпризи: - Моя саморобна фарба почала лущитися на дверцятах та в деяких несподіваних місцях корпусу. Змушений буду знову підфарбовувати-перефарбовувати. Засмутило. - Дуже гарний на вигляд манометр-термометр почав протікати зсередини. Прийдеться знімати, їхати на ринок та мати змістовну розмову з продавцем. А це котел зупиняти, воду трохи сточувати... морока, та й годі. Далі про добре: Котел їсть досить таки вологі дрова. Поганенько, але таки їсть! Перше відро - то дрова були сяк-так колоті. Не на трісочки, а на шматочки близько 2 х 4 см в перетині. Наступна закладка була з дебеліших дрючечків, приблизно таких, які у грубу чи піч закладають. Дрючечки теж, звісно, вологі. По кількості - відра з півтора приблизно поклав. Це десь до рівня середини нижніх дверцят вийшло. Горіло це добро з 7 до 10 годин вечора та нагріло мені хату до тропічного клімату. Регулював первинним повітрям, тримав температуру 70-80 градусів на виході з котла. Спочатку повітря дав на повну, бо вода в системі була 20 градусів, тепла підлога теж такої температури, та й взагалі, хата до цього грілася лише одним кондиціонером - стіни холодні... все холодне. Як натопив, що за труби опалення стало неможливо триматися, а у котлі почало кипіти, то потроху зменшив подачу первинного повітря. Звісно, треба ставити автоматику, але не маю на неї коштів зараз. Нарешті в хаті стало приємно тепло. Десь близько одинадцятої температура води почала зменшуватися. Подивився - залишився непоганий шар жару. Заклав на ніч ще дрова, приблизно половину відсіку заклав, скільки влізло через нижні дверцята та прикрутив повітря, щоб потороху горіло. Зранку буде видно. Зараз майже перша година ночі, на термометрі, що в мене у хаті, показує 47 градусів температури в системі. То, на самому котлі має біти десь 60 градусів. Якраз добре.
З превеликим задоволенням звітую про те, що нарешті розібрався з режимами роботи свого витвору. Котел виявився не просто ракетним, а піролізо-ракетним. Я не зрозумів цього спочатку, тому мав деякі проблеми, коли намагався примусити його працювати в режимі звичайного котла. Тільки вчора под вечір це усвідомив та перестав знущатися з агрегату. Агрегат віддячив мені несподівано приємним чином: Вчора рівно в 21.00 я заклав два жмутки дровець (десь половина паливного відсіку, скільки влізло через нижні дверцята, але вкладав не щільно), через півгодини котел війшов в режим газогенерації, я перекрив первинне повітря майже повністю та залишив його так. Температура на котлі була десь 90 градусів, у хатній системі коливалося 62-65. Коли вже йшов спати, близько 23.00, перевірив показники термометрів - температури не змінилися. На ранок прокинувся в таки ще теплій хаті. Дружина встала раніше і, казала, годин у 7 ранку відключила насоса, бо температура в водяній системі впала до 30 градусів. Я, дякуючи, що неділя, встав десь у 8.30, було тепло, підлога в кухні була відчутно теплою та приємною, щоб ходити босоніж, радіатори теж не холодні. В 9.30 годин пішов провідати агрегат. Не зважайте на час, відбитий на фото, на камері годинник збився, треба буде якось підлаштувати. Час був рівно 9.30: Температура води в котлі була трохи більше 40 градусів. Зауважте, пройшло більше 12 годин з моменту розпалювання. Половина від максимальної загрузки паливом. Невірнюще паливо - соснові дошки, та ще й вологі. Не скажу, що на дворі зимно - лише нічні приморозки, але в хаті таки було спекотно вночі і приємно тепло вранці. Як на мене, то результат досить не поганий. Якщо топити нормальними дровами, а не моїм непотребом, то вечірньої закладки має вистачити на половину наступної доби й взимку. Ось такий вигляд мав паливний відсік на 9.30 ранку, фото через нижні дверцята: Ось там, де футировка чиста, як раз і лежали дрова. Не надто велика купа, як можете бачити. Попелу не багато, ще жодного разу не чистив. Він не щільний, летючий та легкий, цей попіл. Біда, що з гвіздками від дошок впереміш... Всередині відсіку ще гаряче, цегла тримає тепло. Розпалюю ще раз. Ось мої стратегічні запаси: Це порція на одну закладку: Ось ця купка закладена до котла: Розпалюю: За 5 хвилин розгорілося: Видно, що вогонь спрямований донизу - до отвору ракетної труби. В цьому режимі даю максимум первинного повітря. Це режим роботи звичайної ракетної печі. Чекаю, поки добре прогріється. Далі перекриваю первинне повітря: За 20 хвилин дивимося результат. Ось температура води в котлі: ось температура води в системі опалювання: На цей час (12.30 дня) в котлі 60 градусів, у системі 39-40 градусів. В хаті жарко. Зазирнемо у паливний відсік: Більша половина палива ще не згоріла. Не погано ж? Звісно, вогонь там виник після того, як я дверцята прочинив та дав надлишок повітря. При закритих дверцятах там вогню нема. Вогонь горить тільки всередині керамічної ракетної труби, де газ змішується з вторинним повітрям. Ось такий ракетно-піролізний гібрид вийшов. Як раз для подібних до мене ледачих хазяїв, котрі не надто люблять часто підкидати дрова. А автоматику таки вимушений буду ставити. Ліньки ходити регулювати та ловити момент переходу на режим газогенерації. Так, ще фото димаря для повної картини: Зверху, над профілем, ще близько 40 см труби. Нержавіючі труби 120мм, коліно над котлом, трійник знадвору, обмотано фольгованою мінватою. Ось і весь димар.
@Руслан Чобітько, якщо не секрет,по яких формулах розраховували конструкцю? З опису хрозумів,що котел на 20 кВт,як працює при різних режимах (мінімум-максимум)? Загалом конструкція чудова вийшла.Схожа конструкція,але простіша є на ФХ (котел Малко),точніше не схожий а подібний по принципу роботи.Ще цікаво,який за площею будинок опалюєте.
Не секрет, але вже тяжко згадати, які то були формули. Розрахунками займався минулої зими. Штудував довідники, котрі знайшов в Інтернет, читав тематичні форуми. Посилання на джерела не зберіг, не мав гадки, що знадобляться пізніше. Головне, що мені потрібно було розрахувати - то матеріал та площа теплообмінної поверхні а також склад теплоізоляції. Памятаю потрібний результат: на 20 кВт при моїх температурних режимах треба близько 2 квадратні метри поверхні теплообмінника з нержавіючої сталі товщиною 2мм. Чому саме 20 кВт потрібно було? Дуже приблизно, на 10 метрів квадратних площі будівлі потрібно 1 кВт при тому, що теплоізоляція будівлі відповідає нормам енергозбереження. Моя будівля не відповіідає цим нормам. Тоненька стеля, стіни - 2 цеглини "на руба"... то був колись сарай, а потім ми з дружиною почали його обживати та перетворювати на хату. Звісно, треба утеплювати, але цього року не встиги - мали нагальніші завдання. Так от, цей сарай опалювався раніше котлом КСТ, і взимку цей КСТ працював на повну потужність, ще памятаю. Пізніше поставив газового котла "Вайлант", так от взимку його не вистачало. На основі таких емпіричних даних роблю висновок, що потреба в потужності опалення складає близько 12-15 кВт для цього приміщення. Хоча житлова лоща всього 60 квадратів. Також цього року зробив прибудову - приміщення 6 х 4 метри = 24 квадрати. Але прибудову робив сам, тому з теплоізоляцією там все дуже добре. Тим не менше, загально виходить 84 квадрати. Крім того, поруч стоїть ще капітальний будинок, що цієї зими будемо підтоплювати газом, але було б непогано пізніше й його падєднати.... Як визначився з потужністю та теплообмінником, знайшов десь дані про необхідну на 20 кВт площу отвору піролізної головки, а маючи цю площу, вирахував всі подальші розміри ракетної частини, користуючись відомою книжкою американського добродія про ракетні котли. http://vk.com/doc-37846452_344053799?dl=010529034c5b6516d1 Можливо, я десь і помилився з точністю розрахунків, але короткий досвід використання мого котла поки що їх підтверджує. Чого-чого, а потужності в ньому вистачає. Поки що тримаю всі налаштування на мінімумі, бо досить після розпалювання 20-30 хвилин на повне прогрівання всієї системи, а потім котел швидко закіпає.
Та отож.... В тому році зробив шахтну приставку, до котла, все чудово, окрім потужності. А на мінімумі не зміг ефективно спалювати паливо. Якщо можна поділіться складом наповнювачів із чого ліпили жаро тривкі труби.... Спасибі.
У мене зараз на мінімумі досить стабільно працює. Справа в тому, що в моїй конструкції нема переохолодження паливної частини при зменшенні потужності. Умови для ефективного горіння зберігаються і на "малому газу". Труби не ліпив. Робив за технолію шлікерного лиття у гіпсову форму. Склад шлікеру: шамот, біла (начебто) глина, каолін, рідке скло, кальцинована сода. Шамоту по максимуму, лише б в осад не випадав, каоліну небагато, а то все добре просіяна глина. Дуже багато залежить від глини, не всяка згодиться. Та, що зі Славянська, підходить. Сіренька така на колір, з блакитним відтінком. Обпалював при 1100 градусів.
