Продовжую доповідь) Ось таке серце ракетної печі (чи котлу, байдуже). Складається з вертикальної ділянки довжиною 1 метр (дві труби по півметру) та нижньої частини. Матеріал - жаростійка кераміка (шамот, каолін, біла глина + в якості дефлокулянтів радке скло та кальцинована сода в незначній кількості). На випробуваннях витримувало температуру 1400 градусів, а більше й непотрібно. На фото - висушую пусля формування. Нижня частина має прямокутній вхід задля легкості монтажу та кращого розподілення вогню в паливній зоні. Також є дві заглибини для підведення вторинного повітря (за бажанням). Ось форма для цієї частини в роботі та поруч складено футировку для стінок котлу - вчора таки напиляв з вогнетривкої цегли: Якщо метрова висота надмірна, можливо використовувати лише одну трубу - пропорції залишаються в межах роботоздатності. Залишиться лише пройти через муфельну піч та обмотати вогнестійким фетром - і хоч у котел, хоч у піч, однаково працюватиме. Щодо іншого - зварено теплообмінника, перевірено на герметичність. Невеликий внутрішній об'єм та 2 квадратних метра теплообмінної поверхні - те що треба). PS: Чому саме кераміка? 1. Не прогоряє в будь-яких випадках. Навіть при надмірних температурах та надлишку повітря. 2. Мала теплопровідність - піч швидко розтоплюється та створює тягу майже миттєво. 3. На поверхні кераміки не виявив утворення сажі чи то якихось інших відкладень - все залишається чистим. 4. Можна надати будь-якої складної форми деталям при формуванні. 5. Кераміка - єдиний майже вічний матреріал)
Я також сьогодні закінчив піч, по схемі "апостола"(мобільну). Завтра зафотаю. Карасі вже жарив, виходить супер, а ось великий баняк гріє туго. Буде іще експерементувати.
Вдалося знайти фірму, що зголосилася взяти мою кераміку до себе у піч. Технолог тої фірми розповів, що напротязі близько двох місяців вони намагились зробити подібний склад шлікеру з каоліном та шамотом, але все невдало. Я на те втратив лише два тижні, та досяг успіху. То, мабуть, мені поталанило) Технолог побоювався, що мої деталі можуть тріснути у печі та пошкодити їхні вироби, бо мав сумний досвід... Але все пройшло якнайкраще - деталі навіть не дали усадки завдяки високому вмісту шамоту. Отримав біленьку на колір та дзвінку кераміку. Про усадку недаремно згадав - я й поспішав обпалити деталі, щоб визначити остаточні геометричні розміри перед тим, як займатися зварюванням основи котлу. Звичайна кераміка може зменшуватися до 10% в процесі обпалювання. Але наша кераміка дещо незвичайна, а вогнетривка - тому не повинна суттєво змінювати розмір при температурній обробці та подальших впливах температури при використанні. Та то теорія - я мав перевірити, чи воно дійсно так буде. Ось і перевірив) Сюди вогонь має входити: А звідси виходити) Знизу округлий отвір для труби вторинного повітря. Далі вже мав можливість займатися зварюванням основи котлу, бо визначив всі розміри. Основа вийшла дещо складна, як по кількості складових частин, так і у виробництві. На неї використано майже 2 квадратні метри нержавіючого листа 2мм завтовшки та близько 2 метрів нержавіючої труби. Варили аргоном. Десь тиждень варили) В цю нижню частину включено: - незалежні входи первинного та вторинного повітря з регулюючими клапанами - трубчаті колосники, що розподіляють та подають первинне повітря - кожух, через який в паливну частину входить керамічна деталь, яка на попередньому фото - основа для теплообмінної та паливної частини котлу з кріпленням для цегляної футировки - зольник - кріплення теплообмінника (на фото поки що тимчасова Н-подібна рамка, щоб точно виставити теплообмінник перед зварюванням постійного кріплення) -- також там буде привід запобіжного клапану - ще не встиг зробити. ось такі колосники: вони ж знизу: Моє рішення не використовувати чорний метал в тих частинах котлу, які мають безпосередній контакт з вогнем, пічними газами чи водою, виявилось дещо обтяжливим по фінансах, але... краще вже з самого початку не йти на компроміси, щоб потім не мати сюрпризів, що десь там прогоріло чи проіржавіло - то в підсумку виявиться дорожчим. Ще жива згадка, як колись серед зіми потік котел КСТ (думаю, памятаєте такий радянський котел прямокутної форми). Дружина, звісно, зауважує, що за ті гроші, що я потратив на самі листи нержавійки та труби, ми могли б вже купити фабричний сталевий котел. Але скільки того життя, щоб собі відмовляти в задоволенні робити речі, які подобаються))) Ось сам теплообмінник (рівно 1 лист нержавійки пішов - 2 квадатних метри). Труби з різьбами 3/4 дюйма. По довгій трубі донизу - вхід води, в короткої зверху - вихід. Між внутрішніми та зовнішніми стінками відстань близько 15 мм - таким, відповідно, і буде шар води, що вміщуватиме котел. Так все виглядає з встановленим каркасом теплообмінної частини. Через цей каркас (всі труби зєднані всередині отворами) буде підводитися та підігріватися повітря знадвору щоб створити деякий надлишок атмосферного тиску в приміщенні. Поки що все. З понеділка продовжу роботу. Ще маю отримати на тому тижні рулон вогнетривкого фетру зі Славянська, та зможу почати монтувати кераміку і цегляну футировку. Сподіваюсь, на наступну неділю буду мати ще щось показати нового. А, ще товариш дуже просив зробити йому пічку для маленького підприємства, то буду й те робити. Пічка набагато простіша за котел, та й з нержавкою гратися не буду - то занадто йому дорого. Добре, що маю два повні комплекти кераміки)
Ось ще один тиждень минув. Здається, в тижні днів поменшало, бо хоча й працював щоденно, але робота просувається дещо повільно. Багато часу втрачаю на пошуки та закупівлю матеріалів для роботи. Але воно того варте. Нещодавно підрахував, що якби купував нержавіючу сталь на базі накшталт "Енергосталь", то обійшлася б вона аж 9200 грн на сьогодні. Подорожі по "Колірметах" дозволили мені зменшити ці витрати поки що до 2500 грн. Деяких нержавіючих деталей ще бракує, але загальний обсяг по цьому мареріалові вже маю. Що таки тішить) З чорним металом ніяких проблем. Не надто дорогий і завжди в наявності. Придбав 2 листа на базі і за 2 дні майже закінчив корпус теплообмінного відділу котла. Сіренька поверхня металу - то наслідок використання перетворювача іржі. Застосовую не тільки за прямим призначенням, але й тому, що до обробленої ним поверхні не пристаюсь краплини металу при зварюванні - їх потім було б довго видаляти зі всієї поверхні листів. Один з бокових листів буде закріплено механічно, на гвинтах. Це потрібно для легкості монтажу внутрішніх деталей та допоможе при виникненні необхідності в якомусь обслуговуванні. Ліворуч знизу видно прямокутний отвір, до якого буде згодом вварено клапан та вхідний канал для повітря знадвору, що буде підігріватися і створювати деякий позитивний тиск в приміщенні. Нижня нержавіюча частина майже завершена. Це самий складний вузол всієї конструкції. Праворуч видно короб для двері зольника. Він невеликий - 8 х 15 см. Але, вважаю, буде зручним для чищення або розпалювання. Ось так виглядає зверху. Колосники, під ними довгий зольник. А рамка попереду - то кріплення для цегляної футировки. Звісно, цегла, що розташовуватиметься в самій рамці (дно камери первинного горіння) буде мати значний нахил в бік колосників - не маю бажання підгортати паливо під час роботи котла, нехай підгортається самотужки))) Доробив кріплення для теплообмінника. Стоїть рівно та надійно. Кріплення з невеликих гнутих швелерків, має бути доволі жорстким навіть при високій температурі. Між стійками кріплення видно вертикальну трубу для вторинного повітря. Зверху теплообмінник в корпусі виглядає ось так: Ось і все, що встиг за цей тиждень. Багато часу також займає рихтування та зачищання після зварювальних робіт. Та ще й працюю сам, без помічника. Тому вимушений робити таку конструкцию, щоб кожен блок в її складі мав вагу, що дозволяє підіймати, перевертати та переносити його одній людині. На згадці історія мого братика, який зварив пелетного котла вагою майже в тону, а тоді не зміг його встановити в належне місце в домі - прийшлося встановлювати там, куди вдалося дотягти гуртом Що маю робити з понеділка: Нарешті доберуся до цікавої роботи з корпусом паливної частини котлу. Там цікаві дверцята і таке інше. Займуся кришкою теплообмінника з запобіжним клапаном та, можливо, встигну зробити верхню частину теплообмінного блоку з виходом під димар. Димар прийдеться замовляти - не маю вальців для виготовлення нержавіючих труб відповідного диаметру. Добре, що для ракетного котла не потрібно робити справжній високий димар. Але й вивести димар через стіну назовні - то теж чималий шматок роботи. Вибачайте, що так повільно працюю. За тиждень продовжу доповідь, сподіваюсь.
@Руслан Чобітько, ого,подход у вас более чем серьёзный.вечером попытаюсь прочесть что вы написали.удачи вам в этом деле
Дещо про те, чому я вирішив створити саме такий котел. Дякуючи сьогоденній ситуації в країні питання незалежності від газового (чи то й електричного) опалення стало настільки значущим, що нарешті витрати на створення твердопаливного котла та переробляння системи опалення під нього перетворилися з марнотратства на вигідну інвестицію у власне господарство. Ще 2 роки тому це не мало сенсу, бо ціна за газ у нас була навіть нижча за таку ж ціну в сусідній північній країні. Таким чином, термін, за який витрати на новий котел окупляться, був настільки неприйнятним, що це питання годі було й розглядати. Зрозуміло, що якщо б не було газу в оселі, тоді інша стправа. Кажучи про котел, я не мав на увазі дещо накшталт КСТ та інших подібних конструкцій з горінням палива в "водяній рубашці", котрі на старті коштують мало, але з роками "добираюсь" свою вартість, проковтуючи паливо машинами та гріючи навколішнє середовище. Не тільки гріючі, ще й доволі добре забруднюючі це середовище доречі, бо не забезпечують повного згоряння палива. Як казав колись мій воєнрук у школі: "Дим - то є паливо, що не згоріло". Згоден повністю. І не згоден з тим, щоб таким чином викидати те паливо в повітря. Чому така ситуація з тими котлами? Паливо там не згоряє повністю по низці причин, але головна причина - відсутність умов для якісного високотемпературного піролізу пічного газу. Потрібно, щоб ВЕСЬ цей пічний газ проходив деяку ділянку, де його температура могла б сягати близько 800 градусів, та ще й з добрим перемішуванням з вторинним повітрям, та ще й бажано в присутності каталізатору. Ця ділянка має бути досить довгою, щоб пічний газ мав час якісно прореагувати з киснем без втрати температури піролізу. Їнша "болячка" тих котлів у тому, що неможливо відібрати все тепло й з тої кількості тепла, що утворилася навіть при такому недосконалому горінні. Ми змушені завжди залишати значний залишок тепла для забезпечення роботи димаря, щоб була прийнятна тяга. Вихід тут один - зробити примусову тягу з допомогою вентилятора. Особисто мені такий вихід не надто подобається. Потрібно робити систему, яка з самого початку не матиме вищезазначених вад, щоб їх потім не прийшлося героїчно переборювати якимись хитрими технічними засобами. На щастя, така система вже була винайдена, перевірена та докладно описана. Ракетна піч. В ній ми не заважаємо горіти паливу, починаючи зразу ж віднімати тепло, а навпаки, те тепло зберігаємо та примножуємо, аж доки потреба в ньому не зникає після повного згоряння і палива, і горючих компонентів пічного газу. Ми не викидаємо тепло через димар, бо наш димар знаходиться не ззовні, а всередині печі, і гріти його можна як завгодно сильно, створюючи потужну тягу, а потім використати все тепло собі на потреби. Не перед димарем забирати тепло, а після нього, коли тепло вже відпрацювало в димарі. Що мені в цій печі не подобалося? Не подобалося те, що це ПІЧ. Так, можна було грітися на теплих лежанках та коло самої печі.... але то я мав би зносити простінки в хаті та мурувати дещо подібне до центральної грубки, щоб гріти всі приміщення. Або робити декілька таких печей.... Ні, на таке я був категорично не згоден. А дружина й поготів. Спробував шукати на Ютубах і в Гуглі щось по запиту "ракетний котел", та без значного упіху. Деякі конструкції знаходив, але такі дикі на мій погляд, що й годі було за них братися. Зрозумів, що прийдеться створювати щось принципово своє, майже з чистого аркушу. Добре, що є розрахунки базових параметрів печі від добродіїв з далекої Америки, і ці розрахунки значно спрощували роботу. Змушений був вивчати деякі основи теплотехніки, щоб хоча б розрахувати потужність котла та визначитися з матеріалами. Минулу зиму просидів над формулами, таблицями та в вічних пошуках найкращих конструктивних варіантів. Спочатку думати, потім робити. Не навпаки))) Ну ось, тепер залишається доробити надумане та випробувати в реальних умовах. Завжди у захваті від такого процесу. Дещо з надуманого виявилося трохи складнішим в реалізації, ніж я сподівався, як то кераміка з шамотом (шамот - каталізатор горіння доречі), чи дорожчим, як то нержавіючі деталі та їх зварювання, але на поступки йти не згоден. Головна небезпека, коли створюєш щось нове - нема гарантії, що все буде працювати згідно попередніх розрахунків. Тому в конструкцію вніс деякі перестороги, які, можливо, й надмірні виявляться, але не маю права ризикувати зараз. Робота покаже, що можна спростити, а що залишити так. Та й над процесом виробництва потрібно ще попрацювати, щоб зменшити витрати часу і інших ресурсів. Добре, що маю добрий досвід такої роботи по оптимізації.
я в этой своей печи дымок из трубы победить не могу.бывает работает бездымно,а потом начинает поддымливать.
