Как возобновить отток воды в сливной яме

Мікроорганізми (в т.ч. бактерії) заселили планету кілька мільярдів років тому. Вся планета вкрита щільним шаром. Вони лишають далеко позаду себе всі інші форми життя за поширенням, за біорізноманіттям, за біомассою. Навіть кілька кілограм ваги людини, яких вона вважає своїми стаючи на ваги, складають мікрорганізми, переважно бактерії.
Чому ви думаєте, що в вашому септику не вистачало якихось бактерій?

Мулом (стабільним мулом), що забиває дренажи, називають остаточно мінералізовані залишки життєдіяльності мікроорганізмів. Це те, що вже вони не можуть їсти, коли все що могли вже з'їли. Бактерії не врятують від замулення.

При очищенні стічної води, проходить частина азотного циклу. Мікробіота перетворює аміак на нітріти, потім інші співтовариства мікробіоти перетворюють нітріти на нітрати, і треті перетворюють нітрати на молекулярний азот в атмосферу.
Остання стадія, на відміну від попередніх, потребує додаткової енергії. Там вона виділяється надлишкова, а тут без неї процес не йде. Енергію для денитрифікації мікроби можуть брати наприклад з цукрів, чи спиртів. Таких сполук в стічних водах зазвичай мало, тому якщо денитрифікація буває, то дуже часткова. І вода на виході з очистки харашо так нітратна. Такою водою якщо щось поливати, то дуже обережно.
І септик має бути герметичний. Щоб нічо ніде не просочувалось. Бо денитрифікація в грунті тоже швидко йти не може. І ситуація з хімією в грунті, і його водах, легко може вийти з-під контролю.
Дуже часто "своє домашнє з городу без хімії", ще й куряками згори полите, на додачу до вигрібної ями, навпаки має зашкалюючий вміст хімії. На відміну від ферм і полів, де вся хімія в дефіциті, і додається лише необхідна кількість в кращому випадку, бо за гроші.

 

Штам, шановний пане біоложе, це термін що відноситься до культури. Культуру виводять, чи то в культуру вводять, люди. Культура це те що людина робить і контролює. Поза контролем, нема культури. І ніяких штамів природньо ніде не міститься. Ще до того, людина може культивувати лише невеличку частку видів мікробіоти. Лише тих, для яких навчилась створювати в лабораторії умови. Більшість не культивується.
Яке попало поводження з визначеннями - один з стовпів псевдонауки.
До того ж, в бактерій наприклад, замість сексу перенос. Бактерія може з'їсти чужу ДНК, і вбудувати ії частину в свою ДНК. Більшість таких спроб не вдалі, але чим кращі умови для життя, тим більше відбувається спроб, і тим швидше вони міняються, тим швидше мікроби набувають найкорисніших, для поточних умов середовища, ознак. Відбір змушує бактерій ставитися надкритично до вмісту ДНК. Тобто, випущений в "дику" природу штам, швидко перестає бути таким. Тим швидше, чим кращі умови, чим швидше відбувається зміна "поколінь", чим швидше відбувається розмноження.

Ще одна з підвалин псевдонауки, це систематичне порушення правил і законів формальної логіки.
Життєздатних мікробів, бактерій в т.ч., знаходять на обшивці МКС. Вони туди легко долітають. За планетою, що летить в космосі, лишається "хвіст" з мікробів. Люди надіються і планують експерименти, з находження мікробів земного походження на місяці. Всерйоз вважають, що за мільярди років хтось мав би і туди долетіти.
Через особливості умов глибоко під землею, там менша щільність і повільніший обмін, але життя сягає багатокілометрових глибин. Підземна мікробна біомасса більша за всю наземну.
Мікроби є всякі скрізь. Чим кращі для них умови, тим їх більше. Якщо умови не підходящі, то вони швидко міняють себе під умови.
І від так, дорогій ватсон, дедуктивний метод нам говорить, що твердження типу "в вигрібній ямі не вистачає якихось бактерій" є нікчемним. Його дуже важко відстоювати, бо достатньо надати єдиний факт наявності якихось бактерій в вигрібній ямі, щоби його заперечити.
І так дедукція спрямовує нас до твердження, що як чогось в вигрібній ямі не вистачає, то це якихось умов.

Але знову, вигрібній ямі не треба ніяких умов, бо це має бути танк чорної води, де стоки накопичуються, а потім збираються і вивозяться.
Додавання якихось спец умов до вигрібної ями, перетворює її на станцію очистки стічних вод. І серед заходів нема внесення якихось спеціальних форм життя. Життя само себе спеціально змінює під умови. І тому спец умови, це заходи спрямовані на інтенсифікацію змін. На пришвидшення процесів, а не на конструювання.
В людини дуже обмежені можливості у конструюванні мікробіомної еволюції. І ці можливості не розповсюджуються на очисні споруди. І точно не росповсюджуються на вигрібну яму біля хати в селі.

Заходи певно мають починатися з подрібнення твердих забруднень. Бо найліпше контролювати очистку так званим "активним мулом". Це коли в воді пливають невеличкі, приблизно однакові частки, що мають бути з'їдені, вкриті плівкою мікробів. Які жеруть те на чому плавають, і те в чому плавають. Багатошаровою плівкою. Зовні аероби, під ними анаероби. Аерація, як захід інтенсифікації, робиться не тільки і не стільки як підтримка аеробів, а як дешеве перемішування мулу, щоб не падав і не злипався. Кисень тоже продукт, і його можна брати не тільки з компресора.
Кожна часточка мулу, це величезне співтовариство, де працюють не тільки різні види бактерій, а й різні види з різних царств, типу грибків наприклад. Хтось когось своїм годує, хтось з кимось одне ділять, бо поодинці їли б довго і не до кінця. Великі співтовариства, з дуже складними відносинами на кожній часточці. Еволюція видів і співтовариств відбувається на кожній часточці окремо. Тому активний мул ділиться на молодий і старий. А той що своє віджив - стабільний.
Оце такий може бути захід із "заселення" для запуску - привезти десь не старого мулу. Але в кількості співвідносній з розміром реактору. Сто кубів перекачати, машину, бочку. А не порошочку чашечкой.
Заходи на підримку оптимальної концентрації мулу. Заходи на пришвидшення освітлення. На видалення і стабілізацію старого мулу. На тонку очистку.
А видовий склад мікробіоти конструювати безсмисленно. Можливості в тому сильно обмежені, і воно само там собі найкраще вже конструююється.

Віра в авторитети, в те що коли хтось стар, не глуп, десь був і щось бачив, то це якийсь аргумент - тоже один з стовпів на яких псевдонаукові погляди тримаються.
Якщо комусь це щось значить, то частина мого дитинства, через нежиттєздатну систему радянського соцзабезпечення, пройшла в баклабораторії очисних, де розважався історіями лаборанток з їх дорослого життя. І серед іграшок мав списані з тієї лабораторії мікроскоп, спиртовку, термостат, ящик чашок петрі, і винесені реактиви з справочником. І дорослим іноді мав якісь справи з очисткою.
Але то все фігня, бо коли є факти і логіка, то до сраки любі авторитети і досвід.

 

От ще про еволюцію.
Однією з ознак біологічного виду людини, є життя в економіці. Люди все життя вироблять і споживають блага. Оскільки споживання з вироблянням сильно розбігаються, то людина не може в повній мірі бути самодостатньою. Якихось благ виробляється більше, ніж споживається інших.
Тому виник і еволюціонував в людей універсальний засіб обміну благ - гроші.
Але в деяких культурних осередках існують спотворені погляди на ситуацію. Деякі люди розцінюють гроші як універсальне благо. А не як засіб обміну блага на благо.
Взаємовигідно міняти хороше на хороше - стійка природня ситуація. А коли існує універсальне благо, і природнє бажання отримувати його в любий спосіб, то ситуація патологічна, не природня, не стабільна, не має перспективи розвитку.
Люди там світ навколо ділять на кидал і лохів. Прагнуть універсального блага, і не опинитися в числі других. Але від збочень не буває толку. Такі осередкі переважну більшість часу живуть бідно, іх спіткають всякі негаразди. Ще й злі один на одного, бо всі вже всіх обманули, мінімум по разу.
Тобто, в нормальному світі за гроші можна отримати лише благо. Щось корисне, необхідне, цінне.
В світі з девіаціями, за гроші можна отримати що завгодно, навіть те що благом не є. Якусь імітацію, щось псевдо.
От факти і логіка говорять, що "бактерії для вигрібних ям" благом не є. Там є бактерії. Чи можна кинути грудку землі в яму, і сказати, як говорилось вище, "я додав бактерій в каналізацію". Стало ж більше, і вони тоже "спеціальні".
З приводу відео, маю гіпотезу, що виробники в той порошок підсипають якихось коагулянтів-флокулянтів. Воно рідину в ямі трошки освітлює. На дно впало, і вже там більше газує, бульки можуть більші збиратися. От воно прозоріше стало, ніби забулькало - вже щось працює. Клієнт доволєн, має привід не вважати себе ошуканим. Але ж це просто видимий ефект, фокус-покус.
Ці реагенти використовують в справжній очистці, для інтенсифікації освітлення. Щоби швидше осідало. Бо чим коротший цикл, тим більша пропускна здатність. Дешевше покупного порошку всипать, ніж чекати. В тому там є благо.
А в ямі нема циклів. Це просто накопичувач, де збирається, а потім десь дівається. Чи в землю чи в машину.
Бактерії туди - не благо раз. І підстава з освітлювачами - і фокус, і не благо два. За що гроші, не понятно..

 

Ось так виглядає SBR, де активний мул чистить стоки.


Турін


Рим


Берлін


Париж


Лас-Вегас, оно розбудовуються


Силіконова долина, де мільйон баксів - не гроші


Давайте, розкажіть нам будь ласка, яке воно застаріле, а те що на відео вгорі, то сука-іноваціїї.
Можете ще розважити себе - пошукати на карті материкові міста, де нема такого.

Опонент, це термін з дискусії. Дискусія це захід, що має відбуватися за певних правил, що роблять її можливою. Серед них наприклад: не можна заперечувати факти, не можна викривлювати логіку, слід обережно поводитися з термінами, і ще багато чого в тому ж дусі.
Те що тут відбувається, дискусією не є. І тут нема опонентів.

 

Мул це і є мікробіологічне. Біда якась з дефініціями.
Це найпростіший і найдешевший варіант. Бо в стічних водах багато твердих забруднень, і вашим бактеріям є де жити, і вони їдять те на чому живуть. Гірше коли в якихось інших водах твердих мало чи нема, і тоді в якості житла для бактерій використовують штучну загрузку. Стоячу з площою поверхні 60..200 квадратних метрів на куб, або таку що рухається, moving bed, з площею 400..1400 кв.м. на куб, для бактерій. Бо бактерії люблять жити в багатошарових плівках, де поверх поверху помагає жити: дихати, їсти, отримувати нові корисніші варіанти генів, для поточних умов, для тіпа сексу.
А мул, по доступній для житла бактеріям площі, лишає далеко позаду пластмасову загрузку, і безкоштовно, бо вже там є.

Мул пухне і смердить в тих, хто не розуміє що відбувається. Мул старіє два тижні. В той час як можна вкластись в дві години на набір і перемішування, і одну годину на відстоювання і злив порції. Аж тригодинний період, до восьми циклів на добу.
А середньостатистична пересічна часточка мулу може до двох тижнів плавати в реакторі.
Шматочок гімінця, розміром до міліметра разом з бактеріями, вони жеруть два тижні, в найліпших для них умовах. Протягом двох тижнів, на кожному шматочку йде своя еволюція окремо. І еволюція видів, і еволюція співтовариства. Якщо навіть в якоїсь бактерії мембрани ті самі, то всередині вже інші гени кодують інші ферменти. Який сенс говорити про штами на склі, коли в "дикій" природі все в мільйон раз складніше..

Потім мул ще довго стабілізують - дають еволюції швидко рухатись далі, без додавання порцій свіжої їжі. Щоби повижирали все що можна, до стану нема нічого живого. Оцей стабільний мінералізований мул і забиває дренажі в людей під газонами, для бактерій це каміння, що вже не розчиняється.

Ось тому для стоків активний мул, і тому періодична дія. І тому це найефективніше і найдешевше, і тому майже всі стоки планети так обробляють.

Раз мікробів знаходять скрізь, від надглибоких скважин до космосу, то в вигрібній ямі вони точно є. Аргумент по Холмсу, Шерлоку.

Але не вам з мене аргументів требувать. Не я ж продаю.
А мене все так само мучить те ж саме питання. За що гроші в порошку для септиків?

 

Ааа. Я думав ви покажете фотку з гуглмапс, а там "УТВЄРЖДАЮ".

Якщо в біофільтрі завелися черви і рачки, в кількості що легко знаходяться мікроскопом, то значить щось пішло не так. Треба зливати, вичищати, мити, дивитись що зламалось, де застої, що міняти. В нормальних робочих умовах їм там важкувато процвітати. Дивно що ви не скопіювали з вікіпедії той шматок, де про ключову роль хто робить.

Про ключову роль щас ще напишу. Колись було як досліджували мікробіологію. Брали зразки, але ж там мало. Якщо мікробів невелика кількість штук, то як їх дослідити? Треба багато. Тому робили так званий бакпосєв. Зразки годували поживним стерильним холодцем, гріли.. створювали всякі гарні умови для розмножування. Коли їх багато, то вже можна досліджувать.
Дивляться, вони товстенькі. Але в довіднику товстенькі одні й другі. Але одні від N% розчину якоїсь солі здихають, а інші ні. Обробляють розчином, якщо здохли то перші, а як ні то другі. Це по простому, бо кроків визначення може бути багатенько.
Але навіть дитина на кухні може робити це, гарантую.

Потім прийшла молекулярна біологія. Вона досліджує трошки інакше.
Вона бере зразки і блендером дрібно-дрібно шматує. Потім відціджує з тієї каші тільки шматочки днк. І розмножує тільки днк, робить багато багато копій кожного шматочка днк, а не цілого мікроба. Сортує копії на кучки, і підрахунками комбінацій в компі відтворює кожну нитку днк що була в зразках ціла.

І виявилося, що бакпосєв показував манюююсеньку частину того, що насправді було в зразках. Бо на холодцях розмножуються лише не чисельні ті, кому чомусь повезло. Що ті хто колись з розумним видом розповідав про ключові ролі, на справді взагалі не мав уяви про те що відбувається.

Бо таки мабуть ключову роль в процесах відіграють ферменти. Це такі складні сполуки що вибірково реагують з іншими складними сполуками.
Інструкція по зборці фермента міститься в днк, записана там чотирма буквами. Велика складна молекулярна машина знаходить на днк початок гену – інструкціі, знімає з неї комплементарну копію з рнк (те саме крім однієї бувки), а потім ще одна складна машина збирає фермент з дрібніших блоків-сполук, використовуючи рнк як інструкцію.

За допомогою ферментів організми харчуються. От є наприклад якась велика сполука, з пузом рогами і хвостом. Бактерія би з’їла пузо, а роги і хвіст для неї неїстівні. Така бактерія має ген, з якого робиться фермент, що вміє відривати сполуці роги і хвіст. Пузо з’їдає, для нього має фермент, а роги і хвіст лишає.
Біля такої бактерії вже може поселитися бактерія що харчується тільки хвостами. І така що вміє їсти ті роги. Вони мають відповідні інструкції в генах, для ферментів, що перетравлюють роги і хвости. Фермент що відриває хвости і роги їм вже не потрібен, бо є поряд бактерія, після якої навколо пливає багато рогів і хвостів.

Мікроб, що має в днк інструкцію і для пуза, і для рогів, і для хвостів, - має довшу днк. Він повільніше харчується і розмножується, йому для цього треба більше енергії, більше часу, більше різноманіття будівельних блоків. Ті що навчилися жити в співтовариствах, і простіше харчуються, швидше розмножуються на тому ж шматку їжі, і просто давлять числом. Крутим універсалам не стає їжі, вони не відтворюються, їх з’їдають, вони зникають.

І ті що навчились вставляти чужі шматки днк в свою, теж успішніші в розмноженні, і тільки такі виживають. Бо коли в шматку їжі кінчаються роги і хвости, треба переключатися на копита і вуха.

Тут місце для легкого нетривалого розмірковування про патогени.

Тобто бактерія може бути в мікроскопі товстенькою, і дохнути від розчину якоїсь солі, але мати геть різні інструкції ферментів в генах. Це інфа ще з минулого тисячоліття, єслі шо.

Штам тими інструкціями і визначається. Де є сенс говорити про штами, то у промисловому виробництві ферментів, наприклад.
Там беруть штам культури, що вирізняється якоюсь надзвичайною продуктивністю якогось корисного в народному хазяйстві ферменту, дають йому спеціально підготовлену їжу, дають розмножитися, а потім разом все глушать, вбивають. І отримують суміш недоїдків і дохлих мікробів, з великим вмістом потрібного ферменту. Це відбувається в величезних, розміром з багатоповерховий будинок, каструлях з нержавійки, обплетених кілометрами нержавіючих труб, із залученням великої кількості енергії і трудогодин.
Ферменти за гроші в очистці якщо і потрібні, то може якщо якась аварія, чи дуже специфічні якісь промислові стоки.

Звичайно не треба додаткових ферментів. Життя само там собі розбирається яких ферментів насинтезувати в яких кількостях, і де для них інструкції взяти, найліпшим чином.
Людина якщо навіть і захоче спланувати і реалізувати процеси по плану, витратить на це купу всього, і якщо щось колись вийде, то точно не краще і не швидше.

До двох тижнів то мул циркулює. Стоки чистяться аж до кілька годин.
Заходить порція стоків в реактор. Перемішується, потім відстоюється. Коли зупиняється перемішування, мул починає падати на дно. Перші верхні 10 см за 10 хв світліють, далі повільніше. Потім світлу чисту верхівку, шапочку, зливають, і заходить нова порція стоків. Скільки стоків зайшло, стільки ж очищеної води через кілька годин вийшло. Все рідке, звісно, «оновлюється» за десятку(и) циклів.
Тому його й називають періодичної дії. Всі речі обертаються в своїх найліпших періодах.

Штучно вносять при запуску. Але ніякі не штами, це беззмістовно навіть в вигляді словесної конструкції. Вносять велику кількість готової робочої системи. Накачують мула з сусіднього реактора, привозять бочку від минулого клієнта, беруть обросшу загрузку з іншого фільтра, додають грунта з запущеного акваріуму.
Якщо нема де взяти, то в перший раз запускають на воді, додаючи помалу забруднень, поволі збільшуючи дозу. Акваріум, чи його біофільтр запускають кормом, а не бактеріями. Без корму бактерії до сраки. А з кормом бактерій й так скрізь повно різних. Їх носить вітром з пилюкою, вони сидять на всіх поверхнях, іх переносять жучки, павучки черв’ячки.. в кішківниках, на гризлах і ніжках.

З того що я знаю, про очистку після всяких закладів де існує інфекційна загроза, з лікарнями в т.ч., то все рідке там на виході обов’язково випалюється гіпохлоритом, озоном, абощо, а все тверде обов’язково випалюється нагрівом, мікрохвильовкою чи автоклавом. Після чого, очевидно, якісь розмови про особливості ефективности самої очистки трошки зайві. Все одно все має в ітозі згоріти.

І знову, це все що вище стосується о ч и с т к и. Вигрібна яма якою не є.
В очистці це перший юніт, де стоки накопичуються, подрібнюються, і звідки порціями прямують на дійсну очистку. На біса все це торочити для вигрібних ям?

Щоби стоки не труїли довкілля, в них надо лити мед чи горілку, для завершення азотного циклу.

Шо там, крім трошки найдешевших китайських флокулянтів коагулянтів, ще є трошки якихось дешевих ферментів? Що ще в складі порошку є? Дерть?
Що воно, крім розваги фокусами, дає покупцеві? За що гроші в порошку для вигрібних ям?