Моя прогулянка Луцьком

Тема у розділі 'Туризм и путешествия', створена користувачем Julla, 6 січ 2016.

  1. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ
    Ну що? Мандруємо далі?
    Залишаємо Старе місто і перед нами гарна вулиця. Головна вулиця. Була вона і Головною, і Шосейною, Ягелонською, Сталіна, Радянською...
    Зараз - це вулиця Лесі Українки, пішохідна. Дуже затишна, з великою кількістю кав'ярень, ресторанчиків, магазинів. Для Луцька вона, як Хрещатик для Києва.
    На початку ХХ століття вулиця була центром життя міста, єдиним архітектурним ансамблем
    Лесі-Українки-1920.jpg

    Перший будинок справа, на розі - нічим непримітна споруда. Зараз тут медичний ліцей.
    А от колись!.. Це був будинок Кронштейнів! Гадаю, дуже поважні люди! :)
    І кому заважала така краса? будинок-Кронштейнів.jpg
    З метою боротьби з чужорідним стилем весь декор було знято і тепер... "маємо те, що маємо"
    Зараз будинок більш охайний - пофарбований
    0052-будинок-Кронштейнів.jpg

    Багато красивих будинків втрачено, але немало й залишилося.
    Справа триповерховий будинок, в якому колись був готель Вель-В'ю.
    Якщо придивитися, то вдалині видно башти замку Любарта.
    Вель-В\'ю,-ЛУкраїнки17.jpg
    Зараз цей будинок також красивий.
    На першому поверсі була кондитерська і там продавали самі смачні у Луцьку тістечка.
    0054-500.jpg

    В цій частині міста також було багато культових споруд.
    По правій стороні вулиці Лесі Українки, в глибині невеликої зони відпочинку стоїть велична споруда - колишній монастир тринітарів (1718-1729р.р.).
    У 1720-1729 р.р. перед монастирем зводиться мурований костьол.
    7191-300.jpg

    У 1869р. костьол розібрали, а у монастирі зараз розміщується військовий госпіталь
    0057-500.jpg

    На старій фотографії видно (посередині справа) ще один цікавий двоповерховий будинок,..
    (фото 1919р.)
    Ул-Леси-Украинки-2.jpg
    ... який зберігся до наших днів в первісному вигляді

    0056-600.jpg

    Коли я гуляла містом (1996р.) і милувалася архітектурою цього будинку, фотографувала його, поруч зі мною зупинилися два чоловіки, один з яких був уже поважного віку.
    На моє запитання, що це за будинок, старший чоловік розповів, що у 20-х роках ХХ-го століття, ще за ПольщІ, його дід привів сюди свого сина (батька мого співбесідника, якому було 20 років), для набуття досвіду спілкування з жінками...
    Ну, ви зрозуміли?
    Правда це, чи ні - не знаю! Більше інформації про цей будинок я не знайшла.
    Але сам такий невеликий штрих до тогочасного побуту, понять моралі мені здався цікавим.

    А ми йдемо далі!
    Вулиця Лесі Українки недовга. В самому її кінці, майже перед площею заглянемо наліво, в невеличку вуличку Пушкіна.
    Там одразу ж побачите симпатичний будиночок з гордою назвою - "будинок Петра І".
    Цьому будинку уже більше 300 років!
    0061-600.jpg

    Петро І кілька разів був у Луцьку.
    27березня-13 квітня 1711 року саме в цьому будинку були підписані документи про прийняття молдавського господаря Дмитра Кантеміра з усім князівством Молдавським у довічне російське підданство...
    От з тих часів і "ісконно руськіє зємлі"!

    А ми покидаємо затишну, зелену вулицю, по якій гуляють (за словами мого чоловіка) самі гарні українки - лучанки.
    --- добавлено: 31 бер 2016 у 22:31 ---
    Знайшла в інеті красиву акварель Леймана.
    Лейман-Замок.jpg
    Репродукції картин цього художника друкували на поштових листівках, які призначалися для вояків австрійського війська, аби вони їх відправляли додому з окупованої ними Волині (Луцьк був протягом майже року окупований австрійцями, саме тоді, коли Лейман змальовував місто).
     
    Останнє редагування модератором: 8 кві 2016
    Микола2008, Кремень, Руслан_77_ та 7 іншим подобається це.
  2. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ
    Під час своєї прогулянки Луцьком, я хочу знайомити вас з незвичайними людьми. Ті, хто залишився в історії, і нашими сучасниками.
    Сьогодні розкажу ще про одну лучанку - Оксана Забужко.
    Вам всім відоме це ім'я.
    Народилася вона у Луцьку і, хоча прожила у місті всього до восьми років, лучани вважають її "своєю".
    Оксана-Забужко-юна.jpg Оксана-Забужко.jpg

    Дуже цікаві спогади Оксани забужко про дитячі роки, про побут, відносини людей! Про "дриґ" і елеґантність ціпків.
    Прочитайте! Не пожалкуєте за "згаяним" часом!

    "Луцьк в моєму житті тривав до 1968 року. До Києва моїм батькам, після трьох років митарств, вдалося остаточно перебратись акурат за місяць перед празькими подіями.
    ***
    Це було місто, яке, попри потужний натиск «совєтизації» (головно за рахунок «приїжджих,» російську мову я вивчила у дворі від дітей військових, майже поспіль ‒ корінних русаків), зберігало в життєвому укладі ще не остиглу пам'ять про свою «європейськість» ‒ навіть на рівні побуту.
    ***
    Вдосвіта приходила молочниця ‒ і під під'їздами новеньких «хрущовок» звечора виставлялися на лавочках бідони із записками-замовленнями (кому півлітра, кому літр) та насипаними на покришку грішми, паперовими й мідяками: вранці треба було спуститися й забрати «своє молоко», а теплий бублик з маком ‒ українську версію круасану ‒ купити з «булочної машини» на розі…
    ***
    Підлітки вечорами ходили гуляти «на замок», як і в ті часи, коли «предводителем дворянства» в місті був Петро Антонович Косач, ‒ і звідкілясь «усі знали» (соціологічна достеменність такої вибірки в уяві малої дитини, розуміється, сумнівна, але я тут про середовище), що саме тут, у замку Любарта, колись відбувався з'їзд європейських монархів, який вирішив долю Європи: на сьогоднішню мірку, ми, отже, жили «в Брюсселі», чи принаймні «в Маастріхті», і щось від того в повітрі таки трималося…
    ***
    Сусідська Божена мала дядька й тітку в Польщі, звідти мені привезли польський буквар ‒ «Elementarz», я вчилася читати латинкою: «То Ala. Ala ma psa». Мама шила собі сукні в тьоті Юзі з поставою англійської королеви ‒ і потім іще не один рік зривала в них очі всім вуличним фотографам Києва: в Києві таких «тьоть Юзь» уже не було, таку саму бездоганну, «як улиту», стрункість ліній при позірній простоті дизайну я впізнала через багато років у примірочній паризького «Printemps». У моєму дитинстві це називалося «дриґом», і «дриґ» вважався ненабувним, як хист або врода: або є, або нема. Тьотя Юзя «мала дриґ». Юрко Покальчук «мав дриґ». «Приїжджі» ж, і взагалі «совєти», «дриґу» не мали…
    ***
    Моїми няньками стабільно були «бабусі» (як тепер розумію, їм ледве добігало до шістдесятки!) з дипломами Карлового, Гейдельберзького та Віденського університетів,«дідусі» ходили з елеґантним ціпками (я досить довго вважала, що ціпок ‒ це така чоловіча прикраса, а не банальний родич костура!) і носили жилети з кишеньками для годинників: у колишньому житті вони були лікарями, інженерами й адвокатами, майже всі встигли відвоювати своє «за Україну», а більшість і відсидіти, і тому переважно трималися непомітніше од бабусь ‒ зливалися з пейзажем і «не відсвічували» (пам'ятаю, як мене водили до одного з них «у гості»: слава геніального дитячого лікаря перетривала його ґулаґівські роки, і він практикував приватно ‒ «для своїх», за рекомендацією, ‒ і ще одного ‒ колишнього кандидата богослов'я, в юності закоханого в Лесю Українку: богослов любив грітися на сонечку коло клумби і просвітлено всміхався, усміхом Яна Гуса на ешафоті, коли діти військових, не інакше як поінформовані вдома батьками, підбігали поближче й наввипередки в нього плювали…)"
     
    Останнє редагування: 31 бер 2016
    Микола2008, Кремень, Karmadon та 4 іншим подобається це.
  3. Ирина L

    Ирина L Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.298
    Симпатії:
    4.112
    Адреса:
    Одесса
    Пожалуйста, что означают выделенные слова? Тот перевод, который нашла, не вписывается в смысл предложения. Спасибо. А «дриґ» -- это стиль?
     
    Julla подобається це.
  4. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ
    В даному контекстi, "дриг" - це краще перекласти, як "шарм", "порода"...
    "Цiпок" - палка, клюка, на которую опираются старики.
    "Костура" - костыль
    :)
     
    Voyutichi, Ирина L та leshiy_40 подобається це.
  5. Ирина L

    Ирина L Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.298
    Симпатії:
    4.112
    Адреса:
    Одесса
    Julla подобається це.
  6. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ
    Гарна новина! Дякую!:rose:
     
  7. Энки

    Энки Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    15.888
    Симпатії:
    15.562
    Адреса:
    Київ
    Оце ціп
    Dreschflegel.jpg gallery_3_76_13937.jpg
    А оце мабуть в хлопця ціпки
    brucelee-nunchaku2.jpg
     
  8. Saisan

    Saisan Інженер

    Повідомлення:
    423
    Симпатії:
    1.040
    Адреса:
    Луцьк
    Трошки оживлю тему...

    Найдовший житловий будинок у світі знаходиться в…Луцьку!

    Будинок на проспектах Соборності та Молоді будувався аж одинадцять років – з 1969 по 1980 – архітекторами Ростиславом Метельницьким і Василем Маловицею. Лучани жартівливо називають його Великою китайською стіною, адже будинок розтягнувся на 1750 метрів (це приблизно чотири зупинки громадського транспорту) – і це тільки по прямій лінії – з відростками довжина складає 3029 м.


    [​IMG]
    [​IMG]
    [​IMG]
     
    Микола2008, sanykrimea, Алексей900 та 6 іншим подобається це.
  9. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ
    Дякую! :vo:
    Цей будинок занесено в Книгу рекордів Гіннеса, як самий довгий житловий будинок у світі!
     
    Микола2008, sanykrimea та Voyutichi подобається це.
  10. Julla

    Julla Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.335
    Симпатії:
    3.793
    Адреса:
    Київ

Поділитися цією сторінкою