Вияснимо технічне питання калорийності природнього газу

Тема у розділі 'Отопление и горячее водоснабжение - общие вопросы', створена користувачем Voyutichi, 24 лют 2014.

  1. gam-ua

    gam-ua Заслужений майстер

    Повідомлення:
    2.114
    Симпатії:
    665
    Адреса:
    Чернігівська обл. Ічня
    перед краскопультами таки ставлять фільтри від вологи. і дл яочищення від пилу на в ході в компресор само собою. не думаю що в газу аж така волога, що може вплинути на калорійнсть газу. тоді б у трубах за 20 років експлуатації назбиралося б повно води і вона пішлаб у газову плиту. я більше схильний до надмірного вмсіту азоту. з нього на 70% складається повітря. азот закачують в скважини для підняття газу. нічог оне заважає качнути його і в труби. азот інертний газ, не горить і не підтримує горіння. це до теми що газ повітрям розбавляють. повітрям його розбавляти не можуть, бо тоді б міг зайнятися газ у трубі. куди ефективніше буде встанвоити на газопровід перед лічильником контур для охоложення газу. менша температура-менший обем. а ще лишається відкритим питанням 1 куб газу це при якому стику? атмосферному? а якщо підняти тиск до 0,2 атмосфер? а якщо подати під тиском через лічильник в 1 атмосферу? а якщо куб газу за стандартом вимірєються при 0,5 атмосферах, а в мережі тільки 0,1? тоді виходить що газу дають 1 куб, але кількості його молекул просто не додають. варіантів як на*бати кінцевого споживача повно. і вологість газу останній із варіантів.
     
    Tomash, Алекс Иваныч, агент007 та ще 1-му подобається це.
  2. carder

    carder Підмайстер

    Повідомлення:
    45
    Симпатії:
    8
    Перепрошую але для викачування газу з скважин у морі використовують турбіни а не азот! Може на землі не так але про азот я не чув, газоконденсат можуть підмушувать суміш дуже погана для спалювання!
     
  3. WalterCV

    WalterCV Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.442
    Симпатії:
    1.115
    Адреса:
    CV UA
    @gam-ua,
    Так навіть АЗС отримують пальне в тонах, а продають в літрах. Особливо вигідна торгівля влітку. ;-)
    А тут газ в трубах... Клондайк...
     
  4. carder

    carder Підмайстер

    Повідомлення:
    45
    Симпатії:
    8
    Ви думаєте нафту грузять в танкера в барелях, помеляєтесь в кубічних та метричних тоннах!
     
  5. WalterCV

    WalterCV Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.442
    Симпатії:
    1.115
    Адреса:
    CV UA
    Поняття не маю, як "грузять" чи завантажують нафту в танкери. Не бачив ні танкера, ні бареля вживу, тому не хочу помЕлитися.
    А от в яких одиницях виміру отримує пальне АЗС знаю.
     
    Володимир П подобається це.
  6. Vladimir1966
    Онлайн

    Vladimir1966 Прораб

    Повідомлення:
    655
    Симпатії:
    389
    Адреса:
    Вишгород
    шановний carder
    якщо не важко - то наведіть хоча б одиночний випадок викачування газу із свердловини bravo
     
    WalterCV подобається це.
  7. gam-ua

    gam-ua Заслужений майстер

    Повідомлення:
    2.114
    Симпатії:
    665
    Адреса:
    Чернігівська обл. Ічня
    В Украине научились «бодяжить» не только бензин, но и газ. Потребители буквально платят за воздух. К тому же в Украине нет единой системы (ЕС) контроля качества газа. Подробно о проблеме — в публикации издания «Власть денег» за декабрь 2013 года, чья актуальность сегодня только возросла.

    Как только начинаются холода, во все инстанции Украины, включая Администрацию президента и Генпрокуратуру, идут письма из всех областей Украины с жалобами на качество газа. Некоторые из них оказались и в распоряжении редакции издания «Власть денег».

    «...В 2010 году я использовала 2587 куб. м. газа, но это недоразумение возникло по причине, что местные чиновники нечистоплотно, цинично, начиная с декабря, добавляют в газ воздух», — пишет жительница Ривненской области.

    А это из Черкасской: «Я просто в шоке от платежек за газ. В этом отопительном сезоне (2011-2012 гг. — прим. „ВД“) они выросли в два раза. Если в прошлый сезон в месяц выходило по 400 грн., то в этом — по 800. В феврале вообще заплатили 1200. Счетчик показывает, что потребление газа возросло в 1,5-2 раза, но ведь в доме теплее не стало. В начале зимы вообще кастрюля на плите закипала 7 часов».

    И из Харьковской: «... Газ нам дают такого ужасного качества, горит красным почему-то, а не голубым пламенем, т. е. конденсат гонят, счетчик крутит, а тепла нет».

    В 2009 году со странным поведением газа и счетчика столкнулся даже главный инженер «Укртрансгаза», у которого дом под Киевом.

    Дальше будет еще интереснее. Международный валютный фонд требует от украинских властей, чтобы те повысили цены на поставляемый населению природный газ. И хотя правительство сопротивляется, повышение цен — вопрос времени. Вот только за что на самом деле будет платить потребитель втридорога?

    Из прошлого века
    «ВД» разослала официальные запросы пяти облгазам с просьбой объяснить, что происходит с газом. Любопытный ответ пришел из «Киевоблгаза»: «Жалобы потребителей природного газа на качество газа связаны с субъективным определением качества путем сравнения времени нагрева чайника с водой на конфорке газовой плиты. Калорийность газа, или теплота сгорания, действительно могут влиять на время нагрева воды в чайнике и это величина, которая не является статичной, а постоянно изменяется, но в пределах допустимой величины».

    Когда же мы стали выяснять, что представляет собой эта «допустимая величина», нас ожидал сюрприз. Оказалось, что до сих пор в Украине качество природного газа для населения регламентируется еще советским ГОСТом 5542-87, согласно которому калорийность этого топлива должна быть не меньше 7600 кКал/куб. м. И проверяться этот показатель, согласно тому же стандарту, должен ежемесячно.

    Контроль над качеством бытового газа — прерогатива либо самого поставщика (облгаза), если у него есть в наличии соответствующая лаборатория, либо — Госпотребстандарта. «ВД» обратилась в эту структуру, сочтя ее более независимой в оценке.

    По первому же телефону в центральной лаборатории ведомства наш собеседник открыто заявил: зачем вам проверять бытовой газ... в стране и так никто не скрывает, что газ у нас очень плохой, очень низкой калорийности, вы просто зря потратите деньги.

    Обзвонив пять номеров, мы все-таки выяснили, что Госпотребстандарт может дать заключение по содержанию в газе от 12 до 17 компонентов. Это займет 10 дней и обойдется в... 6 тыс. грн. (сейчас, с учетом инфляции, в разы больше — А). Плюс выезд сертифицированного специалиста с нужным оборудованием — около 500 грн.

    Правда, есть нюанс — в момент забора газа необходимо присутствие представителя облгаза: он должен перекрыть трубу, проследить за правильностью забора и подписать соответствующий акт. Предупредить его о проведении этой процедуры необходимо заранее. Т. е. о независимой экспертизе речь вообще не идет!

    Дави на счетчик
    К сожалению, своими силами проверить качество потребляемого газа, чтобы выставить претензии поставщику, потребитель не может: бытовые газовые счетчики, которые бы проверяли калорийность газа, в мире не производятся.

    Это подтвердил корреспонденту «ВД» Детлеф Веслинг, представитель немецкой компании E-On: «Фиксируется только потребленный объем, иначе это будут уже хроматографы. В Германии хроматографы обязательно стоят на всех газораспределительных пунктах, этого достаточно».

    В Украине не то что на распределительных пунктах (они распределяют газ непосредственно в городах или селах), но и на газораспределительных станциях, через которые облгазы получают газ из магистральных труб — газпромовский или собственной добычи, — нет системы проверки качества.

    И поскольку самостоятельно проверить калорийность газа потребитель не может никак, у поставщика возникает соблазн накрутить ему объем.

    «ВД» детально отслеживает проблему качества газа в течение нескольких отопительных сезонов. Возьмем на себя смелость назвать два основных способа «накрутить» счетчик: это «мокрый» газ и добавление в природный газ азота. Того самого азота, при упоминании о котором у представителей облгазов начинается истерика.

    Одна из жительниц Донецкой области минувшей зимой стала свидетельницей того, как из ее газовой трубы слесари выбивали ледяные пробки.

    Собеседник издания в Институте газа пояснил, что, скорее всего, это гидраты, т. е. в газе слишком большое содержание воды. И предположил, что газ пришел из украинских месторождений или это угольный метан.

    Проблему наличия воды в газе подтвердили и представители нескольких облгазов. Им действительно периодически приходится отключать потребителей и продувать «хвосты» из-за скопившейся воды. Кроме того, дополнительная влага может появиться при переходе газа из магистральных трубопроводов в распределительные сети из-за изменения давления.

    В «Укртрансгазе» пояснили: в принципе, магистральные трубы отделены от системы распределительных сетей, но полностью избежать смешения с украинским газом невозможно, особенно в областях, где этот газ добывается.

    И, если поставки газа потребителям осуществляются на участке между двумя компрессорными станциями ГТС, то влажность там нужно контролировать особо тщательно. Даже остаточная влажность газа может существенно снизить его теплотворность.

    Впрочем, публично изложенные проблемы никто не признает. Представителей облагазов на откровенность вызвал один из руководителей НКРЭ — корреспонденты «ВД» обсуждали с ним проблему качества газа, и чиновнику самому стали интересны нюансы.

    Седьмой элемент
    Инертный газ азот — без цвета, вкуса и запаха. В добываемом природном газе его не больше 1%, зато в воздухе, которым мы дышим — до 78%. На вопрос о возможности добавления азота в природный газ, наш собеседник из Института газа сказал, что такое возможно, но в подробности вдаваться отказался.

    А потом аккуратно «съехал» с просьбы помочь провести анализ бытового газа. Хотя в Институте газа есть хроматограф и лаборатория, и стоит эта услуга раз в 10 дешевле, чем в Госпотребстандарте, но ученые предпочитают иметь дело только с промышленными предприятиями.

    Вообще все, что связано с качеством бытового газа — табу у всех, кто так или иначе имеет отношение к «голубому топливу». Нам пришлось собирать информацию буквально по крупицам, и оказалось, что природный газ и азот начинают «свою дружбу» буквально со скважины.

    На истощенных газоконденсатных месторождениях, которых в Украине большинство, давно уже газодобытчики используют так называемый сайклинг-процесс, когда в пласты месторождения закачивается сухой газ для поддержания пластового давления и «выдавливания» газоконденсата. Раньше это был природный газ, в 2011 году «Укргаздобыча» официально объявила, что перешла на закачку азота и презентовала две азотные установки на Полтавских месторождениях. Хотя планы по их использованию были озвучены еще в 2004 году.

    Активно использует азот и «Укртрансгаз», последние закупки азотных установок приходятся на январь 2013 года — 4 штуки за почти 92 млн грн. Объясняется это тем, что промышленность и коммунально-бытовая сфера, в зависимости от технологии производства, используют газ разной калорийности: высокой и низкой.

    «Последний можно формировать из высококалорийного путем добавления в него необходимого объема азота. В Украине это вполне оправдано в случае, когда наш добытый высококалорийный газ поступает в магистральные транзитные газопроводы вместе с российским низкокалорийным, для уравнивания их калорийности. Вполне возможно, что это происходит в соответствии с производственными возможностями и технологиями», — объяснил нам технологию Андрей Мотало, старший экономист Львовского отделения ГПУ «Полтавагаздобыча». Впрочем, эксперт признал и возможность неофициального добавления азота в газ.

    Удивительная стабильность уже 14 лет наблюдается в сегменте потребления газа населением Украины — 17 млрд куб. м, плюс-минус 500 млн, в основном — плюс (подробнее — см. «Потребление газа в Украине в динамике»).

    Вот как пожаловался Игорь Бакай в 1999 году, будучи главой НАК «Нафтогаз Украины», что на население приходится много газа расходовать, так с тех пор эта цифра стабильно и держится. Хотя уже и население уменьшилось на 3 млн: по переписи 2001 года нас было 48,5 млн, а сейчас — 45,5 млн человек, и потребление газа в целом Украина сократила: с 76,7 млрд куб. м в 1999 году, до 54,8 млрд куб. м в 2012-м.

    Выходит, что все отрасли экономики сокращают, а 13,5 млн потребителей бытового газа (по данным 2012 года) «жрут как не в себя». И ни счетчики им не помогают, ни энергоэффективность.

    А тем временем, после отъезда миссии МВФ в прессе появилась информация о возможном повышении тарифов для населения. Но не для всех потребителей, а для тех, кто потребляет более 3,5 тыс. кубометров газа в год. И НКРЭ якобы уже разработала новую сетку с учетом новых норм потребления. Проверить достоверность этой информации пока не представляется возможным.

    В тему: Не только потребитель, но и Украина не знает, сколько газа она потребляет — эксперт

    Но в нынешней сетке классов потребления природного газа населением объем в 3,5 тыс. м куб. попадает во второй класс — «от 2,5 тыс. м куб. до 6 тыс. м куб.» и до сих пор эти люди не считались богатыми (подробнее — см. «Сетка потребления», стр. 20). Впрочем, какой бы ни оказалась новая сетка, при нынешней системе газового рынка сделать из бедного потребителя «богатого» — дело техники.

    В Украине вдруг стало невозможно получить статистику о том, какой процент населения подпадает под каждый из четырех классов потребления, сколько газа в год приходится на многоквартирные дома и сколько — на индивидуальный сектор, и даже — сколько задолжало население за газ на текущий момент. Минрегионстрой кивает на Минэнергоуглепром и НАК «Нафтогаз Украины», последние ведомства просто игнорируют официальные редакционные запросы «ВД». (Сегодня цены на газ для населения и промышленности существенно выросли, фактически сравнявшись с мировыми. Подробно: Газ для населения вырастет от 3,6 до 10,0 тысяч грн за тысячу кубов — А.)

    Молчит и НКРЭ. Закрытость статистики по классам потребления газа, на наш взгляд, связана с тем, что в Украине любой потребитель, сам того не желая, может перейти в класс с более высоким годовым потреблением. Читай — будет больше платить. В том числе — и за воздух в трубах.

    И претензии выставить некому, потому что в Украине нет единой системы (ЕС) контроля качества газа, и даже нет приборов для осуществления такого контроля. В большинстве облгазов нет ни хроматографов, ни лабораторий, а в тех, что есть, нет оборудования, позволяющего взять газ с конфорки, только из трубы с высоким давлением.

    Как пояснил нам Андрей Мотало, для создания ЕС необходимо установить датчики на выходе из газового месторождения (отвечает газодобывающая компания), на выходе из магистрального газопровода (осуществляет ПАО «Укртрансгаз» и их нынешних 69 аккредитованных химико-аналитических лабораторий на 22 тыс. км распределительных сетей явно недостаточно) и на выходе из газораспределительной станции (ГРС) или пункта (ГРП), откуда он непосредственно идет потребителю (отвечают подразделения облгазов).

    Поэтому некорректно сегодня обвинять только облгазы в том, что у украинцев «накручивают» счетчики. И вполне понятна их агрессия, когда им предлагают наладить контроль хотя бы на ГРС. Оборудование одной лаборатории стоит минимум 1 млн грн., а ГРС в области может быть более полусотни. И какой смысл в наличии лаборатории, если дальше по цепочке единого контроля нет.

    В тему: Вице-премьер Гройсман: разоблачена и ликвидирована крупная газовая теневая схема на 1 млрд кубометров газа

    В нынешнем созыве парламента проблему качества газа на нескольких круглых столах озвучивал Геннадий Зубко, первый заместитель главы Комитета ВР по вопросам ЖКХ и региональной политики. Но в беседе с корреспондентом «ВД» он признался, что даже не знает, как к этой проблеме подступиться, как организовать официальные замеры и к кому обращаться по вопросам контроля.

    Можем подсказать — начните с того, чтобы в Украине появилось четкое определение «качества газа», соответствующее современным европейским требованиям, а не тот советский фейк в виде ГОСТа от 1987 года, которым сегодня прикрываются все газовики.

    Обеспечьте в Украине возможность независимой экспертизы бытового газа, без участия заинтересованных сторон в виде представителей облгазов, с проверкой всей трубы к газораспределительным пунктам или станциям, чтобы можно было выявить незаконную врезку азотной станции. И возложите на поставщиков серьезную ответственность за несоблюдение показателей по качеству газа, тогда они «плотнее» будут работать с добытчиками и магистральщиками.

    «Бодяжный» газ идет не только населению, но и на теплокоммунэнерго. Начинайте инициировать создание единой системы контроля качества газа, в противном случае даже всего бюджета Украины не хватит, чтобы оплатить долги населения и ТКЭ.

    Тайное не явно
    Вопросом качества газа публично пытался заниматься народный депутат прошлого созыва Александр Гудыма. В марте 2012 года он направил депутатский запрос премьер-министру Николаю Азарову, указывая на отсутствие контроля над качеством газа. Тогда по официальной просьбе нардепа облгазы западных областей отказались проводить замеры.

    Не помогли даже просьбы мэров городов. Депутату пришлось самому искать «партизан», которые согласились неофициально провести замеры. Результаты поразили — в одном областном центре показатель калорийности газа составил 6100 кКал, в другом — 5800 кКал. А по ГОСТу должна быть — 7600 кКал на кубометр. Депутат наотрез отказался называть области, в которых производились замеры. В сентябре текущего года во Львове Гудыма проводил пресс-конференцию и констатировал — ситуация с контролем качества газа никак не изменилась.

    Блеск и нищета украинского газа
    Украинские газовые месторождения имеют свои географические и климатические особенности, но, как правило, все они являются высококалорийными — 50-55 МДж/м куб., что на 4-5% превышает калорийность газа, импортируемого из России. Для большинства из них характерна высокая влажность — 0,2...0,8 г/м куб. и повышенное содержание в составе газовой смеси коррозионно-активных компонентов (сероводород H2S и углекислый газ СО2). С одной стороны они негативно влияют на технологическое оборудование, с другой — на калорийность газа: сероводород ее повышает, а углекислота — снижает.

    По основным компонентам украинский газ можно разделить на три группы: с преобладающим содержанием легких углеводородов; с повышенным содержанием фракций тяжелых углеводородов; с большим содержанием СО2 (месторождения западной Украины). Все эти компоненты делятся на две группы относительно их влияния на энергетическую ценность газа:

    • горючие, которые непосредственно влияют на теплотворность газа (метан и тяжелые углеводороды);

    • негорючие (азот, гелий, углекислый газ, водяной пар, метилмеркаптан) — не создают тепла при сгорании газа, хотя входят в его общий объем и влияют на стоимость.
    В большинстве европейских стран основной качественной характеристикой газа является число Воббе, которое выступает показателем калорийности и относительной плотности газа и отображает его теплотворность.

    Согласно действующему Международному стандарту ISO 13686:1998 «International standard Natural gas — Quality designation» природные газы разделены по числу Воббе на две группы (два сорта): H-газ и L-газ. Для Н-газа границы числа Воббе составляют 48,36...57,87 МДж/м куб. (это так называемые жирные газы, в которых помимо основного компонента метана есть значительное содержание тяжелых углеводородов, таких как этан, пропан, бутан и пентан, увеличивающих калорийность), а для L-газа — 41,28...47,38 МДж/м куб. (это сухие газы, где метан составляет от 90% и больше — низкокалорийные).

    В свою очередь указанные группы делятся на подгруппы, в зависимости от которых устанавливается цена на газ для бытовых потребителей. Например, в Германии природный газ группы Н разделяют на подгруппы E и Es, а газ группы L — на подгруппы E1 и LL. Во Франции таких подгрупп восемь — Е1-Е4 и L1-L4.

    В таких странах, как США и Бразилия, которые занимают огромную территорию, сортировка природного газа по калорийности и установление соответствующей цены на него вводится дифференцированно по разным регионам и разным штатам.

    При этом, что особенно важно, объемы потребленного газа исчисляются не в метрах кубических, как в Украине, а в энергетических единицах — МДж или кВт, т. е. осуществляется пересчет потребленного газа с учетом его теплотворной способности.



    Инна Коваль, опубликовано в издании Власть Денег
     
    988888 подобається це.
  8. sanykrimea

    sanykrimea Firewall Команда форуму

    Повідомлення:
    19.603
    Симпатії:
    66.342
    [​IMG]

    Якість природного газу, що подається споживачам

    Сьогодні лише ледачий не висловлюється щодо низької якості природного газу, який надходить до помешкань людей. Закиди лунають з найвищих трибун, навіть у стінах парламенту. Так звані "експерти" неодноразово розповідали про постійне розбавляння газовиками газу у трубах. Лунають скарги, що газ на плиті горить не синім, а жовтим чи червоним полум’ям, а лічильник крутиться як скажений. Навіть порівнювали час закипання одного і того ж чайника з однаковою кількістю води в Україні та Італії. Спробуємо розібратись у порушених питаннях.

    В Україні якість природного газу (точніше – його фізико-хімічні показники), що постачається споживачам, у тому числі населенню, повинна відповідати чинному стандарту ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия". Стандарт встановлює мінімально допустиме значення нижчої теплоти згоряння природного газу 7600 ккал/м3 (31,8 МДж/м3). Допустимий діапазон вищого числа Воббе регламентується від 9840 ккал/м3 (41,2 МДж/м3) до 13020 ккал/м3 (54,5 МДж/м3) з допустимим максимальним відхиленням від номінального значення ±5%. Цим стандартом вміст метану, азоту, водню чи важких вуглеводнів у природному газу не нормується. Основні вимоги зазначеного стандарту щодо фізико-хімічних показників природного газу відповідають нормам країн Європейського Союзу.

    Число Воббе – частка від ділення об'ємної (відповідно, нижчої або вищої) теплоти згорання при певних стандартних умовах на квадратний корінь відносної густини при тих же стандартних умовах вимірювань. Саме число Воббе безпосередньо впливає на потужність пальника плити. Зокрема, при збільшенні теплоти згоряння з одночасним збільшенням густини природного газу (пропорційно до квадратного кореня відносної густини) потужність пальника не зміниться. І навпаки, при сталій теплоті згоряння зменшення густини природного газу призведе до зростання потужності пальника плити.

    Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493, встановлюються норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі. Однак при цьому ним не регламентується допустиме значення числа Воббе.

    Реально за останні десять років нижча теплота згоряння природного газу в Україні становить 8300 ± 300 ккал/м3 (максимальне відхилення становить ±3,6%).

    Діапазон допустимих значень надлишкового тиску природного газу, що постачається населенню, визначається нормативними документами.

    Згідно з п.3. (таблиця 1) ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання", затверджені Наказом Держбуду України від 23.04.01 №101 і введені в дію з 1 серпня 2001 р., в газопроводах максимальна різниця тиску всередині труби і зовні (надлишковий тиск), що подається до газовикористовуючого обладнання у житлових будинках, становить 306 мм вод. ст. (3 кПа).

    Згідно з п. 2.5 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міненерговугілля від 15.05.15 №285, для систем газопостачання низького тиску до 306 мм вод. ст. (300 даПа) нижня межа встановлюється газорозподільним підприємством так, щоб перед газовикористовуючим обладнанням споживача, яке приєднане до газопроводу у найбільш віддаленій від газорегуляторного пункту (далі – ГРП) точці, надлишковий тиск був не менше ніж 71 мм вод. ст. (70 даПа).
    Чинними в Україні національними стандартами на прилади або водогрійні котли, що працюють на газоподібному паливі, встановлюються вимоги до допустимих діапазонів (надлишкового) тиску та концентрації компонентів природного газу, у межах яких повинне забезпечуватись безпечне та ефективне згоряння палива. Зокрема конструкція газових плит, які випускаються згідно з ДСТУ 2204-93 (ГОСТ 10798-93) "Плити газові побутові. Загальні технічні умови", повинна забезпечувати повне безпечне спалювання природного газу (без відриву полум’я, за відсутності язиків жовтого полум’я та без проскакування полум’я всередину пальника) при роботі за двох значень номінального (надлишкового) тиску: 130 мм вод. ст. (1,274 кПа) або 200 мм вод. ст. (1,960 кПа). Визначення коефіцієнта корисної дії (ККД) плит газових номінального (надлишкового) тиску 130 мм вод. ст. проводиться за граничних значень тиску 65 та 180 мм вод. ст. (0,640 та 1,764 кПа), а для плит номінального (надлишкового) тиску 200 мм вод. ст. – за 150 та 280 мм вод. ст. (1,470 та 2,744 кПа). Варто зазначити, що максимальна ефективність використання палива забезпечується за номінального тиску. При відхиленні тиску від номінального значення суттєво знижується ККД газовикористовуючого обладнання. Відповідно, це зумовлює збільшення необхідного обсягу використання природного газу, що відображається у показах лічильника газу.
    Згідно з вимогами стандарту ДСТУ 2204-93 при випуску з виробництва ККД пальників газових плит з номінальною тепловою потужністю понад 1,05 кВт повинен становити не менше 59%.

    Більшість плит вітчизняного виробництва потребують надлишкового тиску перед пальником 130 мм вод. ст. Натомість закордонні плити розраховані на роботу з тиском 200 мм вод. ст. Оскільки при меншому надлишковому тиску швидкість витікання газу з сопла пальника зменшується, то щоб отримати необхідну кількість газу потрібно більше часу. При експлуатації в умовах газорозподільних мереж України за тиску 130 мм вод. ст. плит, які призначені для роботи за тиску 200 мм вод. ст., витрата природного газу і відповідно потужність кожного пальника плити буде знижена майже на чверть. Тому час закипання одного і того ж чайника на однакових плитах в Україні за тиску 130 мм вод. ст. і Італії за тиску 200 мм вод. ст. буде суттєво відрізнятися. А при надлишковому тиску, меншому за 100 мм вод. ст., взагалі говорити про будь-який прийнятний ККД газових плит марно.

    Протягом доби в розподільних мережах України через нерівномірне використання споживачами природного газу відбувається значна зміна тиску. Як правило населення використовує в основному природний газ (для приготування їжі та підігрівання води) у ранкові та вечірні години. У цей час тиск у мережах знижується. Тому час закипання чайника о четвертій години дня у порівнянні з четвертою годиною ночі може відрізнятись більше ніж на 50 відсотків. Надлишковий тиск залежить від висоти розташування газопроводу і зростає при збільшенні висоти точки відбору газу. Так, якщо від ГРП, що знаходиться в низині, відходить трубопровід низького тиску, то на узвишші висотою 100 м надлишковий тиск у трубі додатково зростає приблизно на 40 мм вод. ст.Випробування газовикористовуючих приладів попередньо проводять за номінального тиску, визначаюючи їх теплову потужність, яку перевіряють з використанням еталонного газу G20 (що відповідає природному газу, до складу якого входить лише метан). У подальшому прилади випробують згідно з національним стандартом України ДСТУ ГОСТ EN 437:2014 "Випробувальні гази. Випробувальний тиск. Категорії приладів", який ідентичний до відповідного європейського стандарту за максимальних та мінімальних значень тиску, а також з використанням випробувальних газів G21, G22 та G23 (які відповідають природному газу зі збільшеним вмістом азоту, важких вуглеводнів, водню тощо).

    Зокрема, перевірку роботи газових плит щодо умов повного згоряння палива (за відсутності жовтих язиків полум’я) виконують з використанням газової суміші з 87% метану та 13% пропану. Перевірку за умови відсутності відриву полум’я виконують з використанням газової суміші з 92,5% метану та 7,5% азоту. Вміст зазначених складових газу відповідає граничним значенням, за яких забезпечується безпечна робота газових плит. Таким чином, якщо конструкція газових плит відповідає вимогам стандарту ДСТУ 2204-93, а на спалювання подається природний газ, збагачений азотом з вмістом азоту понад 7,5%, то виникає реальна загроза зриву полум’я, що за найменшого поруху повітря може призвести до затухання горіння та утворення у приміщенні вибухонебезпечної суміші. Як правило, кількість азоту у природному газу складає кілька відсотків. З врахуванням вартості видобутку азоту його підмішування до природного газу в допустимих з точки безпеки межах (до 7,5%) є економічно недоцільним.​

    Якщо ж на спалювання подається природний газ, який містить важкі вуглеводні, зокрема, коли у суміші вміст пропану перевищує 13%, то виникає реальна загроза утворення та накопичення продуктів неповного згоряння у вигляді шкідливих речовин (чадного газу, вільних радикалів тощо).

    При цьому підмішування до природного газу додаткової кількості азоту у жодному разу не може призвести до виникнення червоних язиків полум’я (лише може мати місце відрив полум’я від пальника). Для утворення червоних язиків полум’я у природний газ потрібно ввести важкі вуглеводні, що однозначно зумовить збільшення теплоти згоряння суміші у порівнянні з теплотою згоряння початкового газу.

    Одночасно варто врахувати, що горіння газу на газовому пальнику з утворенням жовтих або червоних язиків полум’я може бути викликане недостатньою кількістю повітря, яке надходить для горіння газу:

    - через забруднення інжектора пальника;
    - через встановлення на плиті громіздких кухонних або побутових засобів (великих каструль, виварок тощо);
    - у зв’язку з недостатньою циркуляцією свіжого повітря (кратність годинної циркуляції має перевищувати 3);
    - через використання газової плити з соплами для природного газу для спалювання зрідженого (скрапленого) газу (пропан-бутанової суміші).
    Крім того, забруднення природного газу твердими частками, через порушення режимів роботи фільтрів (при різкому збільшенні витрати газу у періоди різких похолодань), а також утворення краплинок конденсату води чи важких вуглеводнів (під час значних похолодань), можуть також призвести до згоряння природного газу з жовтими чи червоним язиками в полум’ї.
    Зниження потужності газової плити може бути зумовлене:

    - зниженням тиску природного газу менше номінального значення;
    - подаванням до газової плити з номінальним тиском 200 мм вод. ст. з розподільної мережі газу з номінальним тиском 130 мм вод. ст.;
    - забрудненням газового сопла пальника;
    - використанням газової плити з соплами для зрідженого (скрапленого) газу (пропан-бутанової суміші) для спалювання природного газу.
    Зниження ефективності роботи (ККД) газової плити може бути викликане:

    - забрудненням газового сопла пальника або інжектора;
    - невідповідністю тиску природного газу номінальному значенню;
    - недостатньою циркуляцією свіжого повітря (кратність годинної циркуляції має перевищувати 3);
    - недостатньою відстанню верхнього краю решітки столу газової плити (дна каструлі) від полум'я пальника;
    - малою площею дна каструлі, яка контактує з полум'ям пальника.

    Таким чином, перед купівлею газовикористовуючого обладнання необхідно погодити його встановлення з газорозподільним підприємством, що транспортує природний газ до вашої оселі.

    При виявленні порушень роботи газовикористовуючих приладів (відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.15, №2494 далі – Кодекс) споживачу газу необхідно письмовою заявою звернутись до відповідного газорозподільного підприємства стосовно контролю тиску та теплоти згоряння природного газу в розподільних мережах. Газорозподільне підприємство (як оператор газорозподільної мережі) протягом п'яти робочих днів з дня надходження такої заяви надає споживачу копії паспорта фізико-хімічних показників природного газу за останній календарний місяць, погодженого з Оператором газотранспортної системи. У разі надходження відповідної заяви Оператор газорозподільної мережі зобов'язаний направити свого представника для перевірки тиску газу та/або фізико-хімічних показників газу, що надходить споживачеві, за місцем виклику протягом двох робочих днів у містах і п'яти календарних днів у сільській місцевості в узгоджений із споживачем час. Якщо за результатами перевірки величини тиску та/або фізико-хімічних показників газу Оператором газорозподільної мережі буде підтверджено факт їх невідповідності вимогам Кодексу, Оператор газорозподільної мережі здійснює перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого/спожитого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу, а споживач отримує від Оператора газорозподільної мережі компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 розділу 2 Кодексу. В іншому випадку споживач повинен компенсувати Оператору газорозподільної мережі витрати, понесені ним на перевірку якості та тиску газу.
    Варто розрізняти якість природного газу та якість послуг з розподілу природного газу.
    Якість природного газу – відповідність ФХП вимогам нормативних документів, які залежать від джерел надходження газу, і на які газорозподільні підприємства реального пливу не мають. Натомість якість послуг з розподілу природного газу – відповідність вимогам нормативних документів величин тиску, вмісту вологи та твердих часток у природному газі, який надходить до споживача. Вона визначається якістю експлуатації газорозподільних мереж та якістю послуг з технічного обслуговування обладнання, правильності вибору режиму роботи (режимних карт) ГРП (особливо в умовах осінньо-зимового періоду), стану регуляторів тиску, фільтрів, збірників конденсату води та важких вуглеводнів тощо.

    Та не менш важливим для якісного використання природного газу є правильність експлуатації споживачем побутового газового обладнання (відчинена кватирка, чистий вентиляційний канал, правильно вибраний розмір кухонного посуду, висота решітки на плиті тощо). Крім того, ефективність та безпечність використання газу забезпечується якісним, кваліфікованим та своєчасним обслуговуванням газовикористовуючих приладів у споживача (правильний монтаж, налаштування, перевірка герметичності та періодичне очищення від забруднення під час експлуатації тощо) працівниками спеціалізованих сервісних центрів.
     
  9. WalterCV

    WalterCV Заслужений майстер

    Повідомлення:
    1.442
    Симпатії:
    1.115
    Адреса:
    CV UA
    О, чітко, і зрозуміло пояснив Нафтогаз: винні всі - плитка, котел, італійці, вуглеводні, каструлі, путін, гітлер, тільки не газовики.
     
    Tomash та Энки подобається це.
  10. Энки

    Энки Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    13.483
    Симпатії:
    13.365
    Адреса:
    Київ
    Дарма пружились. Вже після слів "на квадратний корінь відносної густини", у нормальної людини увага скінчилась.
    А на діагоналі написано "накупляли дурні собі німецьких плит, а вони під інший тиск, тому в Італії чайник кипить швидше".
    Але тиск, перед спалюванням, регулюється ручкою вентиля, який під конфоркою, від 0 до 100% потужності.
    Якщо вентиль під інший тиск перед собою, то після себе все одно він регулює від 0%. Просто на повністю відкритому будут трошки інші 100%. А в німецьких-італійських (китайських) плитах зазвичай чи не всі конфорки різної потужності (діаметра). І не кожен чайник, літровий наприклад, можна ставити на повний газ на велику конфорку.
    Претензії лунають геть не ті, з якими працювали спєци з нафтогазу в цьому багатолітернику.
     
    WalterCV подобається це.

Поділитися цією сторінкою