Моя прогулянка Луцьком

Місто Луцьк - центр Волинської області.
Місто вперше згадується у Іпатіївському літописі 1085 року.
За часів Київської Русі Луцьк був центром удільного князівства. У 1087 р. тут князював Давид Ігорович.
У 1340 р., після смерті Юрія II, останнього з роду Романовичів, Луцьк і Волинь потрапляють в залежність від Литви.
Володарями землі стають литовські князі. І перший із них - з роду Любартів.
Луцький замок називають замком Любарта, наче він перший його побудував. Але це не відповідає дійсності - до Любарта замок уже був.
(Я не хочу "грузити" вас історією, датами. Все це є в інтернеті.)
Луцький замок - один з найкрасивіших замків України.
Ви ніколи його не бачили?



А може і в руках не тримали?


Це не перше зображення замку Любарта на банкнотах. Ось 20 гривень Луцької міської управи, 1919р.


Луцький замок колись складався із Верхнього і Окольного замків.

Верхній замок в плані являє собою майже рівносторонній трикутник, в кутках якого гордо височіють три вежі:
В'їзна (Воротна, Надбрамна) вежа


Всередині вежі - спіральні сходи



А з оглядового майданчика відкривається прекрасний краєвид на місто, долину річки Стир.




Владича вежа (і повітова скарбниця)
На сьогодні "ампірний будиночок" повітової скарбниці відреставрований


У Владичій вежі відкрито першу в Україні концертну дзвінницю.
Тут зберігається єдина в Україні колекція із 45 дзвонів різного розміру.
На території замку проходять концерти дзвонарів з різних країн.

Стирова вежа (вежа Свидригайла)



При дослідженні Стирової вежі в ній знайшли мільйонний архів з історії Волині (зараз зберігається в Києві)

Коли вийти за межі замку, то зовні біля Стирової вежі видно залишки стіни Окольного замку


Я розказала зовсім-зовсім трошки про Луцький замок. Замок Любарта.

Але в Луцьку є ще один замок. Незвичний будинок-майстерня незвичного художника-скульптора Миколи Голованя.
Пана Миколу називають іще волинським, луцьким Гауді.
Якщо від замку Любарта іти прямо в напрямку річки Стир, то на її березі стоїть цей фантастичний будинок.




Незакінчена огорожа



Сьогодні Різдво... Святий Вечір... Казковий вечір...
Такими казковими фотографіями я закінчу невелику прогулянкуЛуцьком.
Якщо хочете знати, що іще є цікавого в Луцьку (а для багатьох можуть бути неочікувані відкриття!) коментуйте, лайкайте!
Прогуляємося вулицями, заглянемо у підземелля, взнаєте про видатних українських митців, політиків, меценатів, які зіграли не останню роль в становленні України і народження, життя яких пов'язане з Волинню, Луцьком...


РС
В своїй розповіді я використовувала як свої фотографії, так і світлини з книжок, з інтернету:
куди я тільки не залазила, щоб зробити кадр, але з висоти пташиного польоту...

 

Доповню Вашу історію.
Ось фото 10-ти літньої давності.(перепрошую за якість)
В середині сам Пан Микола, найщирішої душі людина.
(це ми сплавлялися на плоту по р, Стир)

 

Фантастично, @leshiy_40, !
Дякую!


А я продовжую нашу прогулянку стародавнім Луцьком.
Ще коли заходиш на замкову площу, перед В'їзною вежею, проходиш мимо
дзвінниці....


... і головного храма волинських греко-католиків -
Костьол Св. Трійці та Св. Апостолів Петра і Павла.



Споруда абсолютно унікальна! Перш за все, архітектурою.
Бокові вежі різні: східна - восьмерик, західна - четверик.
У 1616 р. розпочинається будівництво за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано, якому на той час було всього 26 років...
Джакомо Бріано проектував також костьоли у Львові та Острозі.
Луцьк тих часів був географічним центром Речі Посполитої, тому значення костьолу було таке ж, як і собор Санта Марія у Флоренції та Ісаакієвського у Петербурзі.

Фасад прикрашений скульптурами Божої Матері, яка стоїть на земній кулі та бореться зі змієм. Обабіч входу - скульптури Петра і Павла.


За радянських часів у костьолі був склад, потім - музей атеїзму. Зі стелі звисав маятник Фуко і школярам демонстрували, як Земля крутиться навколо своєї осі.
Зараз у костьолі відновили служби.



Найдивовижніше чекає внизу, під костьолом.
Там знаходяться Луцькі підземелля, які очолили (за версією проекта ILoveUkraine) п'ятірку найзагадковіших підземних комплексів України (далі ідуть підземелля Ровно, Острога, Львова та Одеси).
Про підземелля, стародавні ходи до навколишніх сіл лучани знають давно, переповідають різні легенди, чутки.
А реально зацікавився ними, почав розкопки власними силами і силами небайдужих жителів, школярів ентузіаст Олег Виноградов (створений ним клуб так і називається - "Ентузіаст")



Під його керівництвом члени клубу буквально вручну проводять розкопки старих галерей, різноманітних приміщень.



Відкопано, розчищено три поверхи підземель. Йде робота над четвертим (вглиб) поверхом.
Екскурсія Луцькими підземеллями буде моторошною...
Це й не дивно, адже використовувалися вони для поховань...



В підземеллях хоронили стародавніх князів, епіскопів, зажиточних громадян.
На фотографії гробниця 19-річної дочки (померла 12 червня 1795 року) російського полковника Тализіна, який був першим комендантом Луцька після III-го поділу Польщі та приєднання Волині до Російської імперії



А це - останні ворота, які збереглися з часів будівництва костьолу (початок 17 ст.).
Чому з такою впевненістю датують? А по петлях! На фото не видно, але петлі вмуровані в стіни і "дивляться" в різні сторони. Таке можливо, якщо ворота ставилися одночасно з муруванням стін.
(Зверніть увагу на гори нерозчищеного смяття, грунту).



Обхідна галерея другого поверху

В кінці галереї видно приміщення з криницею.
Найбільше, що вражає в підземеллях, - тюрма. Галерея виводить до підземного колодязя. Його вдалося розчистити повністю (!) на три метри вглиб. А навколо - три лази. Вони настільки вузькі і приземисті, що просунутися крізь них огрядній людині буде не під силу.
Тут же, біля криниці - камера, в якій можна стати тільки в повний зріст. Пара петель для дверей і решітка.... Вмуроване кам'яне крісло. Також з решіткою
Вмуроване у стіну кільце для кайданів. У вас іще виникають сумніви щодо призначення цих приміщень?
Посилити страждання в'язнів мав би, за задумом будівничих, і плюскіт води в колодязі, котрих ось тут, всього лише на відстані двох витягнутих рук.

 

Будьласка!!!
(це все навкруги мене, в радіусі 100-та кілометрів)
Я із дітьми ВСЕ об'їздив іще в минулому десятиріччі.

 

Екскурсія сьогодні була трохи моторошною...
Мабуть, не всім сподобалося... Але це - частина нашої історії, нашої культури.
Якщо будете шукати інформацію в інтернеті про луцькі підземелля, то прочитаєте багато відгуків і, в основному, негативних:
і пан Олег Виноградов дивний, нелюб'язний,
і фотографувати категорично не дозволяє,
і дзеркала розвісив, щоб особливо хитрі потихеньку не фотографували,
і вимагає поводитись чемно,
і не всюди водить і не все показує,
пропонує купувати листівки,
велика плата за екскурсію,
і т.д., і т.п.
А я його розумію!
Перша зустріч, знайомство відбулося всередині 90-х.
Нашу невелику компанію від провів по всіх закутках, показав-розказав дуже багато! Дозволив і фотографувати, і фотографуватися, посидіти в кам'яному мішку...
Але вже тоді в його словах, розповідях було багато болю, що абсолютно все тримається на ентузіазмі, небайдужості його і його добровільних помічників.
Держава, керівництво Луцького замку не допомагає грішми. А от знахідки, фотографії активно використовує для своїх дисертацій, книжок-путівників, календарях і т.д.
При цьому абсолютно не приймає до уваги авторські права Виноградова...
Як я зрозуміла з тих відгуків, за останні роки мало що змінилося.
Хоч у мене і є власні фото, але тут я використала скани з листівок, що купила у підземеллі.
І не вважаю, що вони дорогі! (сьогодні, напевно, гривень 20-25)
До речі, на стінах я бачила красиві яскраві фрески. Бачила листівки з їх зображеннями. Але, як пояснив пан Виноградов, доки вони не будуть ним ніде опублікованими, ці листівки не продаються.
Я його розумію.
Всього лише з великою повагою підійти до Людини, до його праці, що стала сенсом всього життя...

Ось такі вони, два лучанина, два наших сучасники!
Микола Головань і Олег Виноградов.
Зовсім різні і абсолютно одинакові.

 

Сподіваюся, ви оговталися від Луцького підземелля?
Багато хто чув про них, але не всім вдалося туди потрапити.
Нагадую, що воно очолює список найзагадковіших, найбагатших на артефакти підземних комплексів України.

Мандруємо далі!
Ми все ще знаходимося на Замковій площі. Тут ще є багато цікавого!
Ось зліва від Вїзної вежі мало-примітний двоповерховий будиночок.
На старій фотографії він виглядав так



Це – найстаріший кам’яний житловий будинок Луцька, що зберігся до наших часів.
Збудував його у 1545-46 роках луцький єпископ Юрій Фальчевський.
Вважають, що він був частиною стіни Окольного замку. І на фото видно, і до сьогодні збереглися залишки муру



Будинок був у жахливому стані.
Під час реставраційних робіт спочатку розчистили деревяну надбудову (другий поверх)…


… а потім «реставрували»!!!



Тепер стає зрозумілим біль Олега Виноградова і його небажання допустити таких горе-проФФесіоналів до підземель.

В переліку об’єктів культурної спадщини цей будинок називається «Будинком Пузини».
І саме з цим будинком пов’язана історія ще однієї видатної Людини – Галшки Гулевичівни.

Не чули про таку?
А про Києво-Могилянську академію?

Галшка походила із знатного роду Гулевичів, які посідали друге місце серед можновладців Волинської землі.
Народилася 9 грудня 1575 (1577) року у с.Затурці на Волині. Дід її, Федір Гулевич, був владикою Луцьким. На подвір'ї Луцького замку влаштував школу, в якій і навчалася маленька Єлизавета (Галшка).
Потім вона продовжила навчання в Острозькій академії.
Галшка була не тільки дуже красивою, а й розумною: знала латинь, старогрецьку, старославянську, польську, литовську, французьку мови.



Життя Галшки Гулевичівни було непростим.
В 1612 році вона вдруге виходить заміж і поселяється в Києві, у власному маєтку на Подолі.
Як і всі освічені люди того часу, вбачала спасіння православної віри і відродження національного духу в науці, освіті, в навчанні українських дітей в православних школах.
Тому, за згодою чоловіка, у жовтні 1615 року підписує дарчу (фундуш), в якій відписує свою садибу на Подолі:

«…Даю, дарую і записую і відказую, фундую добра мої власнії, дідичні права і вольності шляхетські маючи власний мій двір з землею, зі всім до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи».

Так Київське братство отримало землі для заснування монастиря, шпиталю та Київської братської школи для дітей всіх станів.
Київське братство, світська і духовна інтелігенція не розтринькали дар волинянки. Школа мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Петра Сагайдачного.
Влітку 1631 року митрополит Київський і Галицький Петро Могилавідкриває в Києво-Печерської Лавре школу, яка ввійшла в історію під назвоюЛаврської або Гімназіума.
Потім, з 1 вересня 1632 року Петро Могила, об’єднавши Братську та Лаврську школи, створив Києво-Братську колегію (колегіум) на території та в приміщеннях Братської школи на Подолі.
Згодом Києво-Братськаколегія іменувалася Києво-Могилянськоюна честь свого благодійника та опікуна.
У 1763 році Катерина ІІ видає указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

Після смерті другого чоловіка Галшка Гулевичівна переїхала до Луцька.
У 1642 році не стало Великої Людини, українки, волинянки.
Похована на території Луцького братства. Могила не зберіглася…

З нагоди 440-річчя з дня народження Галшки Гулевичівни Національний банк України випустив монету


Ось такі вони, волиняни!

РС
А будинок Пузини тут до чого?
Так сестра Галшки Анна була заміжня за князем Юрієм Пузиною!

 

Між Дзвіницею і Будинком Пузини розташований двоповерховий будинок. Він також колись був частиною Окольного замку.
Збудований у 1545-1552рр.
У 1829 році частину приміщення займав монастир ширіток (сестер милосердя).
В іншій розміщувалася школа, потім гімназія, в якій викладав Пантемеймон Куліш.



За Петропавлівським костелом збереглася триповерхова будівля монастиря Єзуїтів.
Зараз тут вище профтехучилище №6



А ми йдемо далі, вглиб площі, де стоїть будівля, яка зіграла трагічну роль в житті, історії Луцька.
Це - монастир бригідок (1624р.)


Колись давно площа перед В'їзною вежею була дуже щільно забудована і пожежі, які періодично виникали в місті, частково руйнували його.
Але в 1845 році сталася найбільша пожежа в історії міста.
Почалася вона з комина в монастирі бригіток. Населення кинулося гасити вогонь, але монашки нікого не впустили на територію монастиря -закрили ворота зі словами: "Двісті років ці стіни не оскверняла чоловіча нога! Не допустимо їх і зараз! і якщо ввіорений мені монастир буде поглинутий пожежею, то це буде провидінням Божим!"... Такий був їх аргумент...
Після цієї пожежі в місті згоріли: 500 житлових будинків, магістрат, 2 монастирі, 3 костьоли та інші будівлі...
Загальні збитки були оцінені і 150000срібних російських рублів.

Ось така ціна фанатизму, який ніколи, ні в які часи не доводив до добра.

Монашок вигнали з міста і відправили у Дубно.
Монастир закрили, а в його приміщенні відкрили в'язницю.
23-24 червня 1941 - ще одна трагічна дата цієї будівлі.
Нелюди із НКВД, перед відступом радянських військ, розстріляли всіх в'язнів...
В основному це були політв’язні: священики, лікарі, інтелігенція, селяни та міщани, підозрювані у співпраці з націоналістичними організаціями. Старожили розповідають, що були там і підлітки... Нікого не пожаліли!
Всього близько 3000 людей...

Поряд з будівлею встановлено дерев'яний хрест з терновим вінком (видно на фото) -
тимчасовий меморіальний знак.

Справа, в глибині невеличкого садочку, в мурованій стіні (також залишки Окольного замку) є невелика фіртка (для того щоб її пробити, бригіткам знадобився спеціальний дозвіл магістрату!).
Через неї можна вийти на берег річки Стир, пройтися стежкою вздовж мурів замку, помилуватися величною красою башт.

 

Стомилися?

На території площі є ресторан "Корона Вітовта".
НЕ рекомендую! Дуже пафосний і неоправдано дорогий заклад харчування!
В Луцьку є симпатичні кафе, ресторани, де можна смачно і недорого пообідати.

Да речі, про "Корону Вітовта" існує цікава легенда.

 

А я вдячна Вам за інтерес до моєї теми, до цього старовинного, невеликого міста.