Опубликовано: 5 июл. 2017 г. У Китаї виробники автобусу, що мав їхати над дорогою, зникли з мільярдом доларів після презентації. Рік тому представлення Transit Elevated Bus стало справжнім інфраструктурним проривом. Після презентації про диво-транспорт кілька місяців нічого не було чутно. Інвестори почали телефонувати компаньйонам, утім, ті не брали слухавки
автомобільний концерн Volvo оголосив про відмову з 2019 роки від виробництва машин з двигунами внутрішнього згоряння.
А внутри пищалки есть электронная начинка? Не знал. ) Иначе на постоянном токе она громко щелкнет и прикажет долго жить.
Центр досліджень енергетики / EIR Center добавил(-а) 6 новых фото. 25 мин. · Киев · Америка не Європа - дроти в повітрі… або ще один цікавий факт про американські лінії електропередач, що так дратують фотографів Spoiler На думку фахівців, еталоном поводження з електричними (і не тільки) дротами в Європі - є Німеччина. В цій країні вже давно зрозуміли, що укладання дротів під землею створює менше проблем під час несприятливих погодних умов. Але у випадку із США не все так однозначно, бо порівнювати Америку і Європу принаймні географічно не коректно... В європейських країнах щільність населення в рази вища, а відповідно й укладання кабелю «в землю» простіше бо покриває менші відстані. В американських містах подекуди від будинку до будинку необхідно швидко їхати 10-15 хвилин на машині не кажучи вже про відстані між населеними пунктами. Тому американці й тягнуть електричні дроти поверху не через те, що люблять на них дивитися, а за цілком вагомих причин: 1. В масштабах такої дійсно великої та багатої країни, як Сполучені Штати Америки, заміна усіх повітряних ліній на кабельні неможлива насамперед через економічні причини - тягнути поверхневі дроти у 4-10 разів дешевше, ніж під землею, не говорячи вже про те, що кабельна лінія змінного струму не може бути довшою за 35 км (обумовлено технічними показниками). Наприклад, в Нью-Йорку вже давно існує проблема заміни старих повітряних ліній електропередач на нові. Але Нью-Йорк дуже завантажене автомобілями місто й перекриття навіть однієї дороги для ремонту може стати локальною проблемою. Прокладання кабелів під землею - це справа навіть не одного дня (технічна підготовка, комунікації, тунелі, технологічні люки й т.і.). За розрахунками фахівців, в середньому укладання однієї милі (1,6 км - в кращому випадку, це 50-70 будинків) «підземного кабелю» буде коштувати близько 1 млн доларів. А що таке одна миля в масштабах такої величезної країни! При цьому одна миля «повітряних дротів» у тому ж Нью-Йорку коштує 100 тис доларів. 2. За підрахунками інженерів «закопані в землю дроти» дійсно скоротять кількість обривів на лінії на 50%, однак при цьому, аварійний ремонт буде займати в середньому на 62% більше часу… Та й інженери-проектувальники також добре розуміють, що якщо при проектуванні прийняти розрахункову швидкість вітру відповідною до максимального значення при урагані, то з лінією електропередачі нічого не станеться. Це звісно не означає, що американці категорично відмовляються від «підземних дротів». В останні роки житлові райони, які будуються з нуля (не на місці старих будинків) підключають до електроенергії саме від підземних комунікацій. Однак, в більшості випадків, знову ж таки через масштаби територій, електричні перегони проходять по високовольтним «вишкам-воздушкам». 3. Строк служби підземної проводки майже в два рази менший ніж у повітряної. Зараз для тих, хто займається в Америці архітектурною фотографією, є тільки два варіанти: або не звертати увагу на дротові інсталяції на фото (до речи, то Ви ще не бачили, що відбувається в Індії та Азії))), або позбавлятися їх за допомогою фотошопу…
Американский сланцевый газ, экспорт которого в “Газпроме” объявили невозможным в 2013 году, продолжает выходить на европейский рынок.Первая крупная партия сжиженного газа (СПГ) из США направляется в Великобританию, сообщает Financial Times. По словам источников издания, танкер Maran Gas Mystras вышел с терминала Sabine Pass в Мексиканском заливе и предположительно прибудет к терминалу Isle of Grain 8 июля. С начала года терминал, расположенный в устье Темзы и способный перерабатывать до 15 млн тонн СПГ в год, уже принял семь танкеров из таких стран, как Алжир, Катар и Перу. В прошлом году пмериканский терминал Sabine Pass, принадлежащий компании Cheniere Energy, отправлял крупные танкеры с СПГ в Южную Европу – в частности, в Испанию и Португалию. В апреле текущего года к покупкам газа в Штатах приступила Польша. Первый танкер пришел в страну в июне, тогда же началось расширение мощности терминала по приему СПГ до 7,5 млрд кубометров в год. После окончания работ он сможет покрывать половину потребности страны в “голубом топливе. В июне о закупках американского СПГ объявила Литва – национальный газовый оператор страны Lietuvos Duju Tiekimas (LDT) подписал контракт с американской Cheniere. Танкер с американским газом прибудет в августе в порт Клайпеды, где с 2014 года работает плавучий терминал по приему СПГ, арендованный властями у норвежской Hoegh LNG. Контракт станет первым для Литвы договором на покупку газа непосредственно в США и позволит “диверсифицировать источники поставок” с дальнейшим снижением на внутреннем рынке доли “Газпрома”, которая уже упала до 50%, сообщила LDT. В июне о строительстве второго на Балтике СПГ-терминала объявили власти Эстонии. Он будет расположен на берегу Финского залива в порту Мууга и станет частью пакета, в который войдут также эстонско-финский газопровод Baltic Connector и литовско-польский газопровод GIPL. Целью проекта заявлено связать Прибалтику и Финляндию с общим газовым рынком Евросоюза и расширить источники поставок энергоносителей. До 2020 года США планируют запустить еще 4 терминала по экспорту СПГ и увеличить объемы поставок на мировой рынок втрое – до 90 млрд кубометров в год.
