Ruslana Radchuk поделилась публикацией André Alexin. 17 ч · Люблю історії про кнопки в Німеччині. У самої таких навалом. Була якось в лікарні (давно). Зайшла в душ. Бачу, висить пімпочка на мотузці, як ото колись було в ватеклозетах воду спускати. Трохи поборовшись зі спокусою таки смикнула. Дорахувала до трьох. Чую, в коридорі тупіт. З-за дверей стукіт: вас іст лос? браухен зі хільфе? (хочуть, значить, мене рятувати). Я, як дурочка, кажу, - ні, дякую, я в порядку, це я випадково смикнула. І червонію. Або буквально днями. Стоїмо на автовокзалі. На кожному стовпі електронне табло з розкладом для кожної платфоми. І такі Великі Жовті Кнопки, які бувають на світлофорах. А на кнопці грайливий напис: "натисни мене". Ви б не натиснули? От і я натиснула. І тут врубається гучномовець і на весь бусбанхоф чувак зачитує громогласно розклад мені вслух. Всі пасажири аж прокинулись і втягнули голову в плечі. А я така - розвожу руками, тіпа, звиняйте, читать не вмію. Хоча, найбільший челендж, це розпізнати систему рукомийника в громадських туалетах. Вода включається - ричагом вверх, ричагом в сторону, кнопкою зверху, кнопкою збоку, кнопкою в панелі, кнопкою в підлозі, пімпочкою зверху в сторону, пімпочкою ззаду або просто фотосенсором. Моя мама, коли гостює і ми ходим десь по місту і нам приспічить, то спочатку спостерігає, причаївшись, за місцевими.
