Анекдоти (продовження)

Oleh Luzan
8 июня в 0:47 ·

Під вікном стався рейвах. Пенсіонери на лавках, розморені на сонці, перестали лаяти все і всіх і згадувати укусну савецку ковбасу під назвою "щастакойніма". Навіть тема перейменування Щорса в Сновськ (А ві чулі? Даже Щорс ліквідірувалі!) відійшла на другий план, бо сороки загубили пташеня.

Спойлер

Мелодичні пісні цих райських пташок о п'ятій годині ранку і так давно радували своєю витонченістю та гармонійністю, але не дуже часто. А тут серед білого дня піднявся такий ґвалт, хоч святих винось. До очманіло шугаючих поміж дерев чорно-білих батьків недолугого балбеса приєдналася зграя галок, що знічев'я дрімала в полуденну спеку в кущі жасміну прямо під моїм кухонним вікном. Галки повилазили із свого куща, розсілися на козирку під'їзду, і, не розібравшись в ситуації, почали хрипло верещати на очманілих пенсіонерів на лавках, що перестали чути один одного і вимушені були заціпити про свій щорс і ковбасу.

- А шо це вани? Чаго? Мо', дє кот лєзє?
Крещендо пташиних фіоритур досягло висоти акустичного удару і стало болісним для вух навіть у квартирі. Зігнані із своїх просиджених лавок пенсіонери, кульгаючи і крекчучи, почвалали під дерева навпроти шукати причину скандалу.

Проте пошуки толку не дали, а тільки довели оскаженілих пернатих до того стану, що, здавалося, їх зараз порозриває прямо в повітрі і вони жмутками чорно-білого пуху трауром впадуть в траву.

Тоді нарешті на лавці прокинувся рудий дворовий пенсінерський кіт, що куняв на сонці під старечий лепет про савецку ковбасу. Воно йому навівало приємні сни. Кіт підняв голову, примружився на сонце і ліниво перевів погляд на галок.
-Чого ви ото?- спитав кіт.- Ви чого валуєте, дурне жмуття пір'я? Доберусь я до вас...
Галки на козирку позатикалися і полізли в свій жасміновий кущ.
- А ми шо? Ми ж нічо, ми так собі ото...
Кіт позіхнув і повернув голову в бік пенсіонерів, що рейдували по траві по-під кленами.
- Найшли? - спитав кіт.
- Мугу-бугу, - сказали пенсіонери, - нікада такой траві тут нє було. То ж власть усьо такая!
Сороки порозсідалися зверху на гіллі і давали цінні поради.
- Тю на вас! - сказав кіт і нехотя зліз із лавки. - Нічого без мене не можуть.
Він лінькувато пролиндав до кленів, зиркнув туди-сюди, нюхнув і знову позіхнув:
- А ото шо сидить у траві? Слєдопити хрєнові! Підберіть оте щастя, та оддайте батькам, най їх позатикає! Та пішли вже на лавку про ковбасу спати далі.
Пенсіонери радісно вишкребли з високої трави дивний жмут кошлатого пір'я із здоровецьким дзьобатим відкритим ротом і без хвоста.

- Синок! - заверещали сороки.
- Знайшовся! - повитикали голову з куща галки.
- Придурки! - сказав рудий кіт і поліз на лавку.
- Ніколі раньше такого нє було! - сказали пенсіонери, саджаючи жмут пір'я на гілку.
Гармонія була відновлена.