казка посеред Львова. Ця хатка прямо в центрі, біля пам’ятника Грушевському. Вул. Глібова 15, у внутрішньому дворику.
Збірна Канади з хокею стала першим фіналістом чемпіонату світу з хокею, обігравши у 1/2 фіналу в Кельні збірну Росії – 4:2 Про це повідомляє сайт змагань. Після двох періодів росіяни вели 2:0. Проте в третій двадцятихвилинці канадці закинули три шайби, а коли на передостанній хвилині тренер росіян замінив воротаря шостим польовим гравцем – і четверту. Суперник збірної Канади у вирішальному матчі визначиться у другому півфіналі, в якому ввечері 20 травня зіграють Швеція та Фінляндія.
В Венесуэле во время продолжающихся протестных акций был сожжен и разграблен дом экс-президента страны Уго Чавеса. Инцидент в городе Сабанета штата Баринас произошел после гибели в столкновениях с Национальной гвардией молодого человека из числа демонстрантов, пишет El National. Со ссылкой на соцсети газета передает, что демонстрантов возмутило произошедшее 22 мая убийство Али Йормана Бервесиа Хеда, 19-летнего студента, который принимал участие в протестных акциях. По некоторым данным, в доме матери Чавеса размешалось командование Нацгвардии. http://www.newsru.com/world/23may2017/venezuela.html
Юрій Винничук 1 год · Ми йдемо в Європу, але на щастя збереглися ще у Львові тихі затишні кнайпочки, які дихають совдепом. Знаєте ці столики, металеві кріселка, буфетниця хоч і без білого кокошника, але з відповідною фризурою. Ну і меню: шашлик, ковбаски, солянка, борщ, салат, канапки. І з цінами такими, що таких просто нема. Нема таких цін. Хіба що у Стрию чи в Снятині. А фляшка звісно з собою. Так прийнято. Не дай Боже без пляшки і замовити горілку на місці. Це викличе велике здивування і підозру, що щось тут не чисто. Отак заходите і кажете: «Прошу пані, я засідав у вас, коли ви ще дівкою були!» А вона: «Я вас зрозуміла. Ось стаканчики». І отако ми втрійку забрели в такий заповідник невмирущого совка, сіли за пластмасовий столик і закропилися. На закусон – шашлики, печені ковбаски, салати і хліб. А довкола тиша і благодать, бо ні музон тебе не глушить, ні галас. Всюди спокійні інтелігентні люди – пляшка з собою. Туалет на ключик. Ключик у буфетниці. Не накурено, бо всіх гостра господиня виганяє на двір. - Шашлик! – гукає вона, бо офіціантів тут нема. І хтось із нас іде за шашликом. За одним столом будують Україну, за другим борються з корупцією, за третім – з Вальцманом, а за четвертим ми – піднімаємо глибокі проблеми культури на сучасному етапі. А потім отако: «Прошу пані, це для вас». Недопита нульсімка горілки. А у відповідь радісна посмішка: «Заходьте ще». Де ще, в якому ресторані ви зустрінете такий високий і головне інтелігентний сервіс? П. С. Точок не здам.
10 «країн» в Україні, які варто відвідати: одеська Італія та хмельницька Ірландія Якщо вам поки що не під силу закордонні курорти, не варто засмучуватись. В Україні повно місць, які дуже схожі на знамениті місця за кордоном. Виявляється, на нашій території “вмістилося” безліч заморських країн – починаючи від “дикої” південної Африки, закінчуючи далекою Країною Сходу Сонця – Японією. 1. Одеська “Італія” © gazeta.net.ua Маленьке місто Вилкове непримітно розташувалося на півдні України, в 300 км від Одеси. І назва непримітна, і на карті майже непомітне, і населення всього кілька тисяч. Але є тут одне “але”. Вилкове – це місто … на воді! Так-так, виявляється в нашій країні теж є своя Венеція. Замість звичних вуличок і тротуарів – канали, шириною кілька метрів, якими місцеві плавають на українських “гондолах”. І, заради правди, варто відмітити, що повітря в Вилкове чисте і свіже, на відміну від характерного для Венеції запаху цвілі. 2. Херсонська “Африка” © IGotoWorld Якщо ви давно мріяли вирушити на справжнє африканське сафарі, поспішаємо повідомити: тепер не потрібно летіти на інший материк у пошуках екзотичної фауни! Поблизу міста Каховка, що знаходиться в 100 км від Херсона, розкинула свої простори територія заповідника Асканія Нова. Це унікальний куточок незайманої природи, де у вільних умовах проживають дивовижні для наших країв птахи і тварини. Кого тут тільки не зустріти: верблюди, зебри, фламінго, антилопи, лами, степові орли, коні, журавлі, бізони, буйволи, сайгаки … Такого тісного контакту зі світом фауни Вам не знайти навіть у зоопарку: павичі гордовито виходжують зовсім поруч, а щоб погладити поні – достатньо лише простягнути руку. Обережно, верблюди! А вони тут не тільки плюються в різні боки, але можуть і потрапити в ціль. 3. Ужгородська “Японія” © ivankmit.com Необов’язково знати японську мову або захоплюватися культурою аніме, щоб перейнятися любов`ю до Японії. Подорожуючи в перші травневі дні по Україні, ніяк не можна обійти увагою вітчизняний східний оазис – цвітіння сакури в Ужгороді. Саме в цей період, як правило, фантастичний пейзаж постає у всій своїй рожевій красі: немов в одній зі сцен японського кінофільму, коли головна героїня гордо ступає по алеї, а ніжні пелюстки сакури обсипають її рожевим дощем. Видовище для досвідчених естетів! А якщо ви відвідаєте вулиці Довженка та Ракоці, побачите ще більш хвилюючу картину – тут разом з сакурами розпускаються білі і фіолетові магнолії. 4. Закарпатські “Альпи” Карпати. Озеро Синевир з висоти гори Озерна, 1391 м. Величні зелені гори, немов насунули на себе білу шапку – подібне видовище ви, без сумнівів, знайдете в Альпах. Але в Карпатах вас чекає щось зовсім особливе: починаючи з незайманої природи, закінчуючи дивовижною гостинністю місцевих жителів. Бурхливі річки і гірські озера, безкрайні поля, огорнуті легким серпанком і ледь чутними гуцульськими мелодіями – тут справді чарівний вигляд природи ідеально доповнює неповторний колорит. Але як же побувати в Карпатах і не побачити Синевирське озеро? Це все одно, що відвідати Рим, проігнорувавши Колізей! Назву водойми місцеві жителі пояснюють однією красивою легендою – про графську доньку на ім’я Синь. Гуляючи якось раз карпатськими просторами, зустріла дівчина пастуха – Вира. Як і водиться в подібних історіях, молоді люди полюбили один одного і стали таємно зустрічатися. Дізнавшись про це, суворий граф був невблаганний: він наказав скинути пастуха зі скелі. Довго плакала Синь. Настільки довго, що й виплакала ціле озеро. Легенди легендами, але є щось чарівне в цьому куточку природи. Вода в джерелі настільки чиста, що навіть на найбільшій глибині можна побачити дно! А навколо – сосни, ялиці, буки … Не дарма це місце називають “перлиною Карпат”. 5. Карпатські “Нідерланди” Щорічно в Нідерланди з’їжджаються мільйони туристів, щоб помилуватися знаменитим голландським парком нарцисів. А чи знаєте ви, що в мальовничому Закарпатті Вас чекає ще більш ефектне видовище? У районі містечка Хуст, куди найзручніше дістатися через Львів, подолавши 300 км. Але це того варте! На початку травня тут буквально за одну ніч відбувається справжнє диво – величезний зелений простір укривається сліпучо білосніжним цвітінням нарцисів. Місцеві пояснюють це прекрасне явище не менш романтичною легендою. Як ви встигли зрозуміти, в Карпатах красиві історії люблять. А оповідає ця легенда про кохання княжої доньки Русі і простого гончара Іванка. За легендою, якось раз у знак своїх ніжних почуттів хлопець подарував коханій вазу з намальованим нарцисом. Дізнавшись про це, князь сильно розсердився і скинув подарунок з високої гори вниз. Розлетілася ваза сотнею дрібних шматочків, а коли зійшло сонце – всі побачили – поляна “розцвіла” білим килимом з нарцисів. Так і живе красива легенда на вустах у місцевих, а мальовнича долина щовесни стає її наочним підтвердженням. 6. Чернівецька “Прага” Ох, ці прекрасні кольрові вулички Праги! Вся принадність старовинної Європи втілилася в них. Стоп-стоп, але ми в Чернівцях! Місто чарує вже з самого приїзду – створюється відчуття, що за ніч ви перемістилися на кілька століть назад. Це пробуджує бажання скоріше побачити, що ж підготував саме місто. А воно вас точно не розчарує! У першу чергу, рекомендуємо прогулятися вулицею Ольги Кобилянської. Це справжня гордість міста, яку раніше населяли самі знатні вельможі. Згідно з легендою, вулицю навіть підмітали букетами троянд! Наступне, що необхідно побачити в Чернівцях – це національний університет. Один з найстаріших в Україні, між іншим. Зовні він нагадує найвідоміші європейські університети: Кембридж, Сорбонну і т.д. Побувавши у Чернівцях, не можна обділити увагою величні ратуші і собори з фресками. До слова, завдяки історичному впливу Австро-Угорщини їх тут величезна безліч! Також не забудьте відвідати величезну центральну площу турецького колодязя і подивитися на оригінальний будинок-корабель. 7. Хмельницька “Ірландія” А побувавши в Хмельницькій області, ми немов перемахнули через океан! Коли доберетеся до маленького села Бакота, перед вашими очима постануть прекрасні зелені пагорби Ірландії з її скелястим рельєфом. А з висоти відкривається чарівний пейзаж – на блискучу водну гладь. Але, крім мальовничого виду на Дністер, це містечко має ще одну особливість – його немає на карті. Винна у цьому непокірна річка – прилив знищив більшу частину території Бакоти та її архітектурні пам’ятки. Тепер цю назву умовно носить берег уздовж Дніпра, де збереглися руїни колись величного монастиря. Знайти це містечко можна в 50 км на схід від Кам’янця-Подільського. Здається, що якщо і жив Бог на землі, то в цих білих келіях, а якщо пив воду – то з цілющих джерел Бакоти. 8. Черкаська “Швейцарія” З Хмельницької області вирушаємо в Черкаську – продовжуємо нашу кругосвітню подорож! Всього в 100 км від столиці, в районі села Буки є одне воістину райське містечко, яке українці вже давно прозвали “маленькою Швейцарією”. А все завдякиБуцькому каньйону, високі скелясті береги якого охороняють спокій річки Гірський Тікич. Цей пейзаж на диво нагадує норвезький фіорд! Найбільш прекрасним Буцький каньйон постає саме в травні – природа укривається яскраво-зеленим різнотрав’ям і “прикрашається” дикими тюльпанами. Зовсім поряд з каньйоном розташувався галасливий водоспад, а якщо пройти ще трохи далі, Ви побачите руїни старовинного млина, побудованого ще в ХІХ столітті. Тут багато рівнинних майданчиків для пікніків, тому якщо у Вас є намет – сміливо беріть його з собою. 9. Українська “Ніагара” Знаєте, що є спільного у Тернопільської області зі штатом Нью-Йорк? Це наявність величного водоспаду. Однак, наш Джуринський водоспад донині залишається в тіні свого більш “розкрученого” сусіда – Ніагарського водоспаду. Але, побувавши в маленькому селі Нирків, ви зрозумієте, що незаслужено. Дістатися туди досить складно: громадський транспорт практично не заїжджає в таку глибинку, а ось на автомобілі можна – від Тернополя Нирків відокремлюють близько 250 км. Але такий шлях подолати точно варто заради чудових пейзажів! Це один з найбільших українських водоспадів: цілих 16 метрів бурхливої гірської води, яка з шумом прокладає собі дорогу. Через потік вимощений невеликий місток, а зовсім поруч розташувалися руїни Чорногородська замку, тому ефектні фотографії – гарантовані. І якщо ви все-таки вирішите вибратися в цю частину України, рекомендуємо вам захопити з собою намети та купальні костюми – звідси точно не захочеться їхати як мінімум кілька днів. 10. Тернопільська “Німеччина” Але не поспішайте покидати Тернопільську область після екскурсії до Джуринського водоспаду. Цей південний куточок умістив в собі ще одне мальовниче містечко – село Заліщики. З усіх боків круглий клаптик землі оточений річкою Дністер, а на сушу веде лише невеликий міст. Такий собі півострів прямо в “серці” України – в 120 км від Тернополя! Але панорамний вигляд – це ще не все, чим можуть похвалитися Заліщики. У самому місті також є на що подивитися. Довгий час це місце знаходилося під протекторатом Польщі, якій воно і зобов’язане своєю прекрасною архітектурою: старовинним костелом Щепанова, величним маєтком князя Понятовського, церквою Св. Трійці. Чим Заліщики заслужили місце в нашому ТОПі українських “країн”? Справа в тому, що це маленьке село разюче нагадує один з куточків Німеччини під хитромудрою назвою Сааршляйфе: тут річка Саар огинає зелений пагорб села Оршольц – так, як і в Заліщиках. Джерело: newskraine.com.ua
Ці чоловіки, яким перевалило за п'ятдесят, вони вміють тримати удар і ковтати гірке розуміння того, що часу залишається менше і менше. Не всі. Вік — він тут, і роки — вони тут, вони з нами, і для декого все це буквально фатально, але ніяких "я хочу вернутись в дитинство", ніяких розмов, а ще гірше всіх цих, таких модних тепер мемуарів від "завжди вчорашніх" героїв, коханців, геніальних поетів і геніальних злодюг — "я був там", "я знав особисто", "я пив з тим-то і тим", "мене цитували" і "палко любили три сотні жінок". Смакувати це все, пишатися цим — це якось нездорово, недобре, нечесно стосовно тих, хто мовчить, бо пішов вже з життя. (с)
