Модернізація КЧМ

1. Обмеження по температурі вихлопу диктує конструкція димаря. Якщо димар "холодний", тобто з великими тепловтратами в ньому - тоді температура вихлопу котла бажана максимальна, яка б забеспечила виштовхування з каналу димаря димогази на самому його (димаря) вершечку. Мав я випадки, що димар був побудований банально з сталевої труби і розрахований на роботу 4 котлів по 200 кВт. До нього приєднали один 100 кВт котел зі своїм димососом. Димосос не міг проштовхнути дим через димар. Прийшлося будувати новий, менший і "тепліший" димар, бо наявний утеплювати було дорожче.
Якщо димар добре утеплений і не теплоємкий, тоді температура на виході котла може бути мінімальна, а якщо є ще і димовентилятор - то взагалі обмежень по мінімальній температурі нема, хіба щоб не замерз конденсат з диму в димарі.
2. Щодо "заростання" - тут димар не має ніякого відношення до цього явища. Причина заростання - неякісне спалювання в грубці котла, переважно нестача первинного/вторинного повітря для горіння.
3. Ні, нічого по "вихлопу" візуально ви не визначите. Якість спалювання треба оцінювати по полум'ї в грубці.

 

якщо є конденсат - радійте, що вам вдалося відібрати від диму теплоту конденсації пари, це додаткових (максимально) 10% до ККД котла. Конденсату боятися не треба, а потрібно до нього пристосуватися: відводити в каналізацію або збирати і зливати знову в ту ж каналізацію. Тобто реконструювати старий димохід так, щоб конденсат з диму не намочував стінок димоходу, якщо димохід може всмоктувати скраплену вологу. Для цього вже є достатньо методів.

щодо температуризворотки: вона повинна мати певну температуру в залежності відконструкції котла, а саме від матеріалу, з якого зроблено його теплообмінник.
Чавун може розколотися вже при різниці 30 градусів. Щоб не наближатись до критичної межі перепаду температур, для чавуну рекомендують перепад10-15 градусів між подачею і звороткою. Щодо мінімальної температури зворотки обмежень нема, важливий тільки перепад температури.
Для сталевих котлів величина перепаду між подачею і звороткою має більшу величину, принаймі в два рази і навіть більше. Завдяки пластичності сталі, з якої зроблені теплообмінники, котли не руйнуються від раптового завантаження холодною звороткою розігрітого до робочої температури котла. Але сталеві котли, на відміну від чавунних, мають обмеження по мінімальній температурі стінок теплообмінника котла, вона не може бути меншою від 56С. При меншій (від вказаної) температурі відбувається конденсація пари з димових газів на стінках котла, рідка волога тут же розчиняє окисли сірки і всього решти, що згоріло , тобто окислилось, утворюючи їдкі кислоти, які агресивні до металу, з якого зроблений сталевий теплообмінник. Чавунні теплообмінники набагато більше стійкіші до цих кислот, ніж сталеві.
Є ще котли з мідними теплообмінниками та нержавіючими теплообмінниками.
Мідні теплообмінники також бояться корозії, хоча вони стійкіші до неї від сталевих.
Котли з теплообмінниками з нержавіючої сталі мають найкращу стійкість до конденсаційної корозії завдяки матеріалу, з якого зроблені. Але цей матеріал є і слабким місцем таких теплообмінників. По-перше мала теплопровідність, що вимагає зменшувати товщину стінок теплообмінника, що тягне за собою зменшення механічної міцності, а отже вживання додаткових заходів для її збереження. По-друге - є також обмеження по перепаду температур між входом і виходом. Через низьку теплопровідність матеріалу і малу товщину елементів теплообмінника виникає ризик механічного пошкодження теплообмінника внаслідок теплової деформації. Конструктори з бідою наполовину якось вирішують це питання шляхом закладання в елементи теплообмінника спеціальних ділянок, які сприйматимуть на себе механічні напруження, які можуть виникнути внаслідок різниці температури між подачею і звороткою..
ось такі заморочки з цією температурою зворотки..