За спину кинувши минуле, В майбутнє думкою летим. І в мріях долі мов тонули, Натхненно окриленні цим. І час від часу в ці хвилини, раділи ми казкам своїм. Так як малеча ліпить з глини, В думках ліпили щастя дім.
(Кращих військових "навчань" чим в Сирії і придумати важко. В.В. Путін) Нам кажуть, що діток приносить лелека,... І звісно, це правда - то птаха життя. А ви подивіться у небо Алеппо, Там душі дітей летять в небуття. Ви бачили лебедів зграї крилаті? Що рвуться у вічність, й летять без кінця, І в кожного птаха у дзьобі зажата Убита війною дитяча душа. Два красені птахи, дві різні події, Тут радощів сльози, там сльози біди. Коли все скінчиться спросіть у росії, В Алеппо як їхні навчання пройшли?! Нам кажуть, що діток приносять лелеки... 14-15.12.16 р. Микола Соболь.
Оля Сапріянчук-Маротчак Поезії 25 mins · Найважча боротьба - з самим собою, Коли ти друг і ворог водночас. Щодня бої між радістю й журбою, Що повторитись мають сотні раз. ... Щодня війна між ангелом і чортом, Й не знаєш, хто полонить розум твій..? То у човні, то - взагалі за бортом, Між днем розчарувань і днем надій... Неначе сон: чи бачив, чи здалося - Щоденна гра ненависті з любов'ю... І з ким би йти у бій не довелося, Найважча боротьба - з самим собою...
Сексуальна* поезія ! Раджу перейти за посиланням там кожен віршик* бомба ! ПОЗА 100 · 2 hrs · То найсолодше з божевіль! Ох, як терзає душу біль, Не маю більше сил терпіти! То наче мантра, моя ціль - Як можна так... Тебе хотіти..?... *** Мов сенс всього мого життя- Це плоть твою в собі пізнати... Й немає більше вороття. Дозволь... уста поцілувати... *** Й ти любиш моє тіло... Дій! Нам необхідно це зазнати... То найсолодше з божевіль, Що не дає ночами спати... 4.01.17р. Оля Кльова See More
Василь Ковтун to Українська поезія · 9 hrs · З неба тримаю слово - Вимолив у Христа, Почуйте мене, братове, Допоки хриплять вуста. ... Допоки ще маю сили Звертатись до вас з небес, Ви Бога за мене просили - Я нині для вас воскрес. Воскрес і волаю криком, Ковтаючи біль жалю́, Своїм незворушним ликом Мертвий живих молю. Почуйте мене, братове, Пробив одкровення час, Гірке моє з неба слово, І правда гірка для вас. Почуйте мене, братове, Щось діється нині не так,… На тому і вся промова, Я до промов - не мастак. За рідну мою країну, За кожен святий поріг, За мову її солов’їну, Я б ще раз померти зміг. Промові ж - не маю мочі, Лиш погляд німий зотлів, Погляньте, братове, в очі - Яких вам ще треба слів?.. Благаю одне-єдине З моїх неосяжних мрій - Не зрадьте того, хто згинув, Завершіть священний бій. Василь Ковтун. 21.10.2014р. (нижче - аматорське відео декламування даного вірша автором). https://www.youtube.com/watch?v=BYE7yMh_EZM See More
Болить так змучена душа Болить, і біль той не вщухає Війна знов ріже без ножа Смуток сльози сповиває ... Так гірко плачуть небеса Вітер сніжинки підіймає В очах тремтить нова сльоза А смерть нікого не питає... Де ти взялась,тебе не кликали У крові руки твої чорні Цієї ночі автомати хлипали І піднімались воїни з безодні А далі Янголи у небо йшли Знесилені...І небо їх приймало Кров"ю сніги у полі проросли І небо плакало, зітхало.... (Війна) Олена Шабанова
Заповіт Кремлю Як у крові утопиться Росія І вурдалака у Кремлі скона, Мене утішить вельми ця подія,... Для вух моїх це гарна новина. Нехай москаль укорчиться у муках, В його домах оселяться плачі. І не побачить дід свого онука Й горить вогонь цвинтарної свічі. Нехай жінок позасихають лона І руки не торкнуться їх краси, Та у сльозах гудуть церковні дзвони, І сито виють розжирілі пси. Аби важку пізнали руку ката, Яка одважить болю про запас. Такою буде праведна розплата За рідний Крим, сплюндрований Донбас. Гори у пеклі, чортове насіння! Перетворись на жирний перегній! Згниє Москви затруєне коріння І зійде пагін волі молодий. 3.04.2017 р. See More
Відкрила для себе поетесу Галину Гордасевич. Міська балада Машина з місця рвонула і — ходу. А жінка сиділа печальна і тиха І тремтячими устами шептала: — Не хочу, Не хочу від тебе їхати! І поїхала. Спробуй тепер верни! Нічого не вернеш назад. І незабаром забули вони Поїздку свою на вокзал. І лише водій, буйна голова, Дівчаток веселих печаль і втіха, Все пам'ятає тремкі слова: — Не хочу від тебе їхати… Не хочу від тебе їхати… Не хочу від тебе їхати… *** В сімнадцять кохають. Ах, як кохають! А в тридцять За першим коханням зітхають. А в сорок… А в сорок вже все розуміють І тільки тоді любити уміють. В сімнадцять В вас принца казкового бачать І вади найменшої вам не пробачать. А в тридцять За все без кінця докоряють, Всі ваші недоліки перебирають. А в сорок… А в сорок уміють простити. І попрощатись. І відпустити. *** Прости, що все тебе люблю, Що все не можу розлюбити. Мій цвіт морозами побито, Я гірко так за ним скорблю І все-таки тебе люблю. Великий день. Широкий світ. А я на нього не зважаю. Мені не ждати урожаю, Бо облетів мій ніжний цвіт. І все-таки - широкий світ! Себе втішаю: — А, пусте! От поболить і перестане, За зимами весна настане І сад мій знову зацвіте. …А десь уста твої сумні. Як гірко-солодко мені! *** Приїдь до мене! Я спечу Цукрове печиво, крихке і золотисте. Я відчиню тобі і помовчу. А потім спохвачусь. Запропоную сісти. Спитаю: — Як живеш? І знову помовчу. А потім так буденно і звичайно Скажу: — Ось зараз чаю скип'ячу! І побіжу на кухню ставить чайник. Я найдорожчу чашку розіб'ю, Бо серце раптом стисне, як в лещатах. Уламки підберу. Води поп'ю. І знову повірю: це таки на щастя!
Остап Українець #мовне #віршик Це – хатка, збудована Сепіром-Ворфом. Це сад і город, А це – сонях, як сонце, Що всюди в його заглядає віконце, Бо сонях усюди походить від сонця У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. А це ось комора. В коморі... залежить Скільки на нас накладають обмежень Синоніми гарного слова «комора», Їх кількість різниться від мови до мови, Залежно від слова і вміст теж різниться; Для нас це, все ж, мабуть, буде пшениця У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. Це – кіт. Він сміливо виходить з воріт, Бо дуже вже хоче зловити синицю, Яка викрадає з комори пшеницю, З якої так смачно пекти паляницю, Піту, лагана, чи іншу гузицю Для мов, що не знають і про паляницю, А ще ж їхній хліб може буть не з пшениці, Тому не її й викрадає синиця, Що в деяких мовах тільки синиться, У інших походить від слова «маленький», Тому й викрадає у них хіба жменьку – У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. А це – пес без хвоста, Який каже «гав» на сміливця-кота, Тільки у мовах, де слово «собака» Тотожне «псу», й, окрім цього, ніяке Із них не вживається, щоб позначати Тільки пса без хвоста, бо тоді й уживати Ми будем це слово – «безхвостого пса», Який каже «гав» на сміливця-кота, І то не завжди: тут сама форма слова Пов’язана з тим, що якось-то і комусь, Здалось, що це звук, який каже «собака», Так кажемо ми, та крім цього ніяка Чи майже ніяка, собака не має Уявлень про «гав», яке пес вимовляє У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. А це в нас корова, ряба і рогата – Що, знову ж, не факт: якщо є предикатом Для слова «корова» наявність рогів, А якщо ще залежить від кольорів, Для мови якоїсь, яка має слово, Що значить «ряба і рогата корова»... Вона, одним словом, хвицнула пса, Та, знову ж, не факт, бо в російській отак: Корова не хвицать буде, а «лягать», По-англійськи це «kick», а у нас це «копняк» І хто його знає, що зробить корова, Як трапить в систему іншої мови У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. А це ось бабуся старенька, горбата, Але поки досить, бо тут варто знати Що, скажімо, в англійській часто бабуся Зветься old lady, те саме й з дідусем – тож нашу old lady любить корова, Тут, знову ж, різниця від мови до мови, Є lubi та kocha, στοργή є, φιλία: Чи стати коровичка має надію Членом сімейки старої бабусі, Чи другом, що тихо пасеться у лузі, Та й луг під питнням, бо хто його знає, Як місце з травою хто називає У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом. А це що за сплюх? Це, звичайно, пастух. Якого картає бабуся горбата... Та кого ж пасе він? Корів із телятами? Овець (тож він shepherd), гусей з гусенятами? Чи просто «пасе»? Та цього не буває, Бо мова окремі позначення має Для того, хто пасе чи худобу, чи птицю, Яка для реалій мови годиться – У краях без свиней не живуть свинопаси, Без овець чабанів не бува, а тим часом Де свійські тварини – там є пастухи, Але ти їх точно ще спробуй назви, А тоді переймайся, чи вмістяться гуртом У хатці, збудованій Сепіром-Ворфом.