Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

И пускай будет. Главное, чтобы мы ориентировались на одни ценности и научились ВМЕСТЕ жить в нашей стране. А единомыслия и единогласности не надо. Я уже при них жил. В СССР.

 

poliglot - порадовали своими словами. сегодня многие старшие боятся говорить с младшими - т.к. сказать по сути нечего. только скажу герцен-белинский и пр. интеллигенцией тоже были людьми достойными, ищущими и способные на большие жертвы. только на этих цветочках созрели ягодки ульянова-джугашвили. извините, приходится обращаться к русской исторической данности.
Мирослав - насилие очень опасный инструмент , часто дает обратный результат (это я к полетам). пока этот еж сам не осознает необходимости, ответственности... а это процесс долгий.
и хотя ваш метод перебора понятен, он больше подтверждает, что народ достоин своего правителя))

 

Re: Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Voyutichi, Я вже десь цитував Романа Злотникова (в довільній формі)

В сотворении Богом человека по образу и подобию своему есть доля человеческого труда. Вдумайтесь - со-творение, совсестное творение. То есть, каждый может приблизиться к богу (стать его подобием) только выполнив свою часть работы в процессе сотворения личности. Самостоятельно.

Добавлено через 2 минуты 32 секунды
B-Bird, сказаное в адрес Voyutichi, как нельзя лучше подходит и к Вашим словам.

 

ай-ай-ай, не хорошо передергивать))) формальное единогласие при голосовании и единомышление вещи далеко разные. если политик торгует "патриотизмом", и пр. ценностями - разве они потеряли свою стоимость? свое значение? в его словах - да, но вообще -нет.
а общих ценностей -то не вижу. мы даже за столом бываем очень разные, хотя теже сало и водка))) для этого ВМЕСТЕ нужна единая цель, единая идея. пока таковой не вижу (хотя может потому что далек от политики)))

 

Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Всіх вітаю з Днем Соборності України!
День Перемоги над нацистською Німеччиною для мене залишається єдиним справжнім святом, встановленим у радянські часи! Таким воно було й тоді. Ніколи для мене не були святами 1 травня чи чергова річниця ВОСР! Ніколи! Я як міг намагався "відкосити" від участі у "парадах", хоча це не завжди вдавалося! А ось День перемоги у моїй сім'ї був святом душі і пам'яті. Я писав, що у моєму роду не було запроданців... Найстарший рідний брат мого тата Павло (1924 р.н.) воював у лавах Радянської Армії і загинув у Луганській області. Мій дід Кузьма - батько мого батька, воював на Сапун-горі, де втратив праву руку - осколком міни "відрубало"! Звичайно, що його комісували. Про батька моєї мами - мого діда Павла я писав також... Його у такому віці, як я зараз, забрали у 1944-му... На взвод - одна гвинтівка!.. Під Хотином на Буковині він завершив свій ратний шлях: осколок міни йому розірвав живіт і він помер на руках у свого односельця і друга Миколи (якому у тому ж таки бою відірвало руку) зі словами: "Будеш живий - доглянь дитину"! Він говорив про мою маму! У нього ще було дві дочки від першого шлюбу, та вони вже на той час були дорослими. Першу ж його жінку і двоє дітей "забрали" комуняки на чолі зі Сталіним у Голодомор. В принципі, як і моя бабуся - мамина мама у Голодомор поховала свого першого чоловіка і трьох дітей.
Отже, День Перемоги для мене був, є і буде тим святом, коли я насамперед згадую своїх предків: у яких я й посидів на руках, і не зміг посидіти.
Шкода, що зараз залишилося дуже й дуже мало тих, кого гнали беззбройними в наступ, хто кидався зі зв'зкою гранати на нацистські танки. Нажаль їх дуже мало! А ось ветерани НКВД, СМЕРШ-у, "доблесні" вояки "заградотрядів", начепивши на свої груди купу орденів і медалей, на кістках моїх дідів у цей день п'ють "наркомівські" сто грам і їдять солдатську кашу з польової кухні! Я не заперечую, коли ці "сто грам" вживає однополчанин мого дядька чи дідів!
День Свободи!.. Для мене - це свято моєї свободи! Все - крапка!.. І жоден Янукович не змусить мене святкувати його 22 січня! Цього дня я, як і кожен патріот святкуватиму День Соборності, з яким всіх ще раз вітаю! День свободи я святкую у листопаді кожного року!
Чому Янукович все так "зміксував"?.. Мабуть тому, що йому до цього часу продовжуюють смердіти його "обіс***ні" штани після попадання яйцем у його "могутні" груди, а цей день весь час нагадує йому ту політичну боротьбу!

 

Мабуть, головне протиріччя в тому, що ми ні як не можемо залишити "за лапками" минуле, яке може нас розділяти. Треба шукати спільну ідею для всієї України, а не копорсатися в тому злі або добрі, яке ми вже не зможемо змінити, то вже є історія, яку, безперечно, не треба забувати.

 

Sotrudnik - очень здравая позиция - чувственная горячка не приводит ни к чему хорошему))) Как в прошлом грядущее зреет, так в грядущем прошлое тлеет. я согласен со словами поэта. очень опасно сделать вид, что ничего не было, и попытаться писать с чистого листа. как не забывать? как страничку из учебника статистики - с той стороны было столько, с другой - столько, победили те. или как? я не знаю.
равно как и не знаю, ЧТО может объединить всех - свобода? равные права? стремление к достатку? объединить украинцев? граждан Украины? опять же история дает разные примеры. когда объединяло гражданство (граждане рима), или национальная принадлежность (жанна дарк в 100 летней войне), вера (ирландия), выполнение обрядов (др.китай). что выберем мы?

 

Жить достойно. Чем не цель?

 

B-Bird, мне представляется, Вы меня правильно поняли. Без единомышленников не может быть реализован ни один проэкт - коммерческий ли, политический ли. Я имел ввиду единообразие мыслей (по типу северной кореи, она теперь у всех на слуху) - эту школу мы, повторюсь, уже проходили.

Касательно обьединяющей идеи.
Вы хотите жить нормально и в своей, нормальной стране?
Чем не обьединяющая идея? Осталось уточнить, что понимать под нормальной жизнью и своей страной. Задача сложная, но осуществимая - негатив чувствуют все, осталось уточнить определение позитива.