Звонок. Звонить якась тьотя. - Драстє. - Драстє, - кажу. - Це тіліфон адвоката?, - питає. - Нє, - отвічаю, - це сам адвокат. Тіліфон за сігаретами вийшов, мене оставив за старшого. Без паузи тьотя віщає дальше. - Мені треба адвокат шо спеціалізірується на переоформлєніях настєнних котлів в напольні, - увєренно питає тьотя, - у вас такій є? Вздихаю. - Нема, - кажу - такіх адвокатів випускають три в год у Кобеляцькій акадємії котлових переоформітєлєй. Тьотка не унімається. - Дайте тіліфон цієї вашої акадємії. - Не дам, -кажу, - це сікрєтний вуз. Імена цих напольно-настєнних адвокатів передаються тайно по матєрінській лінії. - Шо ж робить? - задається вопросом тьотка, - ладно, пока. - Пока, - кажу і вішаю трубку. Знову звонок. Хорошо поставлений мужській голос ввічливо каже: - Драстуйте. Мені нужен православний адвокат. В мене начинає сіпаться лєвій глаз. - Да, це я, - кажу обрічонно, - спеціалізіруюсь на анахтємі і уголовном екзорцизмі. Січас сижу і думаю, де я і шо пропустив. (ФБ)
А это к чему? Я вам о том что джины сейчас не те пошли... Как и лампы . Пофиг масляные или еще какие... Не в лампах они нынче живут.... Вероятнее что в пивных банках tapatalk