Мікрохвильова піч - корисна річ!

Переглянув розділ - у нас нема теми про мікрохвильову пічку. Шкода, що стільки часу ми не обмінюємося досвідом про такий чудовий кухонний пристрій для приготування страви.
На допис надихнув Дід Хотабич своєю порадою готувати картоплю на сніданок (і не тільки на сніданок), за що йому велике дякую!
Ідея дуже хороша. Мушу признатися для справедливості, що я таки пробував готувати картоплю у мікрохвильовій раніше, але у банячку і у воді. Тобто набирав у банячок картоплі, заливав водою, кришка зверху і у піч. Таким способом ми готували у офісі, де була тільки мікрохвильова для підігрівання їжі. Виходило це довго і не дуже смачно.. Поки вода закипить, поки звариться картопля - вже і їсти перехочеться..
А ось спосіб Хотабича - це таки великий крок для мене.
Після успішної проби з варінням трьох картоплин за рецептом Діда Хотабича, я вирішив розширити асортимент і спробував варити червоний бурячок..

Всі добре знають важливість бурячка в українській кухні: це знаменитий борщ, бурячки з хроном, вінігрет та інше.
Тобто переоцінити важливість бурячка буде важкувато. Для всіх страв з бурячка є одна спільна риса - бурячок потрібно варити.
Прийму зауваження щодо борщу, що там бурячок готується у процесі загального варіння всіх продуктів. Це так. Але найкращі повар з мого оточення варить усі складові окремо і вже потім їх поєднує в кінці процесу, в одній посудині. Варта взяти на замітку.

Так от, бурячок треба варити.

Процедура ця відома всім, добрі господині мають для цього окрему посуду (баняк, який не треба відчищати до блиску, оскільки у ньому вариться тільки бурячок, який, як всім відомо, дає насичений червоний колір і замальовує ним все, до чого торкнеться, аж до чорноти), і мати час для цього варіння, а це так і не мало: 2-4 години повільного булькання на газовій плиті.
Селекціонери пробували вивести сорти з невеликими корінцями, які могли б швидко варитися, вони є на ринку, їх вирощують самостійно. Ніби проблема швидкості варіння подолана, але ця перемога потягнула за собою іншу незручність, яка псує весь позитив від швидковаріння маленьких корінців - сама мізерність корінця є найбільшою незручністю. Починаючи від вирощування, урожайності, збирання і зберігання аж до чищення вже звареного. Урожайність у порівнянні з традиційним буряком з великими коренями, є у два рази меншою (мінімум), тобто треба більше площі під грядки, довший час обробітку і збирання. Зберігати також важко, дрібнота легко втрачає вологу, губить товарний вигляд, потребує більше уваги (ресурсів) для зберігання. Зауважте, ми ще навіть не скористалися перевагою (швидке варіння) буряка, а вже скільки додатково вклали праці!
І передостанній етап - це власне чищення буряка. Дрібний буряк більше втрачає при варінні вітамінів, у нього більше відходів при чищенні і витрачається більше часу для власне чищення корінців.
Як бачите, хоч селекціонери і вивели швидковарний бурячок, але нашого часу цей бурячок не економить, а витрачає ще більше у порівнянні з традиційним, великокорінним бурячком.

Ось такі справи з приготуванням червоного бурячка були до того часу, поки Дід Хотабич не запропонував можна сказати геніальну ідею готування у мікрохвильовій коренеплодів.

Тепер почалася нова ера - ера легкого, ефективного і швидкого приготування червоного бурячка для страв української кухні!

За 10 хвилин будь яка господиня, молода чи досвідчена, зайнята, з постійним браком часу чи вкрай лінива, гарна і(чи) розумна - продемонструє верх майстерності (що характерно для нашого форуму), приготувавши будь-яку страву з червоними бурячками з української (світової) кухні.
Для цього необхідно зовсім мало: мікрохвильова пічка (бажано з обертанням піддону), посуд , призначений для використання у мікрохвильовій, з кришкою, достатньої ємності щоб помістити туди бурячки і достатньо малий, щоб поміститись у пічку і не заважати обертанню піддону у ній.
Беремо бурячки з середнім діаметром 10 см (менші -також можна, не обмежено в меншу сторону), миємо під проточною водою.
Вкладаємо бурячки у посуд, накриваємо кришкою, посуд з бурячками вкладаємо у мікрохвильову, виставляємо на таймері 15 хв (це на 1 кг бурячків, на 200 г достатньо 6 хв, решта часу можна розподіляти пропорційно вазі між тими двома термінами), вмикаємо пічку і робимо іншу корисну справу. Бурячки відмінно приготуються!
Порада від Діда Хотабича: проштрикнути до серцевини кожен корінець ножем, щоб корінці не "стріляли". Допомагає, я перевіряв.
Від себе пораджу покласти на дно якусь підкладку (не металеву), щоб коренеплоди не торкались дна.
Це дає дві переваги:
1) не втрачається через контакт теплота на нагрівання посуди,
2) коренеплоди при варінні виділяють пару, воду, яка збиратиметься на дні посуду. Підкладка вбереже від контакту коренеплодів з водою, що позитивно вплине на їх готовий стан (у місці контакту коренеплоди розварюються у кашу)
І ще одне загально відоме правило користування мікрохвильовою - розмішати продукти так, щоб вони не екранували один другого (мінімально екранували) від мікрохвильового випромінювання у пічці.

Таким чином ми можемо готувати все, що дає нам наш город (або що на ньому можна виростити), швидко, з мінімальними втратами їх корисності, нашого часу і наших грошей.
Смачного!

 

то така задумка.. Міг вкластися в три слова. Але понесло Остапа.. Я і так 80% тексту не опублікував.. Чого вартий розділ про наслідки, коли варені бурячки на кухні пригорять..

 

Черговий рецепт смачної страви для Вас із вашої мікрохвильової - фондю.
​

Фондю - це плавлений сир з додаванням спецій.
​

Я це взнав буквально три дні тому, майже випадково.. Справа у тому, що наш кіт любить тепле молоко. У нього є своя мисочка з двома виїмками, куди даємо йому їсти і пити: в одну половинку - тверді страви, в другу - рідкі. Дружина налила в мисочку молока і поставила у мікрохвильову підігріти. У другій половинці були залишки домашнього сиру. Молоко звичайно перегріла, прийшлося котові чекати, поки воно остигне, а от сир домашній за час нагрівання молока розтопився. Кіт, попробувавши чи не сильно тепле молоко, вилакав його, а потім з муркотом поласував розтопленим сиром, чим привернув до своєї трапези нашу увагу, совгаючи мордочкою цю мисочку з сиром по підлозі і одночасно її вилизуючи.
Якщо так сподобалося котові - то чому і нам не спробувати приготувати собі у мікрохвильовій плавлений сир?

Пригадавши, що при виготовленні домашнього твердого сиру типу "голандський" додається трохи соди, я, недовго думаючи, набрав у керамічну миску грам 200 домашнього сиру, посолив його, додав перцю і зверху ніби "посолив" содою (соди треба на кінчику ножа), все це перемішав ложкою. Сода почала реагувати з сироваткою і сир помітно почав бухтіти. Я додав ложку олії, ще раз перемішав і поставив миску з сиром у мікрохвильову на три хвилини.
Піддон у моїй мікрохвильовій повертається, що сприяє рівномірному прогріву вмісту миски і не дозволяє надмірно кипіти окремим ділянкам на поверхні вмісту миски.
Сирна маса повільно почала розріджуватися, я відкрив піч, перемішав масу ложкою, закрив і продовжив прогрівати.
Суттєве зауваження - прогрівання сирної маси супроводжується інтенсивним бульбашкоутворенням (активується сода з молочною кислотою), тому миска (чи банячок) повинен мати запас по висоті стінок, я вибрав подвійний запас, тобто висота стінок у два рази вища від рівня (товщини) сирної маси. Такої висоти якраз стільки і треба.
Так я декілька раз відкривав піч, помішував масу на протязі 1-2 хвилин, щоб осіла піна і маса дещо охолола і знову вмикав на нагрів. Час нагріву 2-3 хв, залежатиме від потужності пічки (раджу вмикати на повну потужність, інакше процес затягнеться). Спостерігав під час помішування за консистенцією маси, наявні крупинки сиру я розтирав ложкою об дно миски, не хочеться цих крупинок, не естетично і на зуби попадає. Коли я побачив, що маса з відверто рідкої (майже як вода) почала ставати густішою і тягнутися за ложкою), я прийняв рішення, що справа зроблена, тепер потрібно тільки охолодити масу, для чого миску поставив у холодильник.
На ранок, до сніданку у нас був шматок плавленого сиру, (відверто, я і не збирався робити якесь фондю, просто хотів розплавити сир і подивитись, що у мене вийде). Дружині сподобалось. Попросила ще, я пообіцяв зробити на вечерю.
Через обідню перерву прийшов додому і взявся робити плавлений сир. Щоб не було прикрих грудочок у сирі, я домашній сир перетер через сито для борошна, посолив, поперчив, склав у скляний горщик і поставив у мікрохвильову, часу ж обмаль, а ще добиратися на роботу. Оскільки домашній сир набирав з дна посуду, в якому він зберігався, у сирну масу попало більше сироватки, маса вийшла зрідлою (на перший погляд), а обмаль часу не дало достатньо виварити (випарити) сирну масу до необхідної густини. Але менше з тим, потрібно поспішати, я понадіявся, що плавлений сир застигне у холодильнику, поклав туди горщик з гарячим розплавленим сиром і поїхав на роботу.

Настав вечір дегустації мого кулінарного витвору - плавленого сиру.
Я витягнув горщик з холодильника, сирна маса була такої густини як рідка сметана..

"-Так це ж фондю! - сказала дружина, оцінивши поглядом вміст горщика, - нас таким в Італії пригощали, дуже смачне і дороге! Дай скуштувати!
- Та прошу, і так все наше..
- Чекай,- каже дружина, - це ми їли з хлібом, вмокали хліб у фондю і їли, було дуже смачно."
Швидко нарізала хліба (власної випічки) і ми сіли дегустувати нову страву власного приготування - фондю..
Ось так мене познайомили з фондю.

Звичайно, інтернет дає інформацію, що справжнє фондю - це трохи інше, ніж у мене вийшло, це ви можете визначити у порівнянні мого опису з інформацією хоча б з вікіпедіїї. Але все ж це не надто далеко від оригіналу

Отже тепер рецепт:
1 кг домашнього сиру перетираємо через сито для борошна, щоб не було грудочок, лодаємо чайну ложку солі, перець червоний і чорний мелені - на кінчику ножа. Перемішуємо ложкою і викладаємо у термостійкий посуд, призначений для мікрохвильової пічки.
Тут є один ключовий момент - вологість маси, від неї залежить кінцева густина продукту, це дуже важливо. Справа в тому, що зменшити вологість кінцевого продукту ми зможемо шляхом додаткового уварювання маси, а от якщо вологи буде замало - тоді вмокнути хліб у фондю у нас не вийде, таке густе фондю можна буде тільки намазувати на хліб, тобто це не буде так ритуально смачно. Тому сирна маса повинна мати на самому початку достатню вологість, як це оцінити і передати точно словами не знаю, маса по консистенції повинна бути подібна до чогось середнього між варенням і джемом (може це повидло?)
Значить вклали масу у термопосуд, тепер "солимо" содою - чверть чайної ложки буде достатньо. Наголошую : не кидаємо соду з ложки у масу, а старанно розпорошуємо цю кількість соди по масі, ретельно при тому перемішуючи її ложкою. Грудочок соди не повинно бути, сода погано розмішується з грудочок, потім буде псувати смак сиру.
"Посолили" содою, витримали 3-4 хв для реакції соди, ще раз перемішали і у мікрохвильову піч.
Нагрів 100% 3-4 хв, слідкувати за сирною піною, щоб не вилізла з посуду. 1-2 хвилини мішаємо ложкою (маса буде дуже ріденькою), розтираємо грудки сиру, якщо трапляться і вмикаємо черговий нагрів на 2-3 хв. Так 4-5 разів, в перервах оцінюючи густину маси, з кожним наступним нагрівом вона ставатиме густішою і тягучою. Коли маса грітиметься, ми оцінюємо густину охололої маси на ложці, якою ми помішували масу. Охолола маса повинна мати густину меду. Якщо вже ми отримали таку густину сирної маси - вимикаємо нагрів, ще раз перемішуємо сир і чекаємо, поки посуд з фондю охолоне.
Це буде наш холодний фондю.
Якщо хочете традиційний гарячий - прийдеться його перед вживанням розігріти в мікрохвильовій.

Ось так такий чудовий пристрій як домашня мікрохвильова пічка дарує нам справжню альпійську страву з повним швейцарським смаком, але без традиційної рутини з приготуванням (не пригорить!)
Вибачайте за багато буквів.

Смачного!

 

Лист фольги - не кольцо. Карандаш - не кольцо. А искрят весело. Ложку не хочется даже пробовать.

 

Всё-равно я не буду железяки в печку совать.

 

і не треба. В моїй пічці стоїть вмонтований зовнішній ТЕН, ну ніби в метал в духовці. Суттєво нагрівається при роботі пічки, але не до червоного кольору. Скоріше всього він "не стягує" на себе всієї енергії, яка випромінюється у камеру.

Краще візьміть термопосуд не металевий, десь на 2 літри, з кришкою. Наріжте в нього до половини об'єму кубиками гарбуз (кубики до 1 см ребро), скропіть все це соком одного лимону, дайте постояти годинку, щоб гарбуз вибрав цей сік, всипте до цього нарізаного і скропленого лимоном гарбуза 200 грам цукру (1 склянка), трохи кориці (якщо любите), помішайте і покладіть варитися у мікрохвильову. За 60-75 хв матимете 600-700 мл прекрасного варення з гарбуза.
Вживати варення намазуючи на білий хліб (у мене своєї випічки, замішаний на домашньому сирі) і з солодким (можна пареним) молоком.

Смачного!