Мыкола Джеря 21 ч · Однажди зімой, коли у мене ще було начальство, одправило мене це начальство у командіровку. Їдь, кажуть, чорті-куда, пиши там протоколи і без протоколів не вертайся. Та, кажу я начальству, завтра ж новий год. Хто іде протів начальства, той іде протів бога, запевнило мене начальство і строго так добавило:"Їдь, тобі сказано!". Spoiler А їхать нада було в приграничний з Білоруссю район. Там кругом ліс, живуть старовєри, елєктрічество счітається от лукавого і посєму його там нема. Виїзжать нада вечором, шоб утром писать прокляті протоколи. Вопшем, виїхав. В "Ікарусі" було тепло і темно. Народ дрімає, а я рішив кудись там позвонить. Достав тіліфон, набрав і балакаю. Тут хтось у темноті з заднього сідєнія мене трога за плече і так ненавязчиво, но строго каже: - Положи трубку і не балакай. - Чого вдруг? - питаю в темноту. - Ти мене облучаєш, - каже голос, - положи трубку, гад. І раптом, з разних місць автобусу начали роздаваться в темноті голоса: "Хай перестане звонить", "Заберіть у нього тіліфон", "Не смєй тут радіацію распространять". А один женській голос даже добавив:"Давайте його висадим десь у лісі. Він врєдітєль". Капєц, думаю, дочитався Стівена Кінга. Окєй, кажу, всьо-всьо друзья, я більше не буду. Січас, думаю, вбивать будуть всім автобусом. Голоса ще трохі погуділи і знову стало тихо. "Єтот автобус в огнє." подумав я. Шось було в цьому "Ікарусі" странне і непонятно, але шо, я понять не міг. Дальше собитія начали пріобретать всьо болєє сюрреалістічєскі форми. Автобус під'їав до желєзнодорожнього переїзду і зупинився, як того требують правила ПДД. - Он поїзд іде, - раптом сказав якійсь голос в темноті голосно і тривожно. - Точно, - підтвердив другій пасажир у темноті, - товарняк! - Дивіться, почта горить! - сказав третій голос вобше непонятно до чого. Я вилупився у вікно, однак ніякого поїзда і близько не було. Почта тоже не горіла, бо кругом був ліс. Водітєль начав рух. - Стой, водітєль!, - заволала якась баба на весь салон, - стой душогуб!!! І тут весь автобус став страшно орать благім матом требуя водітєля не кідать їх под поїзд. Я похолов, не в силах понять, шо проісходить. Поїзда точно не було. - Ану тішина, я сказав!!! - раптом гаркнув водітєль і голоса відразу замовкли. Два послєдніх часа в автобусі була гробова тішина. Водітєль спокойно їхав, курив у вікно, а я ждав, коли вже покіну жуткій автобус. На остановці мене стрічав колєга. Я вийшов і зразу же вмився холодним снігом. - Як доїхав? - питає. - Та, нармально, - кажу. А шо я йому розкажу? Такє внятно розказать всьо равно не получиться. - Шизобусом приїхав?, - раптом пита колєга. - Шо? - кажу. - Ну, в автобусі нічого странного не було? - питає. - Та як сказать, - неувєрєнно отвічаю. - Це вечірній рейс, якій везе псіхів на больнічку з города, - каже колєга, - санітари группу везуть обично. - А де у вас тут можна січас випить? - питаю. - Пошлі, покажу, - каже, - та, не переживай ти дуже. Такій колись був у мене новий год з повним автобусом псіхів.
Маленький мальчик гуляет с папой по зоопарку и видит зебру. — Папа, смотри лошадь мелированная! — Это твоя мама лошадь мелированная, а это, сынок, зебра...
— Софа, ты ищешь нового мужчину, не расставшись с предыдущим?! — Хаечка, когда ты идёшь в магазин за новой обувью, так ты шо, идёшь босиком?
- Помоги мне, Господи! Есть таки нечего, жить не на что, ни копейки в кармане. Голос с неба: - Ну не ври таки, Изя! - Шо, доллары менять?
А лисички взяли спички, к морю синему пошли, море синее зажгли. Долго-долго крокодил море синее тушил. Пирогами и блинами и сушеными грибами... Мой вопрос тупой и плоский: — Что курил Корней Чуковский? ))))
Циля вернулась с Привоза и спрашивает у мужа: - Яша, узнала про тебя новости... И только одно хочу знать. Вот шо ты делаешь с проституткой оставшиеся 57 минут?!
