Шановні колеги! Запрошую всіх дописувачів до теми "Гайд-парк", де можна вільно спілкуватися на всі теми, без ніяких обмежень, як і започатковано в її анонсі. *** За пределами Англии Гайд-парк известен прежде всего тем, что тут находится Speakers' Corner, где традиционно оттачивают свое красноречие разного рода ораторы и проповедники. Поэтому Гайд-парк стал синонимом места, где можно свободно провозглашать и отстаивать любые идеи. (Википедия.) Тема предполагает широкую дискуссию о событиях в Украине, в мире, о культуре, вере, достижениях науки и техники, о нашем прошлом, настоящем и будущем, что подразумевает широкий спектр дискуссии. Приветствуется разносторонний подход к теме, юмор, объективность. Отрицается мат, оскорбления, нетерпимость к собеседнику. Свободная трибуна для каждого Оратора - ветка "Гайд-Парк". Тема тут: https://krainamaystriv.com/threads/20155/ *** P.S. Не можу позбавитися певного дежа-вю. Колись таке вже було, нє?
Неотвратимость наказания (шо ето?) мало что решает. Для искоренения недостатков должна быть изменена сама система - настолько, дабы негодяйство стало физически невозможным.
Як це? Обов'язково слід починати саме з класифікацій та кваліфікацій. Інакше не вийде знайти рішення. Бува навіть, поки прокласифікуєш все, то вже й робити нічого не треба, бо рішення там було. Вона порушила інструкції касира. Якщо касир діє за інструкцією, в нього неможливо непомітно поцупити з каси значну суму. Вона вже була в системі. Давно. Коли недослухала, недовчила, не дішла-не доробила.. Крадіжки з "оборудками" - це "дістрофічна" адаптація. Коли в людини не вистачає розуму, терплячки, зосередженості.. до нормальної, звичайної, системно-структурної діяльності, а якось жити та виживати хочеться, те, на що не стало голови, доробляється сракою. Не красти - значно вигідніший метод. За вкладань такої ж кількості зусиль, результат отримується більший, і все це позбавлено зайвого стресу, болісних діхотомій, дисонансів, і ще цілої купи вавок в голові. Клептократія - наслідок дибілізації, наслідок культу героїзації малої компетенції. Культ праці, навідміну від культу результату - ще одна ознака совкового менталітету.
Я сумніваюсь, що там всі мають таке розуміння. Навряд чи там не крадуть, нема дебілів, і ніхто не потрапляє у зручну пастку "простого народа" - все життя просто по простому вкалуєш, особливо не напружуючись, а за те, думаєш ніби маєш статус св'ященої жвачної худоби з окремими особливими привілеями. Тобто за так. Тільки за те, що ти є. І в інші пастки потрапляють напевно. Типу, що ти можеш мати якісь привілеї із статусами, якщо ти професор, міністр, маєш всю землю району, або більше всіх продаєш цементу. Інша мабуть справа, що ті люди там не мають значного впливу, вони мало що вирішують, до них не прислухаються, вони не користуються повагою. Бо там панують інші "культи".
Наталка Діденко 5 мин. · Киев · На роботу треба ходити. Бо якщо ви не ходите на роботу, то ви - ледащо. Ну, можна їздити, звичайно, і ледащо також різних масштабів та розмірів буває. Але все одно, якщо ви на роботу не ходите, натурально, то й працювать ви не працюєте. І навіть якщо ви мільйон разів розказували і пояснювали своїм старшим родичам чи знайомим, що, перебуваючи фізично вдома, можна так навкалуватись, що й шахтар не позаздрить, все одно будуть хитати головою якось знехотя і явно недовірливо, погоджуючись з таким варіантом чисто із родинних почуттів. Хто це працює в піжамі чи з котом на столі, чи бігаючи на кухню помішати варення, чи не в костюмі чи блузці, без перерви обідньої, без години 'пік', чи до четвертої ранку, що це за робота, коли всі нормальні люди дивляться з 19 години новини по тєлєвізору, а ти лише починаєш працювати, Ти будеш розказувати спочатку детально, спокійно і з усмішкою, іншим разом вже скорочено, потім дратуватися, потім казати - та вдома можна ще й не так втомитися. Далі, коли тобі хтось дзвонить з родичів і питає, чи ти на роботі, ти кажеш - ага, працюю, а тоді вони питають - а що то за шум, ніби кіт нявкає, ти кажеш - ага, то ж Апельмон, і тоді ти знову чуєш - а! так ти не на роботі? І ти шукаєш найближчого стовпчика, щоб погризти його від власної слабкості переконань і від злості. Я вже давно не сперечаюсь з цього приводу, не доводжу нічого і навіть не дратуюсь. Я лагідно завжди реагую, як на на анекдот про синоптиків, і кажу, що я не на роботі, я вдома. І тоді ті, що мене запитують, полегшено кажуть 'а-а-а', вони раді, що хоч хтось відпочиває, а не змушений йти на ту осоружну роботу.
Завжди є аномальні, непідвладні розуму ситуації з поцупленими грошима православних мирян. У банку "Пєрєсвєт", що крутив гроші РПЦ, нечиста сила поробила таке, шо піпець.
