Для мене, школяра, це був самий романтичний час печеної картоплі та шматочків сала, засмажених на гілочці на палаючому до пізнього вечора бадиллі.
Второй Босфор: зачем Эрдогану еще один канал в Черное море 27 сентября 2016 «Сумасшедший» проект Эрдогана – канал в обход Босфора – приобретает реальные черты. Завершено ТЭО, а тендер планируется провести к концу текущего года. Несмотря на экономическую нецелесообразность, идею двигает геополитика. Спойлер В 2011 году, во время избирательной кампании, глава Турции Реджеп Эрдоган объявил о намерении реализовать несколько грандиозных инфраструктурных проектов. Самый амбициозный среди них – строительство нового судоходного канала из Черного моря в Мраморное, чтобы разгрузить Босфор и углубить фарватер прохождения судов. Этот проект сразу же окрестили «сумасшедшим» из-за дороговизны (более 10 млрд долларов) и сложностей рельефа. Тем не менее, Эрдоган упорно двигается в направлении воплощения своей мечты. В июле турецкий премьер Бинали Йылдырым заявил, что тендер по поиску подрядчика строительства «Стамбульского канала» состоится к концу текущего года. Разработка технико-экономического описания (ТЭО) проекта судоходного канала "Стамбул" была завершена еще в декабре 2015 года. При этом утверждается, что строительство канала Турция профинансирует своими собственными ресурсами. 27 июля Турция и Панама подписали соглашение о сотрудничестве для обмена опытом по вопросам управления и строительства канала. "Опыт работы Панамского канала для нас чрезвычайно важен и мы будем стараться использовать его при строительстве нашего канала", - сказал тогда министр транспорта Турции Ахмет Арслан. Тогда же он заявил, что правительство прогнозирует, что ширина Стамбульского канала составит 500 метров на поверхности и 400 у основания, а глубина достигнет 30 метров. Таким образом, танкеры угрожающие безопасности в проливе Босфор, будут в состоянии использовать новый маршрут», - отметил Арслан. Ранее также озвучивалось, что длина канала составит 43 км, а в сутки он сможет пропускать 150-160 судов. 21 сентября министр транспорта Турции, выступая на Всемирном почтовом конгрессе, пафосно заявил: «Мы говорим – пусть канал «Стамбул» живет!». На слова представителей правительства уже отреагировал рынок недвижимости. Стоимость на жилье в районе предполагаемого прохождения нового канала (западнее города Стамбул) в течении последних двух лет удвоилась. Стамбульский канал станет вызовом не только инженерной мысли, но и многим странам, которые заинтересованы в судоходстве через Босфор – в первую очередь России. Турция, построив новый пролив, может попробовать по-новому диктовать и условия пользования водными артериями. Поэтому вопросы стоимости проекта и его экономической целесообразности сейчас играют не первостепенную роль. Сейчас судоходство Босфором контролирует конвенция Монтре, тогда как судоходство Стамбульским каналом Турция сможет контролировать самостоятельно. В связи с этим особыми красками начинает играть заявление Эрдогана, сделанное им в 2012 году: «Судоходство в Босфоре будет сведено к нулю. Люди начнут заниматься там водными видами спорта, будет создана система городского транспорта, и Стамбул вернется к своим прежним дням». С точки зрения Луиса Матеуса, отраслевого аналитика швейцарской Riverlake Shipping SA, слова которого приводит Bloomberg, новый пролив позволит увеличить размерность танкеров, проходящих через турецкие проливы. В данный момент самое крупное судно, которое проходит через канал, - Suezmax, "Суэцмакс" (максимальных размеров для того, чтобы пройти египетский Суэцкий канал), в состоянии полной загрузки оно перевозит 1 млн баррелей нефти. В случае появления альтернативного канала максимальный размер судна может увеличиться до танкера класса VLCC, который примерно вдвое крупнее, чем Suezmax. "Если инфраструктура Черного моря позволит принимать такие суда - они просто поглотят все объемы нефти, вытеснив с рынка суда поменьше", - сказал Матеус. Также, по его словам, возможно сокращение времени транзита транспорта из Мраморного в Черное море. Канал планируют сдать в эксплуатацию к 2023-му году – к столетнему юбилею Турецкой республики. Впрочем, даже если действительно к концу текущего года будет проведен тендер, то более реалистичной выглядит дата в районе 2025-го года. Если не учитывать нюансы, связанные с нивелированием фактора конвенции Монтре, как гарантии свободного прохода судов, то для Украины новый канал может иметь и позитивные результаты. Это может подтолкнуть порты к увеличению глубин и позволит грузить суда с большей осадкой, что снизит логистические затраты для грузоотправителей. Снизится также время прохождения судов водами Турции. И если Украина действительно претендует на статус морских ворот Евросоюза, то канал Стамбул позволит расширить эти «ворота». Опубликовано: 24 авг. 2014 г. Kanal İstanbul 2014 - Gerçek Görüntüler Yayınlandı
Yurec Ykropov @yurecfm_ua 25 сент. Норвегія - перша країна, яка офіційно відмовилась від вирубки лісів.
How to Make a Table Saw for Kids Craft Projects Опубликовано: 24 сент. 2016 г. Build a table saw for kids to do crafting projects. This homemade table saw uses a nibbler as a cutter and cut many different types of materials for diy crafting projects. they are going to love it as soon as I get done playing with it!
Переводчик Google Translate подключили к нейросети 28.09.2016 Компания Google собирается полностью перевести сервис Google Translate на глубинное обучение. Детальное описание алгоритма нейросети опубликовано на arXiv.org. По предварительным оценкам Google, нейросеть обеспечивает гораздо лучшее качество перевода, чем обычные статистические методы. Её уже опробовали в сложнейшей языковой паре английский⟷китайский, и нейросеть сразу на 60% снизила количество ошибок перевода. Результат впечатляет. Другие языковые пары подключат к нейросети в течение ближайших нескольких месяцев. ...
Предлагаю грунт вынутый из стамбульского канала отвозить и насыпать в керченский пролив. Так один долпайёп поможет другому.
Зелена енергетика пішла по судах. Чи варто Україні копіювати новий тренд ЄС 29 вересня 2016 Ми звикли сприймати ЄС як лідера зеленої енергетики. Європейські країни повільно, але впевнено замінюють джерела енергії на користь поновлюваних. Однак незабаром ситуація може змінитися. Річ у тім, що ідея зеленої енергетики почала втрачати прихильників в Європейському Союзі. Пояснення вкрай банальне – гроші. Спойлер Щоб зрозуміти причини цього, варто нагадати, що основна ідея, що лежить в основі підвищеного зеленого тарифу, дуже проста – знизити витрати входження на ринок (сонячна і вітроенергетика вимагають великих витрат при початку виробництва енергії) і стимулювати інвестування в зелену генерацію. За останні 20 років в тій чи іншій формі зелені тарифи запровадили в себе понад 45 країн. В Європі першою була Німеччина (1991 рік), за нею – Швейцарія (1992) та Італія (1993). Україна вступила в зелений клуб у 2008 році. Спочатку це призвело до помітних позитивних результатів. Німеччина, далеко не найсонячніша країна в світі, стала світовим лідером у сонячної генерації. На сьогодні Німеччина виробляє близько 18% всієї "зеленої" електроенергії в ЄС, одразу за нею йде Італія (близько 12%). Загалом же в ЄС близько третини всієї енергії отримують з відновлюваних джерел. Однак слідом за першим захопленням прийшло і перше охолодження. Причина цього проста – енергія з відновлюваних джерел передбачувано виявилася дуже дорогою. Більше того, закон наказував енергетичним компаніям укладати договори на поставку зеленої електроенергії на тривалий термін, до 20 років, з фіксацією ціни на момент укладання договору. Як наслідок, у Німеччині за контрактами 5-10-річної давнини сонячна енергія продовжує викуповуватися по 45-50 центів за кіловат, тоді як сьогодні ціна сонячного кіловата в Німеччині ледь досягає 12 центів. Навіть якщо сьогодні держава і схаменеться, радикально знизивши зелені тарифи на майбутнє і обмеживши обсяг генерації, це матиме не такий вже й сильний ефект – у Німеччині, наприклад, значна частина зеленої генерації введена в 2010-2013 роках, а це означає, що за старими високими тарифами енергію доведеться сплачувати ще як мінімум 15 років. Зрозуміло, що для європейських урядів дуже велика спокуса – змінити чи скасувати правило про фіксування ціни на 20 років заднім числом, тим самим радикально знизивши навантаження на покупців енергії. Німеччина, швидше за все, на це не піде. Але в Європі є й менш стійкі економіки, які можуть бути змушені це зробити. Є м'якший варіант. Насправді, навіть якщо прибрати преференції тільки з сьогоднішнього дня, це вже радикально знизить прибутковість зелених проектів. З урахуванням того, що такі проекти, як правило, розраховувалися на багаторічну окупність, економічний ефект для їхніх власників буде не менш руйнівний. Тому тут критичного значення набуває принцип непорушності договору (або правової визначеності) і захисту прав інвестора на передбачуваність регуляторного оточення. Як і у випадку невдалого шлюбу, на початку райдужні стосунки несподівано переходять у правовий вимір. Як відомо, основним засобом захисту прав приватних інвесторів у міжнародному праві є система міжнародних договорів про захист інвестицій у поєднанні з інститутом інвестиційного арбітражу. Інвестори в інфраструктурні проекти, такі як сонячна електростанція, можуть вимагати компенсації збитків, завданих порушенням їхніх прав за договором про захист інвестицій, тобто фактично оскаржити перед міжнародним арбітражем дії держави, що негативно впливають на їхні активи. В цілому справа про зелені тарифи виглядає як класичний спір, для якого і створювався інвестиційний арбітраж: великий проект під чіткі довгострокові обіцянки держави, подальше регуляторне втручання, ясна економіка збитків. Більш того, на відміну від інших галузей економіки, де захист інвестора будується на двосторонніх угодах про захист інвестицій, енергетика в Європі регулюється Договором до Енергетичної хартії, детально розробленим інструментом, який містить цілу низку засобів захисту прав інвестора, які взагалі не були доступні за двосторонніми договорами. Тому не дивно, що спроби європейських держав знизити тиск зелених тарифів на свою економіку одразу ж викликали протидію в інвестиційному арбітражі. Проти Іспанії вже подано більше 20 арбітражних вимог, також нові справи ініційовані проти Італії та Чехії. Це найбільша серія позовів до західноєвропейських країн за всю історію існування інвестиційного арбітражу. В Іспанії уряд не пішов на перегляд тарифів заднім числом. Замість цього були внесені технічні зміни, які, тим не менш, мали ефект 10% зниження прибутковості сонячних проектів. Так, з 2010 року було запроваджено ліміт часу в межах року, протягом якого дозволялася генерація за зеленим тарифом; з 2011 року сонячні електростанції змусили платити збір за доступ до енергомережі і забезпечити установку систем запобігання стрибків напруги. Зрештою, в 2013 році Іспанія взагалі відмовилася від застосування зеленого тарифу до нових електростанцій. Ці дії уряду інвестори оскаржили, швидше за все, як порушення їхніх законних очікувань (legitimate expectations), які базувалися на обіцянках держави. Дійсно, у багатьох справах досі держава визнавалася відповідальною, якщо вона спочатку створювала, а потім порушувала очікування інвестора, в тому числі щодо регуляторного режиму або дохідності інвестицій: див. наприклад, справи El Paso v Argentina, Thunderbird v Mexico, Waste Management v Mexico, Saluka v Czech Republic та інші. Поки що розгляд переважної більшості справ за зеленим тарифом не завершено, і позиція інвестиційних трибуналів щодо законності змін зеленого режиму невідома. Яке значення це має для України? Україна в питанні зеленого тарифу перебуває зараз швидше на стадії невдоволення. Законодавчо тариф був прив'язаний до євро, але радикальна девальвація української валюти призвела до того, що НКРЕ з великим небажанням офіційно переглядала тариф відповідно до курсу євро. У 2014-2015 роках мали місце великі затримки з перерахуванням тарифу, або перерахунок проводився одночасно з його зниженням з посиланням на надзвичайні заходи в енергетиці. Зараз все частіше лунають пропозиції про радикальне зниження "зеленого" тарифу. Яскравим прикладом є законопроект № 5129, що передбачає велике зниження тарифів для сонячних електростанцій, ще й фактично зі зворотною силою – тобто він поширюватиметься і на станції, вже введені в експлуатацію. Ухвалення подібних рішень небезпечне з точки зору можливих інвестиційних позовів проти держави. Так само, як і Іспанія, Україна є повноправним учасником Договору до Енергетичної хартії і несе ті ж зобов'язання перед іноземними інвесторами, в тому числі і щодо стабільності законодавства та захисту законних очікувань інвесторів. Міжнародне право, в свою чергу, вкрай негативно ставиться до змін правил заднім числом, особливо якщо держава спочатку обіцяла їх довгострокову стабільність, а причина змін банально фінансова. У результаті не можна виключити, що економічний ефект від неправомірного зниження зеленого тарифу компенсується програшем України у низці справ інвестиційного арбітражу.
