Система освіти, виховання

Вы не встречали случаев, когда в благополучных семьях выростали негодяи? Считаете, семья - единственный воспитатель?

Мы были совсем другие, чем теперь они. Забудьте про уроки своего детства.

А теперь ходят. Вы плохо знаете современных детей. Канал ICTV на следующей неделе (с 21 марта) в передаче "Секретный фронт" обещает рассказать. Возможно, в субботу 19 марта в 9:50.

1.Кто заставляет половину страны учить чужой язык, способствует ее делению.
2.Всегда считал, что не стоит в одной стране жить людям с сильно разными взглядами. Пусть лучше страна будет меньше, но люди одинаковее. Скажем, как в Эстонии. Пусть Галичина будет Украина, а остальное - не Украина.
--- добавлено: 16 бер 2016 у 22:02 ---

Вы не встречали случаев, когда в благополучных семьях выростали негодяи? Считаете, семья - единственный воспитатель?

Мы были совсем другие, чем теперь они. Забудьте про уроки своего детства.

А теперь ходят. Вы плохо знаете современных детей. Канал ICTV на следующей неделе (с 21 марта) в передаче "Секретный фронт" обещает рассказать. Возможно, в субботу 19 марта в 9:50.

1.Кто заставляет половину страны учить чужой язык, способствует ее делению.
2.Всегда считал, что не стоит в одной стране жить людям с сильно разными взглядами. Пусть лучше страна будет меньше, но люди одинаковее. Скажем, как в Эстонии. Пусть Галичина будет Украина, а остальное - не Украина.

 

"@ Пусть Галичина будет Украина, а остальное - не Украина."


Уй яка дрімуча українофобна вата ! Росія ---- там ! Кроком руш на москалофашистскі ресурси гни**о путлєрюгендська !
...
Коллеги а багато в Києві такого неподобства ? В відсотках ?
--- добавлено: 16 бер 2016 у 22:59 ---
"Олена Білозерська
ХВИЛИНКА РУСОФОБІЇ
Думаю, ні для кого не секрет, що серед наших опонентів є певний відсоток ідейних. Тобто, крім зазомбованих ідіотів, які вірять у розіп'ятих у...кропами снігурів, є ще свідомі, ідейні вороги.

Дуже корисно іноді читати їхні сторінки. Доторкнутися до чужої правди - народити формулу.

Одна така ідейна ватниця живе у Донецьку. Вона пише:

"Дурак только не понимал два года назад, что нам под ОГА намахают флагАми Приднестровье на дому. Уж к этому я точно была готова и не истерю. Снова таки: могло быть хуже. А чего я жду от будущего, чего хочу - вы знаете. Чтобы победили, искоренили русофобию в местах моего компактного проживания. И присоединили к этому месту Полтаву, Одессу, Харьков, Киев - с тем-же результатом. Все снова вместе и ноль русофобии. Снова называться рускими. Вот чего я хочу.
...Вот мои итоги за два года. Потеряно всё материальное. Машина сыпется, компьютер, мебель даже. Но это быт. Жрачка. И теперь я верю, что люди не дадут пропасть, вокруг ЛЮДИ. Не так страшно. Точнее даже: НЕ СТРАШНО. Вот главный итог этих двух лет. Или даже так: понимаю, что признать себя руской - это подписаться на нелёгкую судьбу, но не страшно. Страшно стать неруской".

Перша думка після такого, звичайно - вони що, хворі на голову? Яка русофобія? Хто їм, Господи, не давав бути росіянами (євреями/поляками/греками/ким завгодно)?
Їм забороняли розмовляти російською? Читати Пушкіна? Міняли їхнім дітям прізвища з -ов на -ко?
Навколо все російською. ВСЕ! Газету чи книжку українською - спробуй іще знайди. Та що там казати про Донецьк - у Києві так само.
З екранів - російські серіали. По радіо - російська попса.

Що відібрали у цих нещасних "рускіх" - настільки важливе, що за це не шкода терпіти холод, голод і злидні, ризикувати життям, щодня жити у страху, що хтось із твоїх близьких загине (у неї ж по-любому хтось з чоловіків у родині воює)?
Чому, врешті-решт, інші нації, які проживають в Україні, ні на що подібне не скаржаться?

А друга думка була - я зрозуміла.
Зрозуміла, за що вони готові вбивати нас і вмирати самі.

ВОНИ ХОЧУТЬ БУТИ ТИТУЛЬНОЮ НАЦІЄЮ. Всюди, де у них це вийде. Крапка.

А це взагалі єдине, чого не можна в Україні неукраїнцям. Йдеться тут не про національність при народженні (етнічного росіянина, який вважає себе українцем, ніхто від українців не відрізнить) - йдеться про світогляд.
Можна жити в Україні і відчувати себе росіянином, поляком чи євреєм. Але тоді ти - національна меншина. З усіма правами, але - меншина. Ти відчуватимеш себе так всюди. Крім, відповідно, Росії, Польщі, Ізраїлю.

Практично в усіх країнах світу проживають євреї. Що роблять ті з них, в душі у кого живе бажання не бути національною меншиною, а належати до титульної нації?
Правильно. Їдуть в Ізраїль. Решта спокійно собі живуть, де й жили, ходять до синагоги і печуть мацу, якщо їм це подобається.

Напів-, на чверть і мало не на одну десяту поляки, що бажають бути частиною титульної польської нації, оформлюють "Карту поляка" і їдуть на свою історичну батьківщину. Це нормально. Українці, які хочуть належати до титульної нації, живуть в Україні.

А ці ж не хочуть ні бути меншиною, ні їхати до Росії. Вони хочуть бути "титульними" тут, у нас.
Навіщо?
Бо там, де вони титульна нація - там Росія.

ВОНИ ВІДЧУВАЮТЬ СЕБЕ ПІДДАНИМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Яка може існувати тільки в кордонах 1917 року.
Їм не потрібна ні російська мова, ні навіть держава Росія. Їм потрібна велич Імперії. Неможливо побудувати Тисячолітній Рейх у кордонах 1937 року. Неможливо відродити Російську імперію у кордонах 1991 року.

Існування цієї імперії несумісне з існуванням держави Україна. Або ми - або вони. Тому, і саме тому цей конфлікт не має іншого, крім силового, військового вирішення. Політичні й дипломатичні методи - лише допоміжні.

Їм не можна зробити поступки, з ними не можна домовитись. Вони не наші співгромадяни, яким щось у державі не подобається (що звичайна, в принципі, річ). Вони піддані іншої держави, саме існування якої можливе лише за умов неіснування нашої. Ми навіть не вороги (іноді і з ворогом можна домовитись) - ми гірше: КОНКУРЕНТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОДНІЙ ГЕОПОЛІТИЧНІЙ НІШІ. Так, як вони ненавидять нас - можна ненавидіти лише конкурентів, бо ворогів поважають.

Іхній світогляд, як і наш, має право на існування. Але він несумісний з нашим світоглядом.

"Чужий", монстр із фільму, який бігав по космічному кораблю і всіх убивав - робив це тільки тому, що хотів жерти. Він був абсолютно правий, але його інтерес був несумісний з інтересами людей. І оскільки він і люди опинилися на одній території, хтось когось мав знищити.

Кажу, підкреслюю, лише про ідейних, про пасіонаріїв, а не про обивателів - зомбі-продукт Кісельова, якому все пофіг, аби тільки ковбаса дешева була. (Фраза, яку при цитуванні мого тексту "пропустять" усі ватні ЗМІ smile emoticon.

Ці ідейні конкуренти мають бути або знищені (ті, що зі зброєю), або вигнані за поребрик (решта).

Має залишитись тільки один (с)
‪#‎вата"

 

Только шизофреники могут видеть нищення всього українського. В языковой политике вы ничем не лучше коммунистов - такие же любители тоталитаризма. Украинский язык не исчезнет, он получит то, что заслужит.

Если Россия придет в Киев, она получит то же, что и вы, если захотите сделать украинский единственным. Хотите гражданской войны в Киеве? Вам мало Галичины? Забагато на себе берете, галичанські патріоти України!
Давайте делить Украину мирно, пока не поздно.

 

ПНХ сепар террорист нещасний - гоу гоме в свої болота заср*ні нерусь шовіністф*шист путлєрюгенд !

ps




Бойкот російської попси

 

Нормальные страны делятся мирно - скажем, как Чехия со Словакией, и никто никого не обзывает сепаратистом. Ненормальные делятся с войной, как Молдавия и Югославия. Или не желающие делиться побеждают желающих, как в США.

 

Перевезите меня. Готов жить в любой стране с индексом демократии
( https://ru.wikipedia.org/wiki/Индекс_демократии )
существенно высшим, чем в Украине. Другой вопрос, нужен ли я в этих странах.
Наверно, нужно прекращать дурные базарные разговоры, кто где должен жить. Пора спрашивать, кто с кем хочет жить.
Юрий Андрухович еще в 2010г. говорил:"Надо дать возможность Крыму и Донбассу отделиться"
http://korrespondent.net/ukraine/po...o-dat-vozmozhnost-krymu-i-donbassu-otdelitsya
Не захотели дать - получили отделение с войной.

 

http://od-news.com/2016/03/18/marushevskaya-odesskuyu-tamozhnyu-sejchas-koshmaryat/

 

@elalex, це Ви з якого Києва, того що під КалугаЙ?

 

"Ігнорувати російську культуру!

Я – за тотальне ігнорування російської літератури – і “високої”, і низької.
Адже, читаючи Льва Толстого, ми в цей час відкладаємо убік твори Лесі Українки.
Читаючи Лермонтова, ми в цю мить відмовляємо собі в щасті пізнати творчість Олени Теліги. ...
Гортаючи томики імперського поета Пушкіна, ми залишаємо на потім геніального поета-бранця Василя Стуса.
Цей ряд безкінечний, адже за майже чверть століття існування нашої держави відкрилися океанічні глибини української культури, невідомої нам. Життя не вистачить пізнати їх.
Отож розриваймо павутиння московщення і горнімося до свого!
Пізнаваймо рідне і дороге!
Життєвого часу так мало!

Роман КОВАЛЬ,
письменник, громадський діяч, редактор газети «Незборима нація», голова історичного клубу «Холодний Яр».
з передмови до книжки «Крізь павутиння змосковщення»

See More


"