На тот момент под рукой не оказалось картинки... У меня приспособа для плашек от 20-ти до 38 мм самодельная, попробовал представить себе конструкцию, позволяющую на её направляющюю, насадить железяку с конусом В10 для 6-ти мм св. патрона (я так понимаю. что "тонкими", именно для такого). Несуразная и нетехнологичная в изготовлении конструкция у меня вырисовывается. (Но я токарь начинающий, могу ошибаться). Вот такая намного гораздее-не "съедает" межцентровое расстояние и позволяет весьма просто изготовить детали с макс. возможной точностью (с одной установки, для КМ2 расточной головкой в шпинделе расточить соосное отверстие в конусе и т.д). Могу подробнее. но и так понятно, думаю... С маслом дружит только бензостойкий паронит (марки ПМБхх), а асбест, в его составе. хоть и слабый, но абразив. (Паронит предназначен для "неподвижных соединений") Обычно, для устранения зазора между бронз. втулками и ст. деталями использовали фибру (картон, обработанный хл. кальцием, если по-памяти не ошибаюсь). А вообще. есть инструмент. называемый "цековка", для придания перпендикулярности плоскости торца оси отверстия.
Я міркував зробити простіше - проточити патрон для свердл з тильної сторони під посадочний діаметр того різбонарізного приладу . Тобто щоби патрон тильною частиною вкладався як плашка в той прилад. Так щоби подавати і відчувати свердло рукою, без ричага. Пароніт звичайно потрібен маслостійкій. Бензостійкого в нас не зустрічав. Щодо цековкі - вона не підходить в тому місті, бо потребуе обертання на 360 градусів. В той час як наявний сектор для вирівнювання під фланцем бронзової втулкі складає лише 90. Там потрібна фреза із базуванням фартуха на фрезерному столі фрезерного верстату. Тобто дана операція мала виконуватись при виробництві верстату в далекому 1984 році.
Вопрос в требуемой точности. Так-то мне совершенно все равно кто и как чего делает. Но вузовские курсы сопромата с деталями машин и позднее учебники (типа Решетова) портят характер... Невозможно практически получить точную центровку на цилиндрической поверхности. вместо этого "велосипеда" давно используют конус. И еще из практики, девайс, вроде мной приведенного чертежа, ваяется за пару вечеров (если с ручками и прочим), а просто конус с отверстием и подвижный шпиндель с конусом под патрон, дык за один. Но точность получается много больше. чем от сторонней приблуды с проточенным (относительно какой базы?) патроном. Второе, не бывает отдельно "масло-" (минеральное) и "бензо-" стойких резин, ибо отличие этих составляющих нефти по химсоставу только в длине углеводородных цепочек. а по физ. параметрам в температуре испарения. И паронит обозначается как "ПМБхх" (ПаронитМаслоБензостойкой. хх-цифирки могут присутствовать). А чего могут понарассказывать манагеры-продаваны...
Вертаючись до теми градусного диску з 57 посту , необхідно було якось фіксувати шпіндєль при зміні поділкі диску. Між станіною і патроном напрошувалося встановити якісь прилад, який би стопорив шпіндєль. Трохі токарних робіт, трохі зварювальних і фарби , ось воно: В сборі: На верстаті: Натиснувши на дерев"яне руків"я можна змінити кут за поділками диска. Відпушене руків"я блокує обертання шпіндєля. Прилад міцно закріплюеться на верстаті власною струбциною. Ділильний диск і його поділкі тепер краще помітні на білому фоні корпуса гітари:
Практика показала недолік даного приладу. Потрібно добавити струбціну на інший бік, щоби притиснути даний край до вертату: От власне це сьогодні і було зроблено.
Отже струбцина... Хотілося щоби струбцина фіксувала прилад лише затягуванням гвинта, без того щоби ловити і встановлювати лапку струбцини. Бо лапка оберталася на гвинті вільно. Тому довелося вбудувати штрижень до струбцини, що він не дає ій обертатись: Тепер прилад щільно притиснутий до верстату. Тепер я зрозумів чому всі так цінують польскі прецизійні патрони. Пськовмаш це трійло рідкісне, але користь в тому що його псувати не шкода. Заторцював зворотні кулачкі і проточив поясок планшайби, бо було биття 10 соток. А далі я вирішив виготовити новий ключ для пськовського патрона, бо наявний закороткій.
Такой способ фиксации для легких работ может и сгодится, но по моим опытам со сверлильным шпинделем в резцедержке, крайне ненадежный. Стопор шестерни шпинделя решает все проблемы или заводской делительный диск с отверстиями и фиксатором.
Так це все для легкіх робіт. За звичай потрібно нанести розмітку через 120 або 90 градусів на циліндричну деталь. Щодо важчіх робіт як то - прорізання зубців шестерен , то я наврят чи наважуся. Бо радіально-упорні підшипникі в шніднєлю в мене 2 класу і мені іх шкода. Ті підшипникі коштовні і дуже рідко зустрічаються. Згідно класифікатора - 2 клас підшипників є зверхприцезійним.
Это понятно, как и сама проблема. (Я распечатал на самоклейке градусную шкалу диам 140 мм, тоже в проекте на хвост шпинделя повесить) Легкие, дело такое, например просверлить отверстие в диске на большом расстоянии от центра. При несимметричности сверла, появится момент, поворачивающий диск. А усилия при нештатной ситуации могут быть значительные. Вот мой пример проигнорировать учебник-надо было укоротить конус на оправке, ес-но на такой длине от кулачков, отрезной резец поднырнул под деталь: ЗЫ. Ваш станок покрепче будет, такой вылет резца, как на последнем Вашем фото, для моего только чего мягкое точить...
Сам шпіндель трохі м'ягший ніж у верстатів ТВШ-2/3, а супорт з фартухом є тяжчі і ширші ніж у ТВ серії. Я читав що для покращення жорсткості шпінделя практикують проклеювання єпоксідними клеями різби шпінделя і планшайби. Але як то мені зробити якщо часом треба змінювати прилади на шпіндєлю?
