Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

кому потрібні лідери? лише самому собі, щоб відчути свою силу і владу.
В світі все вирішує народ. Тільки проблема в тому, що занадто той народ піддається маніпулюванню.

 

да є таке, поки кожен не візьме на себе відповідальність за свое життя, доти буде це маніполювання....Якщо людина шукає винувадця своїх бід на стороні, то такою людиною дуже легко маніполювати.

 

Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

?

Є такий підхід до самооцінки:-потрібно себе любити. Я хотів би трішки не погодитись, потрібно самокритично себе оцінювати. Якщо ти розумієш, що встругнув дурницю, потрібно признати це і виправити. Особи які себе дуже люблять- рідко так поступають, бо в них розвивається комплекс непогрішимості.
На рахунок достойного життя- все відносно. Для мене зараз цінні відносні свобода і спокій.

З Вашого вислову я роблю висновок, що в світі все вирішує той хто маніпулює народом.

Тут теж я би допустив, що деколи варто пошукати винуватців і на стороні.
А якщо хтось думає , що ним мало маніпулюють... будьте самокритичні.

 

Хорошо написано.

http://life.pravda.com.ua/columns/2012/10/1/113008/

 

Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Черговий раз ризикую висловити непопулярну думку. Я людяність розумію,
як здатність співчувати та допомагати оточуючим без очікування зворотньої плати.
В статті по зсилці мешканці лише терплять одне одного. Представте , що так було-би в сім”ї...жах.

 

Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Так в багатьох випадках і є, але це дуже морально важко і неприємно усвідомлювати, що до тебе відносяться тільки, як до тимчасово (до твоєї "поломки") необхідної речі. Як тільки ти стаєш непотрібен тебе просто викидають на смітник, щоб не займав життєвий простір.
Проте я надіюся і вірю, що більшість людей міняються в іншу сторону, в сторону де слово "людяність" розуміють приблизно як і я.

 

Re: Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Илья Гут, я живу в селе. Все персонажи этой зарисовки живут рядом. Есть тетя Нина, которая заходит утром поздороваться, чтобы вечером зайти и взять то, что понравилось утром, и она тоже ухаживает за стариками всей улицы. Есть Саша, который в любое время года и дня или ночи вытянет твою машину из грязи. Есть Зинаида Григорьевна, она не заходит ко мне, но всегда передает через моего работника Виталика мне то, что у меня не растет. Есть Нуриевич, на все руки мастер, все зовут при необходимости. Его жена, тетя Алла может говорить часами. Если мне грустно, иду к ней. Любому можно позвонить и попросить привезти из города лекарства или продукты или выпивку, если ждешь неожиданных гостей. Я время от времени кидаю шланг через дорогу и набираю днепровскую воду для полива в бочку Зинаиде Григорьевне. Виталик привозит ей хлеб из магазина. И так далее. Только ценность каждого не в том, что он делает для других, а в том, что мы друг у друга есть. Люди уходят из жизни, но остаются в воспоминаниях. Помним Яковлевича, недавно ушедшего старейшину нашей улицы. Как он приходил к нам на стройку и плакал от радости, что мы будем здесь жить, что улица будет развиваться, как благодарил нас за то, что мы выбрали это место. Помним Михал Ивановича и все его байки пересказываем. Однажды, мы что-то копали вдоль улицы, разрешения не брали. Приехали связисты нам в помощь, сказали, что без разрешения не будут начинать. Так мы выдали Михал Иваныча за бывшего министра связи СССР, сказали, что все будет хорошо и люди стали работать. А он ходил вдоль улицы в меховой жилетке, ушанке, валенках с умным видом. Бывший таксист, замечательный человек.
Возвращаюсь к тете Нине, которая все подряд тащит. Однажды она потянула у меня дубовую дверь. Взяла на спину и тянет. Но в калитке застряла. Сторож догнал, спрашивает, что она делает, она говорит: мне надо. Он говорит, что ему тоже надо, чтоб несла назад, она плюнула, дверь скинула и ушла. Мужики вдвоем еле назад эту дверь дотащили. Зачем нужна тетя Нина? Может, чтобы о ней разговаривать. Это самый обсуждаемый персонаж.
Человечность? Не знаю, но здесь она разлита. Здесь мало людей и каждый ценен просто тем, что он есть. Даже на кладбище. Проезжая мимо, всех, кто там лег за 10 лет нашей жизни в селе вспоминаю добрым словом. Каждый раз.

 

Відповідь: Re: Відповідь: Re: Що таке добро і зло, або як нам жити далі.

Для порівняння дам два абзаци з статті, яку ми обговорюємо:

«Одного разу сюди заїхала така сама машинка, але звідти лунало: "Голосуйте за партію…", старенька та глухенька Стася наблизилася та запитала: "Горіхи купиш, га? Бо трохи маю". Старій відповіли, що торгують іншим. "Ага. То якщо ти не купиш горіхів, завертай тоді на …" Водій адресу не перепитував, голос в старенької Стасі дзвінкий та молодий, чутно краще за церковні дзвони. Церкви тут немає.
Одне одного тут не дуже люблять, сваряться, заздрять, пліткують...

...Тому всі переважно спілкуються та ставляться одне до одного хай не з пошаною та доброзичливістю, але з усвідомленням корисності, взаємодопомоги та розумінням. Людяність – універсальна валюта, інструмент самозахисту та й просто можливість вижити. Бо в них більше нікого в цьому житті нема.»

на мій погляд два різних підходи до розуміння слова «людяність».

Людяність, на мій погляд, моральна категорія , яка мала би відрізняти людське суспільство від спілки звірів, і нічого спільного з описом відносин у статті не має.