я этот стишок в сети нашла))) а про искажение...кто его знает..не то стих историю искажает..не то история стих)) нужно будет покопаться...
Добавлено через 13 минут 58 секунд Мы бедны? Чем? Дисплей в метро и тема https://krainamaystriv.com/showthread.php?t=8181&page=2 в очередной раз сыграли со мной злую шутку - я начинаю думать. Что крайне негативно отражается на моем моральном состоянии. "Рідна земля ніколи не набридне" - зомбирует монитор в метрополитене. Сразу роем рождаются вопросы. О какой земле идет речь? О садочке Шевченко над берегом Днепра? О загаженном парке? О купленном Крещатике? А может, речь идет о продаже депутатами-бизнесменами земель Украины? Или о мыслях тех, кто ее горячо любит издалека, вне пределов? Зачем писать банальности и врать? Дети-школьники сегодня этот бред "съедят", но после - нет. Последствия непредсказуемы... Один поляк сказал мне на вокзале: "Родина не там, где ты родился. Она там, где тебе хорошо". А прочее - от лукавого...
Андрей123, Интересно... Если так рассуждать, то такой национальности как американец, в принципе, не существует. Но несмотря на свои разношерстные корни и нынешнее место проживания они гордятся своей страной.
Відповідь: Доброе утро, страна! 10 фраз, які не можна казати шефу Спойлер За своє робоче життя ви неодмінно скажете якусь дурницю чи неприємну річ вашому шефу. Рано чи пізно це спіткає всіх – кожного з різним ступенем тяжкості наслідків. Список найбільш небезпечних фраз уклав сайт askmen.com, і якщо ви змусите себе не говорити вголос хоч кілька з них – не говоріть. Цим ви зробите своєму начальнику, собі і своїй кар’єрі неоціненну послугу. 1. “Ох!..” Прихована агресія і двозначність цього зітхання поставили його на перше місце рейтингу. У відповідь на таке ви можете отримати потік звинувачень, від яких вам доведеться захищатись, навіть якщо ви не мали на увазі нічого поганого. Хоча всі ми знаємо, що значить зітхання: роздратованість, невдоволення і відчуття того, що вас навантажили понад міру. 2. “Мені за це не платять” У 99% випадків ви зробите помилку, сказавши таке. Тим більше, що ці слова належать до найпопулярніших відмовок від роботи. Найбільш вірогідною відповіддю на це може бути: “Тоді вимітайся і йди туди, де твій величезний нереалізований потенціал гідно оцінять!” Фраза “мені за це не платять” не має під собою іншої мети, крім роздратувати шефа і показати йому, що ви не хочете чогось робити. 3. “Ми так гульнули вчора…” Ви можете вихвалятися вчорашнім вечором, а тим часом шеф може шукати відповідь на питання, чому ви не встигаєте з робочим планом. Така фраза наштовхне його на думку, що вам байдуже, як позначається ваша поведінка в приватному житті на роботі, а то й більше – що у вас взагалі гальм нема. А отже, вам не довірять нічого відповідального і справді серйозного. 4. “Я додам вас у друзі на “Facebook” / “вКонтакті” Ні, не треба! Ніколи. Ваш керівник це розуміє, і його може розчарувати, що ви цього не усвідомлюєте. Така пропозиція ставить його в незручне становище. Він може виявитись досить розумним, щоб тактовно відмовити, або досить дурним, щоб погодитись. У будь-якому випадку спілкування з шефом у соціальній мережі навряд чи принесе вам купу задоволення. Це не означає, що не можна поговорити з ним на офісній вечірці, але не намагайтеся проникнути у його приватне життя. 5. “Це ж так просто!” Сказана поблажливим батьківським тоном, ця фраза може сильно зачепити керівника. Він не чує в ній, що завдання виконати просто; для нього тут звучить: “Це ж елементарно! Як можна бути таким тупим?” 6. “Я вже закінчив. Це комусь потрібно?” Чого точно не потрібно, то це ставити непотрібні запитання. Якщо керівник дав вам завдання, значить, воно важливе. Ставити під сумнів доцільність власної роботи – образа і для вас, і для начальника. 7. “Це не належить до моїх прямих робочих обов’язків” Багато справ не належать до наших прямих робочих обов’язків – переписка з друзями чи сидіння в Інтернеті, але ж ми їх робимо під час робочого дня, правда? Отже, коли шеф попросить вас про якусь додаткову дрібницю, не ставайте в позу і не заявляйте, що це не ваша робота. 8. “Це не мій клопіт” Фраза передбачає, по-перше, що є певна проблема, а по-друге, що хтось – бос чи колега – не може з нею справитися. Не варто зайвий раз підкреслювати слабкі сторони колективу. Якщо вже вас покликали, просто допоможіть. 9. “Оце й усе?” Чого б це не стосувалося: нових офісних телефонів, комп’ютерів чи кафе, де у вас буде корпоратив, – ця фраза показує шефу і співробітникам, що ви обмануті у найкращих ваших сподіваннях. Такі слова применшують зусилля, яких ваш керівник доклав, аби покращити життя колективу. 10. “Це неможливо” Типовий приклад недалекоглядного підходу до роботи, про який жоден шеф і чути не хоче. Ця фраза свідчить про дві речі: недостатні зусилля з вашого боку і байдужість до справи. Тож якщо ви поки не знаєте, як виконати завдання, краще утримайтеся від категоричних заяв. Добавлено через 4 минуты 25 секунд Найбезглуздіші податки у світі Спойлер Як відомо, під час економічної кризи держава насамперед удається до “допомоги” населення, збільшуючи або вводячи нові податки. Цей процес відбувався завжди, і деякі з таких безглуздих і навіть смішних податків представлені в цій публікації. Отож, до Вашої уваги десятка найбезглуздіших податків, хоча насправді в історії їх були сотні. Бородатий податок Цей податок був введений Петром I у 1689 році. При цьому був чіткий розподіл типів борід – купецька, боярська, селянська та інші. Селянин міг носити бороду безкоштовно тільки у себе в селі, але при в’їзді до міста платив 1 копійку. Бороданів зобов’язали ходити в спеціальному незручному сіряку із стоячим коміром, а якщо той показувався в неналежному виді, на нього накладали штраф, причому за кожну появу окремий! Неспроможних посилали на каторгу відпрацьовувати штраф. Податок на наркотики Цей податок можна назвати найбезглуздішим. У Штатах є організація, яка називається Internal Revenue Service (на зразок нашої податкової інспекції), яка дослівно вимагає, що “нелегальні прибутки, отримані від продажу наркотиків, мають бути включені у форму 1040, рядок 21?. Цікаво тільки, хто з наркодилерів настільки мучитиметься совістю, щоб добровільно признається у злочині тільки для того, щоб сплатити державі усі податки? Податок на звільнення від рабства У Древньому Римі існував так званий вільний податок (manumission), який мав бути сплачений у разі звільнення хазяїном свого раба. В деяких випадках хазяїн сам платив цей податок, оскільки малося на увазі, що він досить багатий, щоб відпускати раба на волю. У більшості ж випадків цей податок платив сам звільнений! Представте – раб заплатив велику суму за своє звільнення, став вільним працівником, і тут виявляється, що він ще повинен заплатити Риму суму за те, що він вільний! Податок за незгоду з королем Мрія сучасних правителів – обкласти податками незгодних так, щоб вони не могли продихнути і змінили свою думку, або просто вимерли з голоду. Виявляється, в історії існує прецедент такого податку – в 1655 році Олівер Кромвель (не король, але людина, наділена свого часу великий владою) оподаткував роялістів, що погрожували Англії. На ці гроші Кромвель організував народне ополчення, представники якого охороняли державу від ненависних роялістів. Принаймні, тоді було видно, на що йде цей податок. Податок на життя Це взагалі голуба мрія усіх податкових органів – обкласти усе населення податками, не пов’язаними з діяльністю, прибутком або віком людини. За задумом правителів Англії, люди повинні були платити податок тільки тому, що вони живі, тобто це був по суті податок на життя! Таке щастя для жителів Англії привалило у XIV столітті, і закінчилося грандіозним бунтом, який у англійській історії відомий під назвою Peasants’ Revolt. Нобелівський податок Ви думаєте, вчені, що отримали нобелівську премію за видатні досягнення, не платять з неї податок? Ще й як платять! З 1986 року ця премія підпадає під категорію грошових подарунків і обкладається відповідним податком. Виключення робиться тільки якщо лауреат премії жертвує її на добродійність (це і зрозуміло, адже грошей у нього не залишається) або на підтримку якої-небудь школи або коледжу, який йому вибере держава. Податок на іноземців Цей податок у наш час навіть здається чимось нормальним – раз ти приїхав в іншу державу, будь добрий заплати податок. Такі податки в різних державах були аж до XX століття. Наприклад, в Канаді до 1923 року діяв податок на китайців. Китайців в Канаду приїжджало багато, грошей від податку поступало теж багато. У 1923 році цей податок відмінили. Ви думаєте, вони потурбувалися про китайців? Зовсім ні, просто замість нього був ухвалений закон, що забороняє китайцям в’їзд не територію Канади! Податок на трубу Коли правитель держави вже оподаткував усе, що рухається і дихає, доводиться вигадувати нові види податків для поповнення казни. Населення теж не дрімає, ховаючи об’єкти податків під підлогу, закопуючи в землю або засовуючи в димар. Для припинення цього неподобства в 1660 році у світлоголовій Англії був прийнятий податок на вогнище. Тепер ховай туди або не ховай, але податок платити зобов’язаний! Точніше, податком обкладався димар. Населення після цього почало хитрувати, розбираючи свої пічні труби і таємно користуючись сусідськими, або спільно використовуючи одну трубу на декілька кімнат. Після того, як 1684 року сталася велика пожежа, що знищила 20 будинків, податок був скасований. Данські гроші У 991 році в Англії був введений поземельний податок для сплати викупу данським вікінгам за можливість спокійного життя. Виходить, Данія оподаткувала жителів іншої держави – дуже винахідливо. Цей податок проіснував аж до 1194 року, тобто майже 200 років. По правді сказати, згодом ці гроші йшли вже не в Данію, а залишалися в Англії для закупівлі озброєнь і зміцнення обороноздатності країни. Податок на сіль На перший погляд, нічого особливого в податку немає – ну податок на сіль, всього лише. Але виявляється, із-за цього податку в історії відбувалися такі масштабні події, що просто дивно! Із-за цього податку у результаті прийшла до занепаду Китайська імперія, податок на сіль у Франції (the gabelle) прискорив розвиток Французької революції. Навіть Махатма Ганді брав участь в демонстраціях проти введення податку на сіль в Індії. Доречно зауважити, величина податку на сіль в Індії, встановлена Англією, складала 4000%, так що зрозуміло, що це вилилося в масштабні протести. Так що якщо треба, щоб в державі сталася революція, досить ввести податок на сіль і трішки почекати.
так оно и есть. в США живут американцы африканского происхождения, американцы словянского происхождения (отдельно - польского происхождения ), американцы пуэрториканского происхождения и т.д. и т.п.... по сути своей - вуйки местечковые. только их местечко - самое большое в мире. и всё
Андрей123, Да ведь дело не в географическом проживании (территориальной привязанности). Если развалить агроструктуру в Техасе, то 100% фермеров ринулись в Молдавию... Только этого не произойдет. При нынешнем положении вещей американцы каждое утро перед домом на лужайке с гордостью поднимают звездно-полосатый флаг. "Лишите нацию веры - и вы развалите страну!". Кажется, эти слова сказал Киссинджер, когда его спросили каков его план развала СССР. .... Скажите, у вас есть вера, что Украина станет сильной державой, с культурным народом, развитой промышленностью и грамотной политикой? ..... PS. Только не путай те веру с надеждой...
так в чём различие между тупым/сытым фермером из США (вспомним, что этих тупаков официально обозначили как генофонд Америки ) и любым местечковым буржуйчиком Украины из своего села не выездного? приведу ещё один пример местечковости - всё подмосковье люто ненавидит Москву и москвичей. и выезд в Москву для них - БЕДА и МОРОКА ЗЫ. вопрос только в маштабах и количестве силоса в закромах. а менталитет тот-же
