Звукові колонки - хто сам робив?

Як на мене неоправдано складна конструкція плюс неможливо її розрахувати чи міняти її настройки.
Я б зупинився на трубчатому фазоінверторі, виготовленому з багатошарового склеєного цупкого паперу (така собі паперова труба товщиною мінімум 6-8 мм; подібні колись використовували як каркаси для намотки рулонів паперу, та й самому виготовити її не складно). Родзинка в тому, що фазоінвертор роблять з двох відрізків труби, таких, щоб одна щільно входила в другу. Маєте трубу з регульованою довжиною, що дозволяє змінювати настройки системи (звертаю Вашу увагу, що у Вас не має даних про частоту резонансу динаміка). Як альтернативу, можна використати два шматки пластикової каналізаційної труби, підібравши їх по тому ж критерію (хоча такий варіант збільшує ризик сторонніх резонансів у системі - сучасні труби мають занадто тонкі стінки).

До речі, знайшов цікаву статтю про фазоінвертори, почитайте!
http://cxem.net/sound/dinamics/dinamic55.php

 

Стосовно конструювання корпусу колонки. Слід пам'ятати, що ціль корпусу як акустичного оформлення - досягнути максимально рівної і плавної амплітудно-частотної характеристики (АЧХ) системи, можливо трохи коректуючи її в області нижніх частот. При цьому треба добиватись згладження резонансного піку АЧХ динаміка,

Вибір корпусу. В Вашому випадку найкращими мені видаються варіанти з регульованим фазоінвертором або закритий ящик з панеллю акустичного опору (ПАО). Стосовно фазоінвертора я писав вище, така колонка при правильній настройці згладить пік власної АЧХ динаміка і підкреслить низькі частоти при відтворенні. ПАО дає глибоке і рівномірне демпфірування динаміка в діапазоні частот, вплив ящика мінімалізується (стає подібним до впливу великого листа з динаміком у центрі). Виходячи з розрахункових умов роботи, саме цей тип корпуса найцікавіший для автомобільних динаміків (корпус з ПАО як акустична нагрузка імітує багажник автомобіля). Основне обмеження - за задньою стінкою такої колонки має залишатися вільний простір.

Розташування динаміків. Основне правило - розташовувати динаміки подалі від стінок і кутів (в ідеалі - в центрі); гострі кути спотворюють АЧХ ящика (недаремно найкращою формою для колонки вважають кулю). При розташуванні в корпусі декількох ідентичних головок обов'язково їх зфазувати (забезпечити однофазність роботи). При розташуванні в одному ящику динаміків різних частотних смуг СЧ і ВЧ головки відділяють від низькочастотної або перегородкою або жорсткими ковпаками для уникнення інтермодуляційних спотворень. Втім, останні зауваження не для Вашого варіанту - у Вас один динамік, СЧ і ВЧ головки вмонтовані коаксіально в НЧ динамік.

Розміри корпусу. Тут впливає багато чинників. З одного боку, більший корпус - краще відтворення низьких частот, з другого - на розкачку більшого об'єму треба більшу потужність. Та і в експлуатації великі масогабаритні параметри не завжди прийнятні. Для описаного динаміка я бачу оптимальний об'єм на рівні 40-60 літрів. Форма довільна, класика - прямокутник, але дуже непогано працювали ящики із скошеними кутами (сам робив восьмигранник із гранями різного розміру) або навіть виконані у вигляді циліндра (читав, саме це і наштовхнуло на ящик із скошеними кутами). Пропорції - краще класичні (золотий переріз ), з корекцією в ту чи іншу сторону по необхідності (наприклад, фазоінвертор просить іноді більшу глибину колонки, колонка з ПАО, навпаки, має мати меншу глибину).

Матеріал корпусу має забезпечувати велику жорсткість і одночасно добре гасити звукові коливання. Важливо не допустити довільних вібрацій елементів колонки при роботі динаміка, в т.ч. на великих потужностях. Опртимальний матеріал - ДСП, трохи гірше - товста (15-20 мм) фанера. Виготовлення дощатих корпусів вважаю нерозумним - вони будуть "дзвеніти" на потужності. Як ексклюзив для невеликих потужностей маю радянські колонки на 15 Ват, корпуси яких відлиті з масивного алюмінію . Для покрашення звукопоглинання корпуси з середини обклеюють відповідними матеріалами (наприклад, поролоном, можна настелити розпушену вату, накрити нещільною тканиною і пристріляти скобами) Для приглушення схильних до вібрацій корпусів всередину можна покласти більшу кількість розпушеної вати, затягнутої у марлю. Зовнішнє оформлення на совісті конструктора, єдине, що елементи зовнішнього оформлення не мають бути джерелом додаткових звуків. Тканина має бути не щільна і добре натягнута, решітки - жорсткі і добре укріплені.

PS. ПАО звучить солідно, але робиться просто. Задня стінка робиться подвійною.
Дві одинакові заготовки скріпляєте між собою і сверлите напроти динаміка отвори ф12-15 загальною площею приблизно рівною площі динаміка, віддаль між краями отворів приблизно рівна діаметру отворів. Розбираєте, на одну з заготовок натягуєте нещільну тканину і знову міцно стягуєте заготовки задньої стінки між собою так, щоб тканина виявилась затиснута між ними. ПАО готова.

 

Re: Відповідь: Re: Звукові колонки - хто сам робив?

Акордовську колонку я теж пам'ятаю . Але там був 4ГД28 з порівняно невеликою площею дифузора і картон з великою кількістю отворів - аналог простого відкритого ящика із паспортними спотвореннями біля 10%, і массою сторонніх звуків при більшій гучності.
ПАО має акустичний опір і виконується з того ж матеріалу. що і корпус колонки і має задовільняти тим же вимогам щодо створення сторонніх вібрацій.

 

Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Звукові колонки - хто сам робив?

Розчарую. Ідея не нова. Про експериментальні колонки з граніту (бетон - штучний камінь) журнал "Радіо" згадував ще 25 років назад: переслідувалася мета звести до нуля власні коливання корпусу. Очевидно ідея моїх 15АС з корпусом з масивного алюмінію теж звідти походить, тільки вона успіла до серійного виробництва дійти, а кам'яні колонки - ні .

 

Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: Re: Звукові колонки - хто сам робив?

Тут має місце інша проблема: переноска, перевозка, розташування в кімнаті (щоб підлога не заламалась ).