Своїми руками Скляний вітраж своїми руками

Відповідь: Re: Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

Так отож, праці шмат там чималий А фішка мабуть не тільки в скельцях з гранями, а й у рамках також, особливо видно на цій фото

До силікону у всіх може руки не дійшли, хтось же має бути першим
Ось мій акваріум, висота 70 см, знизу тиск великий, тримає відмінно Справа в тому що до акваріуму висуваються підвищені вимоги щоб він не протікав та й тиск, тому силікон заходить за межі безпосереднього шва. Якщо клеїти скельця то там такого не потрібно і думаю буде достатньо по шву, головне щоб сам силікон був непрозорий і максимально зімітував металеву рамку
Процедура клеєння така: кладем скло, вичавлюєм силікон, потім прибираємо залишки - я це колись робив телефонною пластиковою карткою, можна ще проклеїти скотч щоб шов гарніший був. Скло у місці шва (на торці) має бути не поліроване а просто шліфоване щоб силікону було за що зачепитись. Ну і знежити. Чим тонший шов тим пружніше з’єднання. А ще так подумав що рамку по периметру треба обов’язково бо ж скелець багато

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

Пітон, силікон - це буде все "живе". Тобто ви не донесете це до рамки. А з часом від вертикального навантаження все осунеться під вагою скла.
Для проби візьміть (в мене зараз просто нема тюбика клею) і розріжте на чотири частини скло і попробуйте склеїти по місцю різу між собою..

пайка аж в неділю. Наклеїти фольгу правильно - це крутіше від пайки..
Це, що я у Львові тренувався наклеювати фольгу - ні в які ворота не лізе.

І так, наклейка фольги.

Отримавши добре підігнані між собою скельця, без щілин між собою, потрібно було обклеїти їх фольгою. Метод " через вказівний палець" ніби і ефективний, але тільки на коротких ділянках. Тобто ми знімаємо захисний папір з фольги, одним кінцем фольгу притискаємо до канта скла так, щоб він попадав точно на середину фольги. Потім вказівним пальцем нашпановуємо фольгу попри кант скла, але не доторкаючись клеєм до канту, на всю довжину ребра скла. Прицілились, щоб було все посередині - і акуратно притискаємо фольгу на другому куті ребра скла. Так фольга приклеюється до ребра. Фона повинна бути виставлена строго по своїй середині. Якщо торець скла проклеївся по всій довжині - тоді акуратно і з невеличким притиском пропрасовуємо фольгу до скла чимось гладеньким (краще пластиком). Є в продажі спеціальні поліуретанові валики для цієї процедури, але я обходився нігтем того ж вказівного пальця.. Для початку - достатньо і його..
Все це добре робити на коротких ділянках, у мене зносно виходило на стороні до 76 мм. На довших ребрах - виходило косо. Воно то ніби і нічого виглядає, але якщо скласти докупи - суцільний брак і нехлюйство..
Я вирішив взяти для обклейки ширшу фольгу, не 3,97 мм, а 4,6.. Мотивував собі такий вибір тим, що ширша фольга додасть міцності вітражу в загальному, на ширшій фользі менше замітно брак при наклейці (взагалі-то брак получається тільки одного виду - нерівномірна ширина рамочки з фольги на склі) ну і паяти буде легше (хибна думка).
І що ви думаєте? Я обклеїв вручну ("на пальці") всі скельця і спаяв першу шибку. Щоб все було послідовно розказано - скажу тільки, що я її розібрав після того, як вже спаяв другу шибку.. так, було чимало поворотів "назад", до початкової точки, для досягнення кращого результату.
Як я паяв перше скло - це хіба розповісти і в кінці сказати, що так робити не можна.. Тільки зауважу, що паяв жалом під "копито", воно сильно вигорало, паяв каніфолью (хоч мав флюс). Вийшло зле. Широкий шов для пайки вимагав багато припою, поки прогрієш - скло також прогріється, припой провалюється в шов і звисає з другого боку сосульками. З бідою пополам я спаяв це докупи, почав мити каніфоль спиртом, щось ніби змив. А почав крити патиною - все пішло "плямами" -десь лягла, десь - ні.. Короч: "млинець вийшов як калач"..
Тому і пропускаю опис першого скла, як такий, що показує негативний досвід..
Відверто: часу обмаль, два тижні до здачі, тобто 4 дні і три ночі для роботи, бачу, що не вийшло, тре переробляти, я таку роботу викинув би, дзвоню замовнику - так і так, не встигаю і не виходить добре. Він говорить: не біда, його замовник вже змінив термін (переніс на пізніше, за Паску, оскільки щось в нього сталося), так що маєш більше часу. Це мені трохи покращило настрій і додало наснаги для подальшої роботи. залишаю перше скло, як є і приступаю до другого..
Друге скло (а по правді - воно перше, яке достойне показу) я вже робив розміреніше - кожна операція мала бути виконана досконало, без надії на те, що потім десь щось поправиться іншим процесом.
Я підігнав в скла між собою і підійшов до обклейки їх фольгою. Ось тут і був рубікон: або клею широку фольгу і отримую такий (може трохи ліпший) вітраж, як в мене вже є, або клею вужчу фольгу і подивлюся, що буде краще.. Прийняв рішення ризикнути і клеїти вужчу фольгу, так як якщо в мене нічого з нею не вийде - я ще маю час переробити на широку фольгу..

Тепер про те, як треба клеїти фольгу..

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

на сайті про вітраж (та і у всьому інтернеті) пропонуються такі ручні напрямні для фольги, які дозволяють (за ідеєю) точно позиціонувати фольгу відносно скла по своїй середині. Коштує більше 100 грн ця палочка.. Почитавши відгуки про неї, вирішив не купувати, так як сказали, що "пальцем "краще виходить.
Почитавши інет на предмет приклейки фольги, я надибав тільки один станок, який допомагає робити цю операцію. були і інші приспособи для цього, але вони або копіювали роботу цього станка, або були гірші..

Ось станок, його ціна у нас ~550 грн, за границею можна взяти за 18$:



купувати мені його не хотілось, та і для моєї роботи його потрібно було б ще доробляти - у мене товщина кромки скла 1,5 - 2 мм, а станок налаштований на 3 мм, у мене фольга 3,97 мм, а ролики станка розраховані на 4,6 мм. Тобто точність знову залежить від пальців і ока..

Хотів було по аналогії щось подібне собі зробити - часу нема..
Трохи поміркувавши, вирішив зробити свій станок, виключно під своє завдання, але з максимальним ефектом точності.
Звичайно, станок вийшов не зовсім для роботи "на сліпо", прицілюватися все одно потрібно було, але за то результат був на вищому рівні.
А пішов я таким шляхом: вибрав у дощинці паз фрезою на ширину 4 мм, туди закладаю фольгу клеєм вверх, попередньо знявши з неї папір. А потім акуратно приставляю на фольгу скло кантом, до якого я хочу приклеїти фольгу.
Я навіть зробив такий собі упор для скла, щоб попри еього опускати скло точно посередині фольги,і він таки точно позиціонував скло. Але було не дороблено його кріплення - уор заважав виймати склоз наклеєною фольгою з пазу - він же собою прикривав цей паз. Тому я його позбувся і приноровившись позиціонував скло досить точно по середині фольги. Що добре: канавка не давала фользі скручуватись і кудись " втекти" при приклейці на довгі сторони (250 мм)

Ось ця дощечка:



там ще зліва видно котушку - це така саморобна бобіна для фольги:



зробив її за зразком бобіни з наведеного вище станка, щоб акуратно подавалася фольга у паз..

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

таким чином я навчився приклеювати точно фольгу посередині ребра. Мушу признатись, що і тут були проріхи: не завжди рука не тремтіла - було і промазував..
Якщо вдалось акуратно віддерти фольгу (ще не сильно прилипла) тоді переклеював її. Якщо при відриванні фольгу покрутило - викидав цей кусок фольги. Справа пішла набагато скоріше і рівніше, у порівнянні з клейкою "на пальці".
Але все ж не ідеально (підозрюю, що і з тим крутим станком теж не все буде гладко, позаяк бачив в інеті, як таки підрізають частково наклеєну на скло фольгу, для рівності між собою на різних скельцях).
Тому в голову прийшла ідея зробити спеціальний ніж для вирівнювання ширини рамочки з вже наклеєної фольги на скельці.
Взяв кусок зламаного полотна пилки для металу і загострив опуклий кінець полотна, біля отвору,що є у полотні для його кріплення у станку. Загострив тільки одну сторону, але до рівня "бритви". Метал твердий, ріже залізо, то і мідь також повинен різати.
Тепер до цього полотна я прикрутив ручку-упор з кусочка дерева, через шайбу з такою товщиною, якою має бути рамочка з фольги на склі..

Ось фото цього різака:



Ось як тим ножем обрізати фольгу:



Ось який різ повинен вийти:



в результаті такого "компенсатора" похибок при наклейці фольги я добився цілком достатньої одинаковості ширини рамки фольги на скельцях..
І плюс до того, я отримав змогу зробити рамку ще тоншою від можливої при сталій ширині фольги. Справа в тому, що при підпилюванні на різну глибину скелець товщина їхньої кромки робиться також різною, що викликає за собою і різну ширину рамки. Тобто якби ти надточно не позиціонував скельце відносно середини фольги - всерівно ширина рамок на скельцях буде різна. А цей ніж нівелює цю різницю.
Хочу зауважити, що ніж відрізає полоску фольги шириною з волосину - цілком достатньо тонко ріже.
В результаті я навчився клеїти фольгу підручними засобами з достатньою для роботи і якості точністю..

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

Мда, не все так просто, Voyutichi, у вас буде цілий майстер-клас
А пайку, пайку покажіть

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

Пайка.

Як вже скоріше було наголошено, потрібно використовувати для пайки вітражу (особливо з фацетованого скла) припій з низькою температурою плавлення. Це щоб добре паялося. ПОС61 якраз має найбільше позитивних якостей для вітражу: низька (у порівнянні з ПОС 40) температура плавлення, достатньо олова для покриття патиною (не стільки, як у ПОС 90, але достатньо), не така велика ціна (ПОС 40 дешевший, але тугоплавкіший і не криється патиною нормально, я пробував).

Флюс купив також на згаданому сайті, не найдорожчий, але і не найдешевший. З чого той флюс - ніхто не знає, флюс і крапка.

Паяти тільки з водним флюсом. Жало паяльника, так як і припій, повинні бути чисті від каніфолі. Каніфоль - це не для вітражу, що би там не говорили.

Для початку пайки необхідно розкласти скельця на каркасі згідно з своєю схемою. Я її замалював на папері - дуже зручно для пам'яті.

Для зручності малюємо по найвищій лінії каркасу знак, відносно якого ми будемо центрувати наш вітраж:



По обидві сторони від цієї лінії потрібно симетрично розкласти наш набір скелець. Плоский чи опуклий вітраж - нема значення, центральна лінія повинна бути. Розклали вітраж і починаємо паяти. З середини вітражу, від центральної лінії. Перед точкою спаювання спочатку вирівнюємо два скельця між собою, щоб не було перекосу і щілини. Тут допомагає те, що пластинки в нас "в перемішку", з зсувом. Ми можемо по ребрі сусіднього скельця вирівняти між собою спаювані елементи. Ставимо цятку з припою по середині ребра. І так дальше. Спочатку паяємо перший стовпець, а потім поперемінно стовпці по обидві сторони від центральної лінії. Звичайно, сусідні стовпці також спаюємо між собою, послідовно.

потрібно звернути увагу на те, щоб всі ребра скелець були чітко паралельні між собою (ті, які ми спаюємо між собою). Це не завжди виходить "на автоматі". В мене, через недосконалу форму каркасу, потрібно було деякі скельця трохи припіднімати, щоб припасувати рівненько одне до одного.

Паяльник у мене був на 60Вт, а жало для точкової попередньої спайки таке:



це оптимальна форма наконечника (я перевірив), підходить для тонкої пайки і для подальшого наплавляння припою.
Припій. Звичайно, зручно мати його у дротині діаметром 3 мм, але це дорого, тому я сам собі вилив прутки з кускового припою (сірникові коробки - залишки товару для поїздки в Югославію )
Фото наплавки в мене нема, оскільки всі руки зайняті і фото робити нема кому. Тому просто нагріваємо припій і скапуємо його на шов (після того, як ми зібрали весь вітраж на прихватках). Багато не наливати, оцінити приблизно так, щоб утворився гарний, не високий валик..
Валик вийде трохи з ямками і горбиками, і розрівняти це трохи важкувато цим жалом - вузьке воно. Трохи перетримаєш - припій може протекти вниз. Тому я знайшов своє старе жало для розпайки мікросхем серії 155.
Ось воно:


і ним вже пробував розрівняти припій для отримання гарного валика. Відверто - не дуже добре вийшло..



Якщо ганж (похибка) виступає стабільно-рівномірно - можна це класифікувати як орнамент , тому я змирився з цими невеликими напливами припою. В ідеалі повинно бути так, як на готовому Н-профілі - ідеально гладко. хоча товариш говорить, що не потрібно прагнути до "машинної" досконалості, в невеликих огріхах видно працю людини, а не машини

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

як бачите на фото - на вітражі є крапельки води. Це після миття флюсу.
Мив по рекомендації з різних сайтів шампунем проти перхоті.
Не знаю, чим це краще (може там якісь луги застосовують), але вимилось. Можна просто пральним порошком - також добре виходить.
Тут, до речі, і родилася ідея покращити чистячі властивості зубної щітки (саме нею я шурував шов). Дуже добре покращує очищення шва така доробка щітки.
І так, ми помили вітраж від кислотного водяного флюсу і готуємось до покривання патиною..

Добавлено через 3 минуты 11 секунд
ПС. мив у тазику, з гарячою водою. Шибка добре трималася купи, але все-таки необхідно вважати на слабку міцність швів і не допускати перенавантаження швів через невдалий захват вітражу для, наприклад, його перенесення.

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

ППС. Ще про пайку: дуже рекомендую користуватися регулятором потужності паяльника. В ідеалі - масивне жало з контролем температури у робочій зоні. Але така казка мені недоступна, тому користувався саморобним регулятором за схемою з якогось номеру " Радіо" (років 20 тому спаяв) - Регулювання подачі кількості періодів мережі 220 з включенням/виключенням при проходженні синусоїди через нуль. Схемка хороша. Зараз можна використати якийсь регулятор для лампочок розжарювання - також має регулювати потужність паяльника..

 

Відповідь: Мій перший вітраж з фацетованого скла

Покриття патиною.

Варіантів покриття патиною не так вже і багато, принаймі кольорова гама фарб у балончиках у порівнянні з набором для патини виглядає безмежною..
Є традиційна чорна патина (саме нею і криють переважно), є під мідь (хімічне осадження міді на олово) і декілька покращувачів для отримання полиску. Більше мені не відомо (можливо я всього не охопив у пошуках патини для олова). Була в мене така думка, що я вдома зможу сам приготувати собі патину (мідного ж купоросу достатньо), але проштудіювавши трохи гальваніку, я зменшив свій запал щодо самостійного виготовлення патини. Навіть щоб покрити залізо міддю (тільки байдужий не пригадає малюнку з пензликом з мідних дротин і приєднаним до цього пензлика батарейки через провідники) потрібно багато чого, недоступного в домашніх умова. Та і час дорогий.
Тому купуємо патину (я вибрав "під мідь", так як це виглядає гарніше у порівнянні з чорним кольором. Та і мідь з часом сама почорніє..

Як вже я говорив, необхідно дуже ретельно промити пайку від залишків флюсу, щоб десь у якійсь маленькій щілині не залишилось якоїсь його частки.
Сполікувати також потрібно, чистою водою, душовим способом.
Останній раз бажано змити м'якою водою, щоб вода була майже дистильована (можна дощову кип'ячену). Це необхідно для чистоти, щоб не було всяких солей з води навіть на склі, не те, що на припої.
І тепер потрібно все скло ретельно висушити. Так, саме висушити примусово, електрофеном (я позичав у дружини, оскільки на будівельний фен ще не розжився.. ). Тільки вважати - щоб не перегріти - клей фольги таки легко плавиться.
Після сушки потрібно знати окисну плівку з припою, для кращого осідання міді з розчину для патинування. Я чистив звичайною губкою для посуду з металевої стружки. Прекрасно дряпає припій і нічого не робить склу - саме те, що потрібно. Ідеальний випадок дешевого рішення.
Гарно і ретельно все зашкрябуємо цією губкою, особливо у куточках. Стружку можна змітати сухою шматкою, але бажано здувати, щоб не забруднити поверхні припою цією ж шматкою. (для всяких робіт, пов'язаних з очищенням, в мене напоготові лежить рулон туалетного паперу - нейтральний рН і недорого).

Ну і сам процес патування: я брав кубик поролону (ребро 1,5 см) пінцетом з нержавійки ( ! Увага! Працювати тільки в рукавичках з гумовим покриттям!), вмокав у патину і переносив на припій, легко притискаючи і протягуючи по поверхні шва.
Залишався гарний наліт червоної міді. Для осадження міді з розчину потрібен деякий час (до 2 хв), тому я послідовно перейшовся по всіх швах і коли повернувся до початкового - він же блистів міддю. Рекомендують пройтися хоча б з 5 разів. Чого я і дотримався.
В результаті отримав ось таке покриття:





Мушу застерегти: дотримуйтесь чистоти, все, що я описав - не параноя, а досвід чотирьох перепокривань патиною..