Властивості речовини залежать від просторової організації атомів. Наприклад, графіт і алмаз складаються з атомів вуглецю і з точки зору їх внутрішньої будови відрізняються тільки відносним розташуванням цих атомів. Тим часом фізичні властивості цих речовин різко відрізняються один від одного: алмаз володіє великою твердістю,прозорий для променів світла, дуже хороший ізолятор, а графіт - дуже м'який, непрозорий матеріал, провідник. Може і всі інші властивості у цьому Світі залежать від просторової організації? На робочому столі, в будинку, місті, країні...
Все в цьому світі залежить від кількості електронів на орбіті атома, навіть самі атоми залежать саме від організації електронів. Самі електрони дуже залежні від наявної рядом свідомості і можуть міняти свої властивості в залежності від самої свідомості. Зміна свідомості змінює властивості електронів, що викликає зміну всієї реальності в необмежених можливостях. Але це знання закрито на сім замків, і опечатано печатками. Якщо люди відкриють їх, буде перезавантаження. А воно вам потрібно? Хоча воно рано, чи пізно все ж таки буде.
Не будемо влазити в електрони - нам вистачить зафіксувати, що властивості речовини залежать від розміщення електронів і атомів. Далі можна йти далі - все решта теж залежить від правильної просторової організації. Фен-Шуй стосується простору. Це може бути простір країни, регіону, міста, офісу, квартири, заміського будинку, саду, а може й письмового столу. Усе це взаємозалежне.
Була колись думка, що від об'єму форми і пропорцій залежить те, як резонують між собою різні групи атомів, та електронів. Думаю що багато доісторичних памяток як раз про це і говорять. Але як знайти в цьому гармонію, або я ви висловились "фен- шуй", не знаю.... І навіть не знаю в якому напрямку рухатись...
Можна рухатися і у сторону "дна". Наноасемблер. Пристрій нанорозмірів, здатний збирати з окремих атомів або молекул складні конструкції за планом, що вводиться в них. Наноасемблер є окремим випадком нанофабрики – крупнішого пристрою, призначеного для збірки об'єктів з окремих атомів. Наноасемблер можна буде запрограмувати як реплікатор: пристрій, здатний створювати свої власні копії. Простішим, ніж наноасемблер, пристроєм може бути фабрикатор, здатний створювати наноконструкції під зовнішнім управлінням. --- добавлено: 5 січ 2017 у 20:15 --- А можна просто використовувати аналогії з просторової організації речовини для удосконалення людських систем Людина щораз більше втручається в просторову організацію буття, розширюючи границі як у бік "дна", так і в бік "стелі". Показовою характеристикою руху в напрямку "дна" є твердження нанотехнологів, які працюють із речовиною на рівні окремих атомів, що "там унизу дуже багато місця". Очевидно, що ефективна просторова організація в границях цього місця обіцяє суттєві вигоди. Вугілля й алмази, пісок і чіпи комп'ютера, рак і здорова тканина - завжди, залежно від упорядкування атомів, виникало дешеве або дорогоцінне, хворе або здорове. Упорядковані одним чином, атоми утворюють будинки й свіже повітря; упорядковані іншим, вони утворюють попіл і дим. Космічні досягнення та космічні плани людини також свідчать про доволі активний рух у напрямку "стелі". Хоча очевидно, що основні досягнення в цьому напрямку ще попереду, а на сьогодні просторова організація космічних об'єктів використовується передусім окультними науками, наприклад, астрологією. Очевидно, однак, що увага людини як у давнину так і тепер акцентується на просторах, адекватних до її розмірів, тобто на просторах від стола до міста. Будь-яка культура вирішує для себе питання оптимальної організації в просторі різноманітних технологій (від виробничих до виборчих). З іншого боку, глобалізація ставить багато питань щодо просторової організації життя людини в межах цілої планети Земля… --- добавлено: 5 січ 2017 у 20:38 --- Кожне з місць виконує конкретні економічні функції. В одних місцях економіка диверсифікована, в інших панує одна галузь. Деякі живуть за рахунок сфери обслуговування, інші є сільськогосподарськими районами. Велике місто ніколи не стане заміною малого, а на мале – не можна дивитися, як на недоросле велике. Поле дає більше продукту ніж пасовище, яке "корисніше" від лісу, а ліс "цікавіший" за болото. Але з подібних роздумів ніяк не випливає, що потрібно усе розорати під ріллю. Усі вони потрібні один одному, хоча за якимись параметрами одні важливіші за інші. Нерівність місць у ландшафті пов'язана й подібна на нерівність людей у старому додемократичному (доосвітньому) розумінні.
Ідея тут доволі нескладна... Властивості окремих обєктів не що інше як наслідок просторової організації іх компонентів. І так на всіх рівнях. І якщо правильно скомпонувати регіональний економічний комплекс… --- добавлено: 5 січ 2017 у 23:14 --- Для довідки. Атом у фізиці (грецьк. Неділимий). Найменша частинка хімічного елементу, яка зберігає всі його хімічні властивості. Усі атоми даного хімічного елементу однакові й відрізняються від атомів інших елементів величиною заряду ядра, кількістю та характером розміщення електронів навколо ядра, розмірами й хімічними властивостями. Атоми є хімічно неподільними частинками. Це означає, що при всіх хімічних перетвореннях речовин атоми не руйнуються й не утворюються. Загальна кількість атомів під час хімічних реакцій залишається незмінною. Атоми тільки перегруповуються, утворюючи молекули нових речовин. Атоми складаються з елементарних частинок (протонів, електронів, та нейтронів), хоча більша частина об'єму атома є порожньою. Ядро оточене електронами, кількість електронів дорівнює кількості протонів у ядрі, кількість протонів дорівнює порядковому номеру елементу в періодичній системі. Сумарний негативний заряд електронів дорівнює позитивному зарядові протонів. У нейтральному атомі ядро оточене такою ж кількістю електронів як і кількість протонів, що знаходиться в ядрі. Атоми одного елемента, що мають різну кількість нейтронів, називаються ізотопами. У центрі атома знаходиться крихітне, позитивно заряджене ядро, що складається із протонів та нейтронів. Ядро атому приблизно в 100 тис. разів менше ніж сам атом. Більшу частину об'єму атома займають орбіталі, що містять електрони в певній конфігурації. Кожна орбіталь може містити до двох електронів. Орбіталі не є фізичним об'єктом, а є ймовірностями розподілу того, де саме два електрони з однаковими значеннями перших трьох квантових чисел можуть перебувати. "Границею" орбіталі вважається відстань, на котрій імовірність того, що електрон може перебувати поза нею є меншою 90%. Коли електрони приєднуються до атому, вони опускаються на орбіталь із найнижчою енергією. Лишень електрони на зовнішній орбіталі можуть брати участь в утворенні атомних зв'язків. Атоми можуть віддавати й приєднувати електрони, стаючи негативно або позитивно зарядженими іонами. Хімічні властивості елемента визначаються тим, з якою легкістю ядро може віддавати або здобувати електрони. Це залежить як від числа електронів, зв'язаних з ядром, так і від сили заряду, що притягує їх. Поняття атом, як і саме слово, має давньогрецьке походження, хоча істинність гіпотези про існування атомів знайшла своє підтвердження лише в ХХ ст. Приблизно у 400 р. до н. е. уперше використовував слово "атом", що в перекладі із грецького означає "нерозколюваний", для опису найменшої частинки речовини грецький філософ Демокрит. У 1661 р. ірландський хімік Роберт Бойл (Robert Boуle) опублікував статтю, у якій розкритикував твердження Аристотеля, згідно якому все на Землі складається із чотирьох елементів - води, землі, вогню й повітря (філософська основа основ тодішньої алхімії, хімії й фізики). Бойл стверджував, що все складається з "корпускулів" - надмалих деталей, які в різних поєднаннях утворюють різні речовини й предмети. Згодом ідеї Демокрита й Бойла були прийняті науковим співтовариством. Основною ідеєю, яка стояла за цим поняттям протягом усіх сторіч, було уявлення про світ як про набір величезної кількості неподільних елементів, які є дуже простими за своєю структурою й існують від початку часів. Усі матеріальні тіла складаються всього із сотні хімічних елементів. Ті, у свою чергу, побудовані зі "стандартного набору" у вигляді протона, нейтрона та електрона. Від елемента до елемента змінюється лише кількість цих трьох складників. Так що, змінивши число протонів у свинці, можна отримати золото. На сьогодні відомо 111 хімічних елементів: з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно в результаті ядерних реакцій. Найбільш поширеним є кисень, на частку якого припадає 47,2% маси земної кори. За ним ідуть силіцій - 27,6, алюміній - 8,8, залізо - 5,1, кальцій - 3,6, натрій - 2,6, калій - 2,6 і магній - 2,1%. Разом на ці вісім елементів припадає 99,6% маси земної кори, а на всі інші - лише 0,4%. Як писав Ерік Дрекслер у книзі "Машини творення: наступаюча ера нанотехнології" (1980 р.): "Вугілля й алмази, пісок і чипи комп'ютера, рак і здорова тканина - завжди, залежно від упорядкування атомів, виникало дешеве або дорогоцінне, хворе або здорове. Упорядковані одним чином, атоми утворюють ґрунт, повітря й воду; упорядковані іншим, вони складають стиглу суницю. Упорядковані одним чином, вони утворюють будинки й свіже повітря; упорядковані іншим, вони утворюють попіл і дим". Якщо в атомах прибрати вільний простір і залишити лише те, що становлять їх елементарні частки, то чайна ложка такої "речовини" важитиме 5.000.000.000.000 кілограм.
Думаю, що напрямок не зовсім вірний. Конфігурація заліза не может замінити програмне забезпечення. Хотя також важлива.
