Своїми руками Аматорські нариси, ламповий гітарний підсилювач

Присвоїти номінацію темі можна тут
_____________________________________________________________________________


--- добавлено: 3 бер 2016 у 23:34 ---
Коротка передмова:
Моя робота дещо не вписується у типові роботи "Країни майстрів". Переглядаючи теми, я зауважив
що йде якесь розмежування на "дерев"яні" та "металеві" вироби.
У мене ж робота різнопланова (є робота з деревом, є з металом, є єлектричний монтаж тощо).
Оскільки мені наразі незрозуміло,куди чіпляти тему, к "умным или красивым", нехай побуде тут.
А там адміни розберуться.

З точки зору умов конкурсу, робота не містить яскравих інженерних та технологічних рішень - тут все елементарно, прості форми, стандартні операції, десятки років відома схема.
Власне тому я хочу показати не стільки виріб, а шлях до мети, до результату і описати процеси AS IS (як є), тобто зі всіма похибками і недоліками.
Можливо комусь цей досвід пригодиться. Адже я сам пройшов цей шлях від початку до кінця.

Я знаю, що існують спеціалізовані гітарні форуми, де таких конструкцій безліч, але вони переважно російські, хоча там багато наших співвітчизників. Тому другою причиною розміщення такої теми тут є бажання наповнювати саме україномовним контентом. Свій до свого по своє.
І, нарешті, чисто практична мета. Як відомо, інформація,яка потрапляє в інет, залишається там надовго,
якщо не назавжди. Тому просто хочеться зберегти напрацьований матеріал,щоб його просто було легше шукати.

Пролог:
Якось дитина захотіла електрогітару як подарунок до дня народження. Батьківське діло просте - чим би дитя не тішилося, аби менше за комп"ютером сиділо. Спроба підключити інструмент до звукової карти була вдала, але абсолютно неприйнятна. Спецефектів багато, але б"єш по струнах, а звук іде з затримкою. Недоліки цифрового перетворення. Через мікрофонний вхід музичного центра було ще гірше - якесь глухе дзенькання. Тоді стало зрозуміло - треба щось робити.
Купувати готовий підсилювач в плани не входило. В нас нема музикантів, невідомо наскільки
у "гітариста" вистачить терпіння займатись. Також допоміг випадок - його друг продемонстрував як звучить китайський підсилювач.Йому купили разом з гітарою, мабуть мода пішла у молоді . Ну що вам сказати. Ви пам"ятаєте як напивалися у юності? Це приблизно так. Наче і звук потужний (тобто голова дурна), і веселуха (всякі дж-дж-дж нарулються). Але повного задоволення нема. Одним словом, купувати таке втратило зміст. Правда, малий все ж таки купив кишеньковий підсилювач (молодість нетерпляча , доки тато сушив собі голову і рився в інтернеті.

Забігаючи трохи наперед скажу,що гітарне підсилення докорінно відрізняється від звичайного аудіо. Задача аудіо - підсилити звук без спотворень, гітарного навпаки - треба підсилити спотворюючи звук певним чином. І на цей спотворений звук впливає все. Це я вияснив зразу,тому на всякий випадок купив гітарний динамік діаметром 8" на всякий випадок. По ціні 295 гривень,коли долар був
по 8.


Вибір конструктивного рішення.
Промислові гітарні підсилювачі виконують у вигляді моноблока - в одному ящику розміщено
і динамік, і власне підсилювач звуку. Такий конструктив називають комбопідсилювач,або на
жаргоні "комбік". Потужні конструкції виконують окремо. Сам підсилювач називають "голова",
а ящик з динаміком - кабінет. А весь комплект називають "гітарний стек".
Зрозуміло,що варіант "комбік" виробники використровують щоб здешевити виріб.
Але мені цей варіант не сподобався. По - перше, я не знав, який підсилювач у мене буде і була
висока ймовірність,що це все не влізе у запланований ящик для динаміка. Тому зразу вирішив робити
окремо "голову" і "кабінет".
Для себе побудову такого апарата я бачив з такими умовами:
1. Відкатати технологію виготовлення.
2. Використати або найдешевші, а бросові матеріали
3. Зробити нехай простий, але якісний звук.

Ось вам пару фото при денному та штучному світлі.
Я буду детально описувати весь процес,з фото. Далі буде...

 

Готуємось до робіт з деревом.
Зазвичай корпус кабінета виготовляють з фанери та обклеюють шкірзамінниками. Так само "оздоблюють" і ящик підсилювача.Ще додають захист кутів, як на валізах.
Оскільки це конструкція не для концертів та репетиційних баз, а для "диванного"використання",
я відійшов від стандарту і зробив корпуси з натурального дерева. Для відкатки технології та набуття досвіду щити виготовив власноруч.
З матерілом мені "пощастило". Серед старих піддонів, привезених на дрова, було відібрано
декілька штук з деревини, яку кваліфікував як "не сосна". Піддони роблять багато де у світі,
тому зразу було важко визначити деревину. Пошук в інеті схиляв до звичайної вільхи.
До речі, з вільхи роблять навіть деки до гітар, тому тест на "музичність" деревина пройшла.
Отже, піддони були порізані, відібрані дощечки вийшли з такими розмірами: довжина 40-50см,
ширина - до 10см, товщина - від 18-22 мм.

Сушка.
Дошки сушилися в селі біля груби та у квартирі у радіаторі опалення. Без влагоміру визначити вологість було неможливо, тому я взяв декілька контрольних дощечок, зважив на кухонних вагах і записав дату та вагу прямо на дошці простим олівцем. Потім, раз-два на тиждень, переважував їх. Коли дошки перестали втрачати вагу, можна було сказати,що дерево висохло.
Такий спосіб сушки я використовую вже декілька років. За опалювальний сезон висушується майже
все,що попадає під руку. На всякий випадок.

Корпус підсилювача зробив не з вільхи. Звичайно, її вистачало, але не хотілося чекати
доки вона висохне. Іншим деревом стала сосна, точніше вагонка з неї. Залишки вагонки
були поперечно порізані так, щоб видалити всі сучки. Утворилися заготовки довжиною від
20 до 70 см. Потім трохи підсушені (десь тиждень) у батареї.
Перед склеюванням в щит циркуляркою зрізалися шип та паз. Вагонка тоді виглядає я звичайна
тонка дошка.

Доки сохне дерево, поговоримо про вибір схеми.
Ось що дала інформація з гітарних форумів у декількох реченнях.
Публіка там крутиться різна. Є школярі-студенти, які щось ліплять, з того що знайдуть.
Є майстри,які здатні шикарно скопіювати фірмові апарати. Є такі,що роблять щось своє й здатні удосконалити апарат під потрібний звук. Ні,не так.ЗВУК. Саме ЗВУК. Це фетиш,релігія і дороговказ одночасно.
Основний меседж такий: є апарати лампові, а є "кам"яні".
Зрозуміло, що справжнім вважають лише лампу, а інша елементна база сприймається несерйозно, хіба що як крок до лампи.
Я ніколи не мав справ з лампами і думав,що їх час давно минув. Щоб зробити "квантовий ривок, прижок і скачок"(С)
вирішено було збирати саме ламповий апарат.
Власне вибір схеми був занадто однозначний. Це двохламповий підсилювач Лео Фендера "Fender Champ".
Всі гітарні гуру так і кажуть: "починайте з чампа". Є багато реалізацій, в тому числі й на ще радянських
телевізійних лампах.
На цьому і зупинимось, далі буде.

 

Шасі підсилювача.
Лампові апарати збирають на металевому шасі. Конструктивно - це корито з отворами. Саме так воно
в мене і виглядає. Доступним матеріалом для цієї задачі можуть бути старі комп"ютерні корпуси. Їх роблять з металу 0,7-0,8мм. Трапляються більш старі,там метал 1,2мм. Серверні ящики ще товстіші - 1,5мм.
Лінійні розміри мого шасі - 300х170х50мм. Щоб отримати жорстку конструкцію, бажано взяти товстіший
метал. Метал 0,7-0,8мм при таких лінійних розмірах слабенький, треба ліпити додаткові ребра, а цього не хотілося. Я підібрав з різних залізяк 1,2 мм шматки. Шасі вийшло гнуто-варене. Що зміг, зігнув на кутник,зажатий у лещатах,постукуючи молотком через дерев"яний брусок.
Те,що поварив, важко назвати якісною роботою. Зроблено в стилі "присрав - зачистив болгаркою - знову присрав".
Електрод 2мм, Моноліт. Апарат ИИСТ-140, пробував мінус і на масу і на електрод. Пробував навіть трійкою, краще лягає метал, але пропалив заготовку.

Зварене корито мало дві властивості - фасадна та тильна сторони мали заводські ребра жорсткості(див. на фото). Заради цього підібрав такі з ребрами шматки металу. Але вони мали овальні отвори по 5 з кожної сторони. Тому отвори під мої потреби було зроблено просто розпилюючи надфілями існуючі. Це і є причина несиметрії по висоті.
Отвори під лампові панелі та інші невеликі робитилися старим відомим методом - розсведлити по периметру діаметром 2,5 - 3мм, далі - надфілями в розмір.
Отвір під посадку трансформатора надрізав малою болгаркою, потім єлектролобзиком з пилкою по металу. Пилка Bosch.

На момент роботи з шасі треба мати всі комплектуючі. По-перше, щоб не схибити з розмірами.
По -друге - зразу можна підганяти отвір по місцю (лізе - не лізе - ще трохи підпиляти).
Коли всі отвори були готові, пройшовся по поверхні болгаркою з пелюстковим диском. Зернистість при таких обертах значення не має - головне зняти заусенці та відшліфувати стики.

Фарбування шасі.
Перед фарбуванням шасі помив щіткою з господарським милом під гарячею водою. Потім додатково знежирив, протер тканиною з уайт-спіритом.
Фарба ПФ-115. Колір чорний, матова. Наносив поролоновою губкою як тампоном. На кухні такі у господарстві використовують.
Чесно кажучи, якась дивна фарба. Не лягає нормально на метал. Наніс три шари. Сушив просто на вулиці,правда це вже було восени,досить прохолодно і вологість висока. Іншим разом спробую нітро з попереднім грунтом.

На початку посту я згадував за метал 0,7-0,8мм (бічні стінки системних блоків). Зварити його проблемно, хіба що контактним зварюванням. А спаяти - запросто. Нарізаємо болгаркою. Ножицями не зручно - деформація. Зачищаємо до блиску краї. Наноситься ортофосфорна кислота в якості флюсу. Паяється 200Вт паяльником,припой ПОС-61. Пробував паяти сантехнічним припоєм, тим що паяють мідні труби - гірше, треба більше прогрівати. Також пробував китайський тонкий припой у котушках. Повне барахло - дає рихлу, неякісну пайку (не вистачає свинцю).

Ще один варіант корпусів - алюміній та його зплави. Шикарний матеріал, прекрасно обробляється ріжучим деревообробним інструментом. Правда, забиває напильника. Отвори під лампові панелі просведлив сведлом Форснера. Хвилина - і готово. Взагалі, це розмова для окремої
теми. Згодом відкрию, як набереться фотоматеріал. Поки що показую як приклад.

В додатку фото у різних ракурсах. Роздивляйтеся, коментуйте.

 

Пару слів про забугорний гітарний DIY-сектор.
Представлений круто, як і будь-яка галузь, де можна заробити гроші. Є інтернет-магазини, де можна замовити як набори (kit)на популярні моделі гітарного підсилення,так і окремі елементи,лампи, шасі,трансформатори тощо.
Ось,наприклад, мій варіант,за посиланням
https://www.tubedepot.com/products/tweed-5f1-vacuum-tube-amp-kit


Ну що ж, дерево висохло. Щас продовжувати.
Склеювання щитів.
Дошки в щит по малюнку підбиралися лише верхні частини кожного ящика. Хотів зловити "невидимий шов". Наскульки вдалося - судіть по фото.
Решта особливо не підбирав, так більш-менш, темне до темного. До склеювання ділянки ретельно
підганялися впритул одна до одної за допомогою ручного рубанка.Щоб не було видно ані шпаринки.
З вітчизняних клеїв була спроба клеїти на "Ірком",але він, на жаль, був якийсь неоднорідний
і не давав міцності.
Я вирішив не експериментувати і купив клей ПВА фірми Eskaro в будівельному супермаркеті.
Він дає міцний майже прозорий шов. В них ще є водостійкий D3. Перевіряв 2 бруски,на півдня кинув у відро з водою в воді - тримає. Хороший клей. На фото показані інші заготовки, але клей той самий.
Реймусу в мене немає, тому склеєний щит, з дощок різної товщини спочатку виганявся по площині
за допомогою ручного рубанка, а потім стрічкової шліфмашини.Процедура тривала і зайняла не один
вечір.
Зі щитами з вагонки проблем взагалі не було. Гострою стамескою зняв залишки клею та пройшовся
шліфмашиною. Зернистість шкурки -100.

Збирання ящика.
Ящик з щитів було бажано збирати на шип-паз, зразу було б видно - це столярний виріб.
Але без шипорізного оснащення, руцями, такий "героїзм" дещо недоречний. Тому я зробив простіше - на шканти. Стягував струбцинами. Після склеювання міцність мені здалася недостатнью, тому я пройшовся по кутах додатковими брусками.
У ящику підсилювача у якості шкантів використав зубочистки та дерев"яні палички для шашликів.
Товщина вагонки всього 12мм, стандартні шканти 8мм не підходили, іншого діаметру просто не мав.
Бруски у цьому ящику ще виконують роль постамента для шасі.

Отвір під динамік.
Вирізався у окремому щиті.Тут стандартна процедура. З допомогою імпровізованого "циркуля". На лист фанери було закріплено
ручний фрезер.У фанері просвердлив отвір так, щоб відстань між його центром та краєм
фрези була рівна діаметру динаміка. Таким чином "обійшов" по колу на необхідну глибину.
Потім меншим радіусом вибрав повну товщину щита. Динамік "сів" на "сходинку".
Щит з отвором обрізаний по розміру циркуляркою по шині. Посадив на клей.
Глибока посадка цього щита зроблена на перспективу,якщо надумаю робити рамку з сіткою.

Ящики по всіх гранях було обкатано кальовочною фрезою з підшипником,щоб зробити закруглені краї.

Шліфовка перед покриттям.
Зробив за три підходи. Зернистість 100, 150, 180 машинкою, потім вручну губкою 180 по фрезерованих гранях.

Покриття.
Корпус підсилювача з середини пофарбував вже відомою ПФ-115.Вийшло не дуже,але з середини не видно.

Для зовнішнього покриття використав алкідний лак Мальва, Виробник Древоцвіт (Дніпро). Колір Махагон.
Взяв найдешевший, що попався на очі. Для нанесення взяв валік з коротким ворсом.
Робив так: покрив один шар - сушка на сонці. Збив піднятий ворс губкою. Наніс другий,
колір став більш насичений.
Сушка на відкритому повітрі має недоліки - сідають комахи,літає якесь волосся. Пару раз мусив
перешліфовувати і наносити знову.
На все пішло третина півлітрової пляшки.
Зараз деревина яскравого коньячного кольору. При штучному освітленні не видно,що ручне покриття. Не завжди видно,що різна деревина.

 

эдакий красавец из 50-х

 

описание - слесарки,столярки,и малярки вижу
а где же схемотехника? где перечень элементов? какие лампы? на чем собран предварительный каскад ,выходной каскад, как реализована обратная связь ? как реализовано все?

давайте подробнее описывайте свою работу - ибо это первое правило конкурса!
--- добавлено: 5 бер 2016 у 20:35 ---
корпус + класс а вот провод к динамику замените - не менее 8мм2

 

Все послідовно покажу. Ще є зо два десятки фото. В неділю ввечері наступна частина.

 

чекаемо)))

 

Це похвально -що батько підтримує натхнення дитини до музики. Я нічого сказати не можу так як далекий від музики та акустики. Але цікаво буду спостерігати. А сам гітарист приймає участь у виготовлені? Бо як ні - то йому дійсно може швидко набриднути це бринкання . А так буде більше шанувати батьківську працю.

 

Йшов ...надцятий рік ХХІ століття. У спартанських умовах ми робили гітарні підсилювачі...
Це я про робоче місце. Наразі це неопалювальний сарай у селі. Але це в рази краще, ніж балкон.
Можна смітити і шуміти до ночі, слова ніхто не скаже.
До речі, по господарству у селі столярки практично нема. Примітивні теслярськи роботи.
Тому в цій роботі також є бажання просто розширити побутові рамки.


Гаразд, поїхали далі.

Отвори у корпусах.
Щоб мати повну по роботам з корпусами, треба ще показати,як робилися прямокутні
отвори під елементи управління. Таких отворів було три. Один з фасаду ящика, два - на задній стінці,яка знімається.
Промислові варіанти роблять з двома панелями - з тилу та з фасаду. Обидві знімаються.
В верхній частині розміщується вентиляційна сітка або інша декорація,щоб лампи
могли "дихати". Я зробив простіше - сітка лише з тилу.

Для прорізання отворів скористався фрезером. Суть процесу така - пазування прямою
пазовою фрезою по лінії.
Для зручності виконання зробив каретку з фанери,яка сідає своїм пазом на гребінь
направляючої шини від ручної заглибної циркулярки.
Звичайно,каретка "вкрала" глибину фрезерування,але це дрібниці, порівняно з зручністю
та безпекою. Шина закріплена до столу, заготовка так само, фрезер на каретці сидить
міцно. Посуваючи каретку взад чи вперед,фрезеруємо. Щоб зменшити тертя періодично бризкаю
WD-40 на паз каретки. На каретку посажений паралельний упор,який йшов в комплекті з фрезером.
Матеріал каретки - фанера, з"єднання - клей ПВА.

Після прорізання отворів обкатав для закруглення фаски фрезою з підшипником на імпровізованому фрезерномустолику (лист фанери з отвором під фрезу,фрезер висить вниз "головою").

Задня кришка корпусу підсилювача.
Розраховував робити з щита, але боявся, що після пазування він трісне. Тому робив з фанери.
Щоб посадити сітку, зробив "сходинку" пазовою фрезою.Сітку закріпив по кутах та ще в деяких
місцях тоненькими цвяшками з попереднім засвердлюванням сведлом 1,2мм.
Потім "вмазав" шпаклівку. Знов "Ірком". Якась неоднорідна творожна маса. Може перемерзла.
Пофарбував ПФ-115, писав вже про цю фарбу.

У додатку - ще порція фото.
Далі буде... відповідь на питання - та що ж він туди запхав?