Своїми руками Маятникове крісло-качалка

Робота просто чудова. Дуже подобається якість виконання.

 

Трохи детальніше про з’єднання:
Шканти по типу Доміно (є фірмові, які для професіоналів може і не дорогі) робив власноруч за допомогою простого калібра, виготовленого із залізної полоси 5х30 мм. Висвердлив 9,5 мм свердлом 3 отвори поруч, круглим та пласким напилками з’єднав їх в “овал”, тоненьким полотном по металу нарізав пазиків по периметру отвору і все.

Грані заготовок із буку 10х30х120 мм попередньо заокругляв рашпілем, щоб краще заходило, та й проганяв молотком через отвір (бук витримує, дуб, буває, колеться). Різав поперек по ~30 мм на 4 штуки та знімав на торцях фаски. В отримані насічки шкантів потрапляє клей та краще тримає.
Пази під шканти глибиною ~16 мм на заготовках робив ручним дешевеньким фрезером кінцевою (пальчиковою) фрезою діаметром ~10 мм (трошки підточена). При цьому використав штатну втулку фрезера, в якій чомусь циковка під 2 потайні гвинти була не з тієї сторони (пересвердлив) та найпростіший шаблон із шматка ламінованої ДСП і дюралевої пластини 3мм.

Шаблон із заготовкою, розміченою осьовими майбутнього паза для розташування по центру отвору шаблону, затискав у верстачку (додатково ще й по довжині заготовки струбциною для надійності) і фрезерував за кілька проходів по штатному упору фрезера.
Головне на цьому етапі — мати заготовки, вже відторцьовані у розмір із торцями, що стикуються, перпендикулярними до однієї із площин (помітити). Цю площину при фрезеруванні треба використовувати, як базову. Тоді не буде перекосів, всіляких скручень та відхилень від площини при склеюванні.
Я використовував для торцювання саморобну дискову шліфувалку із моторчика від пральної машинки, а після склеювання Драконом і витримки 2 — 3 діб мінімум, обробляв нею ж грубо склеєні вузли.

На першому фото шліфувалки картонний кожух знято, шоб було видно фланець-ніжка від якогось столу, приклепана до дюралового диску з наклеєною грубою наждачкою BTJ P40.
Прошу вибачення за срач на балконі — не дістали руки після зими за браком часу, а взагалі я в безладі щось швидше знаходжу, чим після наведення порядку.
Поки що все на сьогодні, відповів на прохання захар 1977.
Про інші процеси готую: розібрав крісло, наробив знімків, треба відібрати потрібні, розкласти, описати. Працюю, часу мало.
Дякую. Чекаю питань, зауважень, порад - зворотнього зв'язку.
З повагою!

 

Доброго дня!
Надаю фото розібраного маятникового крісла-качалки:

Спочатку викрутив 8 шурупів-саморізів, які з’єднують саме крісло із рухомою частиною маятникового механізму (з кожної сторони по 2 зверху через поперечини сідушки та по 2 із внутрішнього боку верхніх планок боковин рухомої частини). Зняв крісло.
Вийняв чорні декоративні заглушки, розкрутив гайки торцевим ключем, повитрушував шайби та познімав чотири підвіси механізму.
Викрутив по 2 шурупа з кожної сторони, які з’єднують верхню поперечину із верхніми планками рамок-ніжок нерухомої частини. Розвівши рамки-ніжки в різні сторони, маємо можливість почергово витягнути із круглих глухих отворів фіксатори-кругляки та зняти саму поперечину.
Чудернацька форма поперечини пояснюється натурними випробуваннями. Спочатку в якості верхньої поперечини використано було матеріал аналогічний нижнім — буковий черенок щітки-мийки. Але неконтрольована амплітуда розкачування, особливо назад, викликала побоювання перевороту на потилицю.
Тому для підсиленого з’єднання рамок вгорі та обмеження качання було зроблено щось, як буква Н із довгою горизонталлю (на кінцях шипи із формою поперечного перерізу шкантів), а в двох коротких — овальний паз під шип, на протилежній стороні — глухий отвір під фіксатор, зміщений на третину до передньої сторони. Фіксатор приймає на себе удари при азартному гойданні (не тільки внуків).
Всі частини поперечини включно із фіксаторами склеєні Драконом. Ходові випробування привели до декількох підрізань (місць із амортизаторами) для досягнення балансу між задоволенням та безпекою. Остаточний вигляд такий:

Підшипник з гвинтом кріпиться в отворі із циковкою під шляпку гвинта фланцем на три саморізи. Глибина отвору на ~1 мм більша ширини підшипника та вставлено кільце — шматочок резинки діаметром ~1,5...2 мм (є у рибалок). На фото гвинт М6, які я буду міняти на М8. Але про це буде далі.

Стосовно технології виготовлення.
По-перше, я робив ескізи 1:1, тобто в натуральний розмір.
Заготовки рамок-ніжок та рухомої частини вирізав із деяким запасом на подальшу обробку. Потім в кожні вибирав більш-менш рівну базову площину і помічав її олівцем.
На саморобній дисковій шліфувальці із столиком, перпендикулярним до диску, торцював заготовки в розмір, звіряючи прикладанням до ескізу. Місця з’єднань теж підшліфовував для перпеникулярності. При цьому заготовка кожен раз повинна кластись на столик базовою площиною.
Прямо по ескізу розмічав осьові лінії отворів під шканти та через шаблон фрезерував отвори-пази (пост #___). Після склеювання Драконом витримував не менш ніж 2 — 3 доби, тому що в глухих місцях через щільну деревину цей клей довше міцніє.
Потім — чорнова обробка шліфувалкою, рашпілем, болгаркою із насадкою, вібраційною машинкою та будівельним тримачем наждачки 120, 180, 240 одиниць.


Після заключної чистової обробки — фрезерування глухих отворів діаметром 22 мм під круглі поперечини (глибина ~20 мм) та підшипники (глибина ~7 мм). В отворах під підшипники перовим свердлом ~16 мм та вкороченим центральним пером робляться циковки глибиною біля 3..4 мм для шляпок гвинтів. В підвісах на протилежних кінцях з різних сторін фрезеруються глухі отвори діаметром 22 мм глибиною ~12 мм одночасно із свердлінням наскрізних отворів 6 мм, які розсвердлюються потім під М8.

На поперечини використав букові круглі черенки від щіток-мийок (в господарській крамниці були окремо десь по 14 грн) довжиною біля 1,25м, діаметром ~22мм (як і в підшипниках). На фото — шматок із насадками для наглядності:

Декілька підгонок прийшлось зробити довжини круглих нижніх поперечин (робив із деяким запасом) внаслідок складання-наживлення насухо, щоб досягнути невеликих проміжків між рухомими частинами механізму без підтирань. Потім двошарове покриття деревозахисним засобом з УФ-фільтром Maxima Ultra тікове дерево в розібраному вигляді, а після склеювання остаточного — лак яхтовий поліуретановий матовий РОЛАКС (по бажанню ювілярки).


Тепер відносно технології виготовлення самого крісла.
Всі з’єднання також робив в основному на шкантах типу Доміно, окрім чотирьох планок сідушки, двох поперечин та шести планок спинки, кінці яких формував шипами із профілем шкантів.
На попередньому фото (повторюю) можна побачити, що поперечини та планки спинки вигнуті.

Це зроблено на примітивних цулагах із кривизною дещо більшою, ніж остаточна (на око):


Планки 10х30мм і бруски 25х30мм розмочував по декілька днів в чистій ганчірці та поліетиленові плівці. По одній витягав, кріпив на цулагу, поступово підкручуючи декілька струбцин і підсушував не поспішаючи (щоб не горіло) будівельним феном. Потім витримував день-два і знімав. Звичайно, кривизна зменшувалась, але мене влаштовувало.
Не знайшов підходящої металевої труби — хотів зробити пропарку із теном, що було б значно краще.
Важливо вибрати деревину без звивин та сучків — в мене репнула одна рейка (як добрячий постріл) та дві планки. Бук краще гнеться, але в мене він був тільки для експерименту.
Верхні планки рамок рухомої частини механізму підганяв по місцю під крісло та трохи підфарбовував захисним покриттям.
Перед остаточним складанням всі вузли (вже склеєні) вкривав матовим лаком.
Вісім комплектів підшипникових вузлів для заміни М6 на М8:

Деякі пояснення:
- підшипники 608 2RS захищені 8х22х7;
- гвинти М8х30 з великою шляпкою, яку проточував до діаметру 14мм (менше діаметру циковки отвору під підшипник — так, щоб не чіпало);
- дистанційні шайби саморобні 8х16мм товщиною 4мм алюмінієві;
- фланці саморобні 18х40мм товщиною 1,5...2 мм твердого дюралю (були шматки старого МД ЕОМ);
- шурупи-саморізи 2,5х16 потайні по дереву кадмовані;
- шайби збільшені під М8 товстенькі проточував до діаметру 20мм (не знайшов потрібного, може і є);
- шайба-гровер М8 звичайна;
- гайка М8 звичайна.
Підшипник із гвинтом, дистанційною шайбою та фланцем вставляється в отвір-гніздо, де вже є шматочок круглої резинки по довжині периметру, фланець центрується по шайбі та притискається струбциною. Свердлимо три отвори 1,5 мм (бажано із пилососом), притягуємо фланець трьома саморізами, знімаємо струбцину і так вісім раз.
Потім ставимо рухому частину механізму всередину нерухомої, верхню поперечину якої під верхніми планками рухомої суміщаємо фіксаторами із отворами рамок нерухомої та закріплюємо планку чотирма шурупами 3,5...4х45.
Нанизуємо підвіси на гвинти, вкладаємо в кожне гніздо підвісів збільшену шайбу, гровер, накручуємо гайку та затискаємо її торцовим ключем. Закриваємо декоративними заглушками із дискет.
Шурупами 3,5...4х45 з’єднуємо крісло із рухомою частиною в восьми місцях. Всі такі з’єднання на шурупах робив із попередньою фіксацією струбцинами, свердлінням, розсвердленням та зенкування отворів під шурупи.
На деталях м’якої частини не буду зупинятись — коротко було на початку теми, а будуть питання — відповім.
Дякую за терпіння всім, хто читав багато слів.
Чекаю зворотнього зв’язку.

З повагою

 

Робота найвищого гатунку.
Браво, Майстре.

 

Пишаюсь оцінкою Заслуженого Майстра!
Дуже дякую.

 

То ж звання за кількість постів, а не за майстерність.. Хоча свої саморобки викладаю регулярно, в конкурсі приймаю участь вперше..
Мені дуже імпонує Ваш підхід до дрібниць.
А ще,обов"язково зроблю м"яке крісло-маятник. Ви мене надихнули.

 

Дякую!
Кількість постів теж потрібно заслужити, а це не так просто. Я більше спостерігач (на форумах, в ФБ тощо).
На російських сайтах “самодельщиков” чомусь не хотілось щось навіть запитувати чи викладати — як зчепляться декілька знатоків-теоретиків... Або починають повчати як жити та забувають про що взагалі мова.
А ось трапилась Країна Майстрів і я із великим задоволенням перейшов до спілкування — тут люди поважають один одного.
Хотів би до свого для Вас надихання додати ще трішки. Я вже коли зробив крісло, пожалкував, що не почав зразу аналогічну підставку для ніг, по типу такого:

Коли налаштовуєшся зразу на якісь однотипні операції та вже щось пройшов-зробив, вертатись не з руки.
Будете починати робити крісло, починайте заодно і підставку — не прогадаєте.
Викладаю ескіз одного із варіантів — буду робити його:

Вже є нарізані заготовки та підшипникові вузли на гвинтах М6, які поміняв в кріслі на М8.

Якщо будуть питання - із задоволенням відповім. Вони можуть в роботі з'явитись, мій опис не є дуже детальним.
Дякую!

 

Дивовижні спостереження для себе зробив.
Я не тільки згоден з Вами щодо атмосфери в КМ, але й на балконі квартири так само облицьовував стіни аналогічними камінчиками, а фрезерні роботи виконую таким самим жовтим "ейнхелем" (тільки мій старіший)..
Є ще кілька дивовижних співпадінь..
Дивина та й годі..

 

Доброго ранку!
Раніш в Союзі все було майже стандартне: люстри під хрусталь "Каскад", рюмки, кастрюлі, пралки, холодильники, електроінструмент прибалтів, ВЕФ тощо.
Зараз вибір ширший, але ж світ малий.
Фото я робив на лоджії, яку добре та якісно утеплив і намагаюсь не захаращувати, щоб попити кави (може ще щось ), послухати пінкфлойд, скорпіонс, мюзе ну і таке інше.
Але у мене шпалери "під камінчик", щоб легше боротись із пилюкою, так що одна дивина, на жаль, відпала.
Цікавенькі інші "...співпадіння..", але ж це вже буде флуд.
Поки що нас не видаляють, мабуть за симпатії до КМ.

 

Я в захваті! Стільки тонкої ручної роботи. І це все на саморобному приладдіяк кажуть - знімаю шляпу...
У вас купа терпіння. Винагорода за працю - класне крісло і дружина задоволена