Українська поезія

Тема у розділі 'Курилка, болталка', створена користувачем mijki, 30 гру 2015.

  1. mijki

    mijki Заслужений майстер

    Повідомлення:
    7.515
    Симпатії:
    9.715
    Адреса:
    Трускавець
    [​IMG]
    Іван Низовий

    * * *
    В мені селюк іще не вмер! Іще…
    І крізь товсті підошви черевиків
    Пульсуюче коріння трав і квітів
    Я відчуваю. Розрізняю мову...
    Джмелів і коників. Іще зі мною
    Вітаються собаки і птахи,
    І старші люди впізнають
    (Спасибі!)
    Колишнього
    В мені
    Чередника.
    І лише дітлахи не розуміють,
    Що я – земний,
    Що родом я – тутешній,
    А не звалився з неба
    (Всі поети
    Для дітлахів, що янголи:
    З небес!)
    О як мені смакує це повітря,
    Настояне на м’яті!
    Як пасує
    Мені цей краєвид!
    Шкода, що знову
    Мені до міста їхати.
    Шкода…
    1998
     
    Andrii_M, slavko.malynovsky, andrij64 та ще 1-му подобається це.
  2. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    Василь Ковтун
    9 год ·


    Про Новий рік і про москаликів! Трохи задовга ця сатирична "ода", але наберіться терпіння, дочитатйте і ... посміхніться! Смайлик «smile»

    Напередодні – метушня,
    Торби́, пакунки, магазини,
    Немов у лісі комашня,
    Народ все тягне до корзини.

    Тримали чергу ще вночі,
    Відкрили двері-просльозились,
    Юрба, побачивши харчі,
    Від нетерпіння мов сказились.

    Ковбаска, сіль, горілка, чай,
    Цукерки, сало, масло, пиво,
    Натертий з маком молочай,
    Хоча й отрута, та красиво.

    В цукровій пудрі пластівці,
    Грибочки, кава, хрін в сметані,
    Якогось біса олівці
    Та пампушки́ товстенькі й п’яні.

    До сальтисона - язичок,
    На холодець - індича ніжка,
    А ще для форсу свічечок
    Та для похмілля квасу діжка.

    Духмяний з медом коровай,
    Від поросяти хвіст і губи,
    Відро з розсолом подавай,
    Та оселедця, що для шуби.

    А ще наливочка, винце,
    На кропиві первак і джини,
    У фарш - затоптане яйце,
    Рукав з чиєїсь одежини.

    Смачні приправи у салат,
    Пекучий перець, лист лавровий,
    Чи то серветки, чи халат,
    Поверх м’ясний рулет метровий.

    А ще горох для олів’є,
    Та кукурудза й тісто з крабів,
    А там комусь хтось морду б’є
    За чан олії від арабів.

    На сковорідку карасі,
    Стегенце, змочене у винах,
    Консерви, шпроти, івасі,
    Сирок у цвілі й павутинах.

    А ще чорненької ікри,
    Жирненьку спинку від лосося,
    З бенгальських вогників іскри,
    Та каченя, щоб запеклося.

    Все пхають, мостять до корзин,
    Цукати, тістечка, маслини,
    Десь із Європи - апельсин,
    А від сусіда - жменя слини.

    Гуде громада, наче рій,
    Кипить і булькає в тривозі,
    Хтось заблукав, ну хоч здурій,
    А свята дзвін вже на порозі.

    А ще ж тепленький буханець,
    І часничок для смаку грінки,
    Пустіє рваний гаманець,
    Не буде ліфчика для жінки.

    Ще ж треба сушки на узвар,
    Рука тремтить і тягне грушу,
    І вивертає той базар
    Із тіла разом серце й душу.

    Мов очамріли козаки,
    Вже й молодиці їм не милі,
    Зривають з тушами й гаки,
    І, вибачте, вся дупа в милі.

    Нема ні краю, ні кінця
    У тім безмежнім балагані,
    Якби не лізли б до вінця,
    Лежали б тихо на дивані.

    А так біжать всі на війну,
    На битву за харчі в корита,
    Щоб, заплативши там ціну,
    Пролити все, як воду в сита.

    Та хто ж нам видав той наказ
    Про ті корзини і пакунки,
    Щоб ми, здурівши, кожен раз,
    Усе, що ба́чим, пхали в шлунки?

    Хто ж справді винен на селі
    За ту наругу в нашій хаті?
    *************************
    Це все прокляті москалі,
    Вони у всьому винуваті!

    03.01.2013р.
     
    Andrii_M, Tomash, slavko.malynovsky та 2 іншим подобається це.
  3. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    Надежда Семена
    13 год ·


    Кружляв і падав тихий сніг,
    Міняв пейзаж навколо звичний,
    Це був не просто лише збіг,
    В природі настрій Новорічний!

    Обов'язково, в Новий рік,
    Все буде добре, без припущень,
    Вестиме час добром свій лік,
    І буде хліб, та сала кусень.

    Ми всі забудем слово "фронт",
    Обнімем воїнів удома,
    Московський виполем осот,
    Патріотизм--це аксіома.

    Розквітне клумбами весна,
    Птахи із вирію прилинуть,
    Ще, добудується стіна,
    Все буде мир і Україна!
     
    Aleks dp, Andrii_M, slavko.malynovsky та ще 1-му подобається це.
  4. mijki

    mijki Заслужений майстер

    Повідомлення:
    7.515
    Симпатії:
    9.715
    Адреса:
    Трускавець
    Якщо ти
    Сів за стіл
    Вгодований та ситий —
    Дезертир,
    Або не дійшов...
    До військкомату,
    Чи в армії
    Ніколи не служив,
    Згадай про ВОЯКА́
    Та зич йому здоров'я...
    Бо він стоїть
    На варті,
    Захищає
    І тебе...
    Хоч сам голодний,
    Холодний та невмитий...
    А ти
    Спокійно їв та спав
    І в новорічну ніч
    Шампанське,
    Каву з коньяком
    У теплому генде́лику
    Чи в кна́йпі пив,
    Страху́ війни
    Не знав...
    © І.Бурда
     
    andrij64, Andrii_M та slavko.malynovsky подобається це.
  5. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    Дмитро Федоров
    Я живу на своїй, богом даній землі,
    Тій, яка Україною зветься!
    Над якою - осінні летять журавлі,
    Чия туга - весною - минеться!
    Я живу на землі прапрадідів моїх
    І не рушу нікуди із неї!
    Припорошує скроні, отой, літній сніг,
    Незабаром, і я стану нею!
    Мрію лише, щоб діти й онуки мої
    Теж на ній земний вік свій ізбули,
    Теж любили степи та зелені гаї,
    Неба простір, кування зозулі!
    Що ж для цього зробити в житті
    Мушу я, аби здійснилась,
    Отся палка мрія?
    Все віддав би: і честь і "живота своя",
    Неодмінно... Але чи ж зумію?
    Чи ж достане їй цього: краплини дощу,
    Що сльозою озвалась у серці?
    Людське життя - піщинка,
    Й її підмощу в шлях в прийдешнє:
    Звитяги у герці!
     
    Andrii_M та mijki подобається це.
  6. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    Ліна КостенкоВподобати сторінку
    18 год ·


    Свят-Вечір
    Мороз малює у віконці.
    Узваром дихає кутя.
    І Мати Божа на іконці
    у хустку кутає дитя.
    Побудь дитиною, синочку.
    Твоє дитинство золоте.
    Ще вітер віє у терночку
    і дерево на хрест росте.
    Ще час не сплинув за водою.
    Ще Юда спить у сповитку.
    Он гурт з різдвяною звіздою
    уже на ближньому кутку.
    Поколядують і засіють.
    Ще, може, буде і життя.
    Ти на Голгофі вже Месія,
    а на руках іще дитя.

    ‪#‎Ліна‬ ‪#‎Костенко‬
     
    Andrii_M подобається це.
  7. mijki

    mijki Заслужений майстер

    Повідомлення:
    7.515
    Симпатії:
    9.715
    Адреса:
    Трускавець
    М Жайворон

    Ми без любові – одні лише тіні,
    Відзвук, відбитки, сліди на піску.
    У велелюдді бредем в самотині,
    Тверднем, неначе зерня в колоску.

    Не прорости без тепла і любові,
    І не піднятися до висоти,
    Скільки б не тратили поту і крові,
    Що ми без неї? Раби суєти.

    Кривимось з правди і криємо матом,
    Риємо ями на ближніх своїх.
    Страшно й краплини любові не мати
    Навіть у миті шалених утіх.

    Стати премудрим і не полюбити, –
    Вік змарнувати, в нещасті прожить.
    Словом розумним не важко і вбити,
    Слово чутливе спроможне зцілить.

    У нелюбові немає достоїнств,
    Покручі замість високих понять.
    Честь мутувала, а пиха натомість
    Душу за стрібники ладна продать.

    Хто ми без неї, хоча й гонорові?
    Бити нікчемні поклони дарма.
    Віра у Бога – ніщо без любові,
    З вирваним серцем молитва німа.

    [​IMG]
     
    slavko.malynovsky, Andrii_M та Voyutichi подобається це.
  8. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    сильні слова, дякую!
     
    mijki та Andrii_M подобається це.
  9. mijki

    mijki Заслужений майстер

    Повідомлення:
    7.515
    Симпатії:
    9.715
    Адреса:
    Трускавець


    [​IMG]


    Чому,
    Творителю Всевишній
    Усього сущого
    Й не дуже на землі,
    Хто розпинав тебе —
    В пошані нині?

    Чому
    Панує той,
    Хто вкрав
    Черствий окра́єць
    Хліба в злидаря́
    Та бенкетує в Україні?

    Чому
    На троні
    В нас нема
    Етнічного — з народу,
    А якесь прокляття —
    Загарбники й чужинці?

    Чому,
    Немов безпомічні
    Ягнята, вмирають..,
    Блудять світом
    Твої сини і дочки —
    Обрусілі українці?..

    Чому,
    Творителю Всевишній?..



    © І.Бурда
     
  10. Voyutichi

    Voyutichi Модератор Команда форуму

    Повідомлення:
    16.117
    Симпатії:
    8.913
    Адреса:
    м. Самбір
    Симоненко.jpg
    Де зараз ви, кати мого народу?
    Де велич ваша, сила ваша де?
    На ясні зорі і на тихі води
    Вже чорна ваша злоба не впаде.

    Народ росте, і множиться, і діє
    Без ваших нагаїв і палаша.
    Під сонцем вічності древніє й молодіє
    Його жорстока й лагідна душа.

    Народ мій є! Народ мій завжди буде!
    Ніхто не перекреслить мій народ!
    Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
    І орди завойовників-заброд!

    Ви, байстрюки катів осатанілих,
    Не забувайте, виродки, ніде:
    Народ мій є! В його гарячих жилах
    Козацька кров пульсує і гуде!

    ***
    Ти знаєш, що ти — людина?
    Ти знаєш про це чи ні?
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.

    Більше тебе не буде.
    Завтра на цій землі
    Інші ходитимуть люди,
    Інші кохатимуть люди —
    Добрі, ласкаві й злі.

    Сьогодні усе для тебе —
    Озера, гаї, степи.
    І жити спішити треба,
    Кохати спішити треба —
    Гляди ж не проспи!

    Бо ти на землі — людина,
    І хочеш того чи ні —
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.

    ***

    Є тисячі доріг, мільйон
    вузьких стежинок,
    Є тисячі ланів, але один лиш мій.
    І що мені робить, коли малий зажинок
    Судилося почать на ниві нерясній?

    Чи викинути серп і йти байдикувати,
    Чи долю проклясти за лютий недорід
    І до сусід пристать наймитувати
    За пару постолів і шкварку на обід?

    Коли б я міг забуть убоге рідне поле...
    За шмат ції землі мені б усе дали.
    До того ж і земля ніколи ніг не коле
    Тим, хто взува холуйські постоли.

    Та мушу я іти на рідне поле босим,
    І мучити себе й ледачого серпа,
    І падати з утоми на покоси,
    І спать, обнявши власного снопа.

    Бо нива — це моя! Тут я почну зажинок,
    Бо кращий урожай не жде мене ніде,
    Бо тисяча доріг, мільйон
    вузьких стежинок
    Мене на ниву батьківську веде...
     
    Aleks dp та Andrii_M подобається це.

Поділитися цією сторінкою