-Тут вчера по телеку рассказывали про эстонскую книгу для детей "какашка и весна". Краткое содержание- пришла собачка на пляж и появилась какашка. Лежала кмкашка блестела на солнышке, Радовалась теплу. Пришла зима- какашка начала засыхать. Уснула на зиму. Пришла весна, Уже бледная какашка начала оживать. Под какашкой начал вылазить одуванчик. Он спросил у какашки- а можно я буду тут рядом с тобой расти? Какашка обрадовалась и разрешила. Одуван вырос, обнял какашку и жили они долго и щастливо! Эстонцы считают шо детей надо приучать с детства к есстесственному! Типа не безобразно! Там ещё есть книга про глиста.
В военкомате на медкомиссии: - Фамилия!!! - Петров!!! - Подошел! Спусти трусы. Повернись. Нагнись. Раздвинь ягодицы! Годен. - А Вы в лицо не могли мне это сказать?
"- Так що там? - уточнив Путін, жадібно простягаючи руки до червоного чемоданчика. - Сюрприз, і вельми приємний притому, - нагадав Керрі, відсуваючи валізку в бік. - Але спочатку скажіть: вам сподобається, якщо я назву вас цінним партнером? - Дуже! - засоромився Путін. - А якщо однією з провідних світових лідерів? - Продовжуйте, поки добре, - дозволив Путін. - Погодьтеся, набагато приємніше, ніж заправник або цю, на букву х... - Однозначно! - кивнув Путін. - Так що у валізці? - Конструктивним і думаючою людиною, - продовжував Керрі. - Так проїхали... - Найбільш рейтинговим політиком сучасності. - Валізку... - Головним полюсом багатополярного світу. - Дайте його сюди! - Путін зажадав, нахабно вирвавши червоний кейс у Керрі з рук. - Чорт, він що, замкнений? - Гарантом миру і стабільності в регіоні, - не вгамовувався Керрі, зовсім не звернувши уваги. - А де ключ? - поцікавився Путін, нетерпляче обнюхуючи валізу. - Здобувачем Нобелівської премії миру, як варіант. Вашій же економіці гроші зараз потрібні? уточнив Керрі. Тобто, тут все-таки гроші? - здогадався Путін. - Там сюрприз, приємний притому вельми, - нагадав Керрі. - Це я зрозумів. Так що всередині? - Давайте поговоримо про Надію Савченко. - запропонував Керрі. - Ми ж всі розуміємо, що вона засуджена незаконно... - Та до біса Савченко! - сердився Путін, вгризаючись зубами в ручку кейса. - Як би його відкрити... - Тобто, обіцяєте відпустити? - Так нафіг вона мені потрібна... - зізнався Путін, стрясаючи валізу в повітрі. - Нічого не стукає, не бовтається... - А з приводу Криму? - нагадав Керрі. - Депресивний регіон, ще й татар неміряно... - Віддасте? - прямо запитав Керрі. - А ось хрін... - Тоді поверніть мені валізу! - зажадав Керрі. - Вашу матір... Ладно, віддам. Тільки не відразу, ми ще не до кінця пограбували... - Донбас, - перебив Керрі. - Він-то навіщо вам? - Ну а як укропов нагнути інакше? - не зрозумів Путін. - Ключ, питаю у вас? - Треба забиратися звідти, Володимир Володимирович, - несхвально похитав головою Керрі. - Негоже нашому цінному стратегічному партнеру ходити з поганою репутацією. - Та фігня питання... Відкрити валізу допоможете? - не вгамовувався Путін. - Так, і ще, Обама просив дізнатися: Бельгія - теж ви? - А тому що нефіг ігнорувати наш інтерес... - машинально зізнався Путін, марно намагаючись просвітити валізу на світло. - Підіб'ємо підсумки переговорів, - запропонував Керрі. - Савченко обіцяли відпустити. Крим повернути - скоріше так, ніж ні, будемо далі працювати. З Донбасу забратися для вас не складе проблем. Правильно? - Ключ дасте? - втомлено запитав Путін. - Звичайно! Як тільки виконайте домовленості - так відразу доставимо ключ. Його вже, як годиться, хтось рангом нижче особисто в руки вам привезе. І так, розкривати не намагайтеся - ще рвоне. А то. кажуть, у вас тут прийнято в аеропортах обкрадати, ось наші вирішили захистити таким чином цінну річ. - Наскільки цінну? - вкрадливо запитав Путін. - Сюрприз, приємний притому вельми, - відчеканив Керрі. - І пам'ятайте, сьогодні Америка нарешті визнала вас рівним. Вже не підводьте нас..."
