Присвоїти номінацію темі можна тут _______________________________________________________________________________________ Ідея цієї саморобки з'явилась в процесі вивчення питання підключення цифрового телебачення Т2. В умовах безпосередньої близькості до ретранслятора, цифрове мовлення можна впіймати навіть на кусок антенного кабелю, оголивши його центральну жилу на певну довжину (визначається за формулою). Але цей варіант мені не підійшов, бо до телевишки понад 20км без прямої видимості. Перечитавши декілька гілок відповідної тематики на спеціалізованих ресурсах досить швидко можна було дійти висновку, що популярна "полячка" або решітка, як її ще називають, здатна якісно приймати цифрове телебачення на значних відстанях від ретранслятора. Але водночас ця антена - це суцільне інженерне непорозуміння, яке працює виключно за рахунок SWA підсилювача, без нього вона лише купка сміття. Ті ж джерела в один голос свідчили, що звичайна радянська кімнатна антена (нар. назва "літачок") здатна приймати сигнал Т2 не гірше громіздкої решітки. Отож, знайшовши в інтернеті точну схему радянської кімнатної антени, я вирішив зробити її самотужки з певним технічним вдосконаленням. На рис.1 показаний зовнішній вигляд кімнатної антени дециметрових хвиль АТКД-2 типу «хвильовий канал», що працює без перебудови на каналах з 21-го по 41-й в діапазоні 470-638 МГц. Геометричні розміри антени приведені на рис.2. Антена складається з підставки зі стійкою і знімного антенного полотна. Антенне полотно містить активний вібратор 1, рефлектор 2 і два директора 3 і 4, які виготовляють з латунної чи сталевої стрічки і кріплять до пластмасової стріли. Кабель зниження 5 підключається до антени через короткозамкнутий симетруючий місток (рис. 2, б), довжина якого дорівнює чверті довжини хвилі на середній частоті діапазону 470-638 МГц. Місток утворений двухпроводною лінією, одним провідником якої служить металевий екран кабелю зниження, другим - відрізок 6 монтажного проводу МГШВ перетином 0,35мм2. На відстані 140мм від вхідних затискачів антени, рівному необхідної довжині містка (чверть довжини хвилі на частоті 550 МГц), монтажний провід припаюється до екрану кабелю. Коефіцієнт підсилення відносно напівхвильового вібратора - не менше 5,5 дБ. Ось робочий варіант виготовлений власноруч: Моя модернізація цього пристрою - це заміна симетруючого містка на SWA підсилювач. Необхідні матеріали для такої антени: 1) підставка - кусочок ламінату (або дошчечки); 2) стійка - зношений фотобарабан від лазерного принтера (або просто відрізок алюмінієвої трубки чи дерев'яного держака); 3) антенне полотно - дерев'яна паличка і алюмінієві трубочки від старої "полячки" (можна взяти товстий алюмінієвий дріт, сантиметрові смужки нержавійки або оцинковки). Інструменти: ножівка; ножиці для металу; викрутка; плоскогубці. Порядок дій: 1) Для початку виготовляємо необхідні запчастини для антенного полотна: два директори, рефлектор, вібратор та стрілу, до якої їх кріпитимемо. В якості стріли я використав круглу деревяну паличку довжиною 30,5см і діаметром 10мм. Директори і вібратор виготовлені із залишків від старої антени-полячки. Перший директор довжиною 183мм, другий - 212мм. Вібратор (розміри - див. схему) я виготовив із двох частин для зручності монтажу на стрілі. Для підключення SWA підсилювача у середину верхніх країв трубок вібратора затиснув по відрізку мідної проводки. В стрілі просвердлив наскрізні отвори потрібного діаметру відповідно до схеми. Директори і вібратор також можна виготовити з алюмінієвого дроту з перерізом 4мм, або просто із стрічки оцинковки шириною 10мм. Рефлектор я зробив якраз із смужки оцинковки шириною 10мм і довжиною 308мм. Для кращого ефекту вирішив прикріпити його "в ребро" саморізом до кінця стріли. 2) В якості стійки антени можна використати зношений фотобарабан від картриджа лазерного принтеру. Він зручний тим, що з обох кінців має пластмасові вставки з отворами по центру для подальшого монтажу антенного полотна і підставки. Якщо такого добра в наявності нема, можна взяти відрізок держака від сапи чи іншого садового інвентаря необхідної довжини. 3) Підставку виготовив із обрізку ламінату (можна взяти відрізок звичайної дошки).
Усі чотири цифрові мультиплекси Тернопільської телевишки (канали- 23,25,37,39) гарно вписались в робочий діапазон цієї антени. Не зважаючи на нещодавню дощову погоду, антена впевнено приймає з підвіконника 24 цифрові телеканали (сила сигналу 90-100%, якість 60-90%, напевно, через погоду і горбистий рельєф місцевості). Тюнер World Vision T57, телевізор ЕПТ - картинка стабільно чітка без кубиків і завмирань, щоправда в негоду деякі з каналів можуть тимчасово випадати. Пізніше додам фото пристрою в дії.
Зараз взявся за виготовлення ще компактнішого варіанту антени. Плоска фрактальна антена, яку можна прикріпити на вікні. Це модернізований саморобний варіант популярної на заході плоскої кімнатної антени. В якості симетруючого пристрою планую використати той же самий SWA підсилювач. Після виготовлення порівняю результати із вже виготовленою антеною. Щодо розмірів, то на кресленні вони приведені в дюймах (1 дюйм=~2,5см). Можна їх відкоригувати під свої потреби в пропорції - довжина активного вібратора = 0,5 довжини хвилі.
Если просмотреть журналы "Радио" 70-80-х годов, там всё это уже было. И не потому что было сильно интересно, а потому что не было промышленного.
Если спросить у гугла "Харченко антены дмв", то можно и его книжку про это дело скачать. Достоинство зигзагообразных антен в их широополосности и простом согласовании. У мну такая (два квадрата со стороной ок. 25 см из медной проволоки) висит в комнате, принимает все каналы.
Саме так, перші публікації, в яких розглядалась електродинаміка фрактальних структур, з'явились у 80-х. Початок практичного застосування, як прийнято вважати, поклав у 1995 американський інженер Натан Коен. На даний час теорія фрактальних антен знаходиться на етапі становлення. Так зустрічав інформацію, дійсно дуже проста конструкція. Доречі, симетруюче коліно з кабелю також можна замінити на SWA-підсилювач. Мене в першу чергу зацікавила сама технологія виготовлення західного взірця плоскої антени - фольга і прозорий пластик. Читав на телевізійних форумах, що фрактальна антена давала дещо кращі результати ніж антена Харченко. Звичайно, це також можна дослідити на практиці. Антену Харченко можна виготовити аналогічним чином, тобто вирізати два ромба із фольги і приклеїти двостороннім скотчем до прозорого пластику.
Мы их травили из фольгированного стеклотекстолита или гетинакса (платы). Правда при больших размерах парус получался.
