Ось чим займаються свободівці в парламенті ( свіжі новини ) . Підтримую у всьому ... "Кульмінаційне загострення мовного питання у стінах парламенту сигналізує про виняткову першорядність цієї проблеми у суспільстві, попри навмисно накидувану думку про начебто її другорядність. Парадоксально, що парламент як місце творення законів перетворено у фокус їхнього брутального порушення, і мовного законодавства передусім. Нема сенсу більше апелювати до свавільників із владного табору по той бік антизаконних мовних барикад, упакованих у викрикуване слово "фашисти" на кожен виступ свободівців. Є сенс натомість наголосити на чотирьох основних засадах творення Української національної держави з єдиною державною українською мовою, що, зрештою, підтверджує остання соціологія: лише 28% громадян України за мовну роздвоєність, себто за шизопсихоглосність. 1. Двомовність України не є природним етнічно-суспільним явищем. Це наслідок понад трьохсотлітнього імперсько-московського терору щодо самої мови (близько 200 указів про її загальну та часткову заборони) – себто лінгвоцид, і винищення носіїв цієї мови – геноцид. 2. Відповідно до світових стандартів Україна є моноетнічною державою, позаяк українці становлять 77,8%, хоч для цього досить і 70%. Із цього випливає не тільки їхнє абсолютне право на державність лише однієї мови – української, але й аксіоматичність того факту. 3. Російськомовні українці – це здебільшого мимовільні жертви окупаційного московсько-радянського режиму або ж трофеї Російської імперії. Найстрашнішим у цьому печальному історичному факті є феномен національного самозречення. Звідси агресія. Найбільше ненавидять те, що зрадили. Повертайтеся до Мовного Українського Дому. Україна – не Малоросія – чекає Вас. Не підживлюйте собою орди, що називає "фашизмом" високу національну і мовну свідомість. 4. Вагомим чинником української мовної політики є найбільша прибула через війни з Україною російська етнічна меншина – 17,3%, із чого випливає лише два напрями державної діяльности: а) інтегрування етнічних росіян в україномовний державний простір, як інтегрувалися у російськомовний простір українці, башкири, татари, чуваші, мордва тощо у Російській Федерації; б) всім етнічним меншинам, серед яких і найбільшій, слід забезпечити право реалізації своїх національних потреб, що не суперечать державному статусові української мови і не загрожують цілісності та соборності нашої Держави. Ми невідступно втілюватимемо у життя ці засади та нейтреалізовуватимемо українофобські випади як агонію чинного кримінально-українофобського режиму. Свободи не спинити!!!"
Цитата з коментів статті - толково... "Насправді, нікого з українофобів не цікавить Шухевич, Бандера та інші. Ніхто з них не буде сичати на "Садок вишневий коло хати..." Шевченка, але "Кавказ" – не може не викликати у них лють, бо там викладена ідеологія та методика шовінізму. Певно, нікого з них не хвилює українська мова, власно як мова. Все має свою логіку: не знищивши української мови, неможливо знищити українську державу. Нарешті, всі "фобії" мають свій практичний сенс, це не просто ненависть психопатів. Це захист самих себе. Існування, нехай навіть злиденної (а що говорити тоді про багату?) української держави – це руйнація ідеологічного фундаменту "рускага міру". А виявлення та оприлюднення суцільної брехні московської офіційної історіографії – це пряма загроза Кремлю. Це породжує патологічну ненависть до абсолютно всіх українців та постійно реінкарнує фантомний імперський біль, дрімучий расизм – РОСИЗМ." 1000000 %
